КОНЦЕПЦІЯ: Редакція

Слова Олеся Бабія, мелодія народна. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум’я вогнів.
З’єднав нас біль по втраті України,
Підняв нас гнів на клятих ворогів.

І ось ми йдем у бою життєвому,
Міцні й тверді, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець – той здобуває світ!

Нас кличе в бій борців полеглих слава,
Для нас закон найвищий – то наказ!
Соборная Вкраїнськая держава,
Одна, міцна, від Сяну по Кавказ!
 

Закарпаття. З репертуару Закарпатського народного хору. Усна редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Іванку, Іванку,
З того боку ярку, (2)
Пішла би-м до тебе − (2)
Взяла вода лавку.

Лавочка тоненька,
Вода студененька,
А я молоденька −
Могла б ся вломити, (2)
Жаль ми ся втопити!

Continue reading “ІВАНКУ, ІВАНКУ З ТОГО БОКУ ЯРКУ − варіант 1 (лірична)” →

Закарпаття. З репертуару Закарпатського народного хору. Усна редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Іванку, Іванку з того боку ярку,
Пішла би-м до тебе − взяла вода лавку. (2)
 

З цієї пісні у “Гомоні” приспівували лише один куплет; зате саму її мелодію Леопольд Ященко з часом продовжив інструментальною “в’язанкою” мелодій для сопілки. Нею заповнювалися при потребі різні музичні “паузи”.
 

Словаччина. Записав Леопольд Ященко від Надії Коломієць, яка працювала екскурсоводом з словацькими групами і від однієї з них перейняла пісню

Із-за Бихлова вітер віє,
Вже той Каченце пантлов берут.
Вчера невіста – завтра жена,
Днесь вечер будеш зачепена.

Ой ти Каченко, біла ружа,
Тобі не було треба мужа,
Ти-сь могла ходит на свободі,
Як та рибічка в бистрой воді.

Ой ти Мартіне, стром зелений,
Тобі не було треба жени,
Ти-сь мог ходит по галанках,
Як тен голубек по амбарках.

Із-за гори крем’яної
Голуби літають.
Не зазнала розкошоньки –
Вже й літа минають.

Запрягайте, хлопці, коні,
Коні воронії,
Та й поїдем доганяти
Літа молодії!

Ой догнали літа мої
На калиновім мості.
Ой верніться, літа ж мої,
Хоч до мене в гості!

Не вернемось, не вернемось,
Не маєм до кого,
Було би нас шанувати,
Як здоров’я свого.

Було б тоді нас вітати,
Як ми не летіли,
Було б тоді спать лягати,
Як ми спать хотіли.

Не вернемось, не вернемось,
Не жалкуй за нами!
Розійдемося по світу
Дочками й синами.
 

Кубань.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

І знову заграли сталевії сурми,
І знову зітхає дівча…
У нічку травневу, у ніченьку темну
Козак осідлає коня.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
Козак осідлає коня. (2)

Коня осідлає, поправить попругу,
Поправить стрілецьке вбрання,
Найперше козак поцілує подругу,
А потім погладить коня.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
А потім погладить коня. (2)

Коня приголубить – прощайте, станиці!
Прощайте, квітучі сади!
Козак дасть коню вороному напиться
Із річки холодної води.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
Із річки холодної води. (2)

Прощай, дівчинонько, я скоро вернуся,
Прощай, моя люба, прощай!
Як пташечки знову в саду защебечуть,
З походу мене виглядай!
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
З походу мене виглядай! (2)
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Ішла вдова, ішла вдова, й а вдова долиною,
Ой з малим сином, ой да з дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова, й а вдова спочивати,
Ой з малим сином ой да розмовляти.

Ой сину ж мій, ой сину ж мій, й а сину малесенький,
Ой де ж твій батько ой да ріднесенький?

Continue reading “ІШЛА ВДОВА (лірична)” →

Слова і музика Семена Климовського.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
Вийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши:
– Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного!
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

Свиснув козак на коня:
– Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!
 

Слова і музика Михайла Гайворонського

Їхав стрілець на війноньку,
Прощай, – сказав, – дівчинонько!
Прощай, миленька чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину.
Темної ночі покриють очі –
Легше в могилі спочину.

Дала дівчина хустину.
Стрілець у бою загинув,
Темної ночі покрили очі –
Вже він в могилі спочинув.

Добрії люди насилу
Взяли нещасну дівчину…
Там серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.

Хрестоматійна пісня з Центральної України.

Співають “гомінчани” після репетиції ансамблю “Криниця” на платформі київського метро “Театральна”, 21.04.2010 р. Відео – Олександр Зайченко:

Комп’ютерне відтворення нот за стихійним розспівом Звіринецької майстерні Київського кобзарського цеху:

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.

Куди їдеш, від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?

Пригортайся, моя мила,
Товаришу мому,
Та й не кажи тої правди,
Що мені самому.

Як же мені, мій миленький,
Правди не казати –
Вечір прийде, сумно стане,
Ні з ким розмовляти…

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.