Леопольд Ященко: штрихи до портрета – Лідія ОРЕЛ, 2018

Леопольд Ященко. 1960-і рр. 2 червня 2018 року минає 90 років з дня народження Леопольда Івановича Ященка [1928–2016], музиканта-фольклориста, композитора, диригента, поета, кандидата мистецтвознавства, члена Спілки композиторів України, лауреата премії ім. П.Чубинського (1992), лауреата Державної премії ім. Т.Г.Шевченка (1993), художнього керівника Етнографічного хору “Гомін”.

Мені пощастило прожити поруч із ним понад півстоліття. Ми народили й виховали двох синів. І, хоч родинне життя не було безхмарним, нас завжди єднала любов до України і замилування її народною спадщиною.

З гумором і оптимізмом сприймаючи життєві незгоди, Леопольд поблажливо ставився й до моєї нелегкої вдачі. Мав дуже цілісне бачення української традиційної культури – і завжди розглядав пісню в контексті народного побуту; тому часто спрямовував мої етнографічні пошуки, підказував точніші формулювання, допомагав ілюструвати статті піснями…

Ми обоє обрали життя для громади – і від цього, ясна річ, потерпало наше ближче оточення. Завжди намагалися не звертати уваги на побутові дрібниці, а думати про головне. Два роки тому Леопольд відійшов у інші світи, а мені й донині важко осягнути, з ким звела мене доля…

Отже, про Леопольда Ященка: яким він був – і як він став собою.

Читати далі »

24 травня 2018   (оновлено 07.06.2018)   //   Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

НЕЛЕГКИЙ ШЛЯХ НАРОДНОГО ХОРУ – Леопольд ЯЩЕНКО, 2005

Київська весна: обкладинка

Леопольд Ященко. Нелегкий шлях народного хору // Київська весна / Упоряд. і ред. О.Шевченко. – Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – 576 с., іл. – С.73-77. – PDF.

Шлях етнографічного хору “Гомін” доволі складний і драматичний. Народжувався хор двічі, сам із себе, просто неба на землі. Уперше це сталося 1969 року на схилах Дніпра. Вже тоді хор узявся за відродження народних свят і звичаїв, насамперед календарних (новорічні колядки та щедрівки, веснянки, свято Купала).

Нашим ідейним натхненником був відомий український скульптор, художник і етнограф Іван Макарович Гончар, який мешкав неподалік від Лаври у власному будинку. Його колекція старожитностей, яку він збирав майже все життя, була відома не тільки в Україні. До нього в домашній музей сходилися шанувальники народного мистецтва цілими групами. Насамперед це були студенти, небайдужі до справи духовного відродження України.

Отож, не дивно, що садиба Івана Гончара стала тим осередком, де ще з 60-х років формувалися колядницькі ватаги, які утверджували з року в рік народний звичай в умовах великого міста. Поступово визріла думка про те, що час рухатися далі і братися за веснянки, свято Купала, весілля тощо і відроджувати їх не тільки на сцені, але й у побуті.

Читати далі »

25 квітня 2018   (оновлено 21.05.2018)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

“ВЕСНА КРАСНА, ЗІЛЛЯ ЗЕЛЕНЕНЬКЕ…” – з історії ансамблю “Криниця” хору “Гомін”, 1985

Стаття про Клуб шанувальників народної пісні

Нечипорук В. Весна красна, зілля зелененьке… // газ. Сільські вісті. – Київ, 1985. – 19 березня. – PDF.

Ця невеличка публікація, віднайдена в архіві Леопольда Ященка, додала кілька цікавих подробиць до історії нашого ансамблю “Криниця”, який починав свою діяльність у Будинку вчених НАНУ як “Клуб шанувальників народної пісні”. Прикметно, що вирізка, написи й підкреслення найважливіших моментів зроблені самим Л.Ященком – отже, в достовірності інформації сумніватися не доводиться.

Посутеніло, і знов приморозило. Укотре подумалося: забарилася цього року весна. Та раптом долинуло неголосне:

Розлился води на чотири броди,
Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке…

Двоє чоловіків, тихо наспівуючи веснянки, прямували до старовинної споруди – Республіканського будинку вчених. Зацікавлений, увійшов за ними.

Читати далі »

15 квітня 2018   (оновлено 25.04.2018)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

“В ПІСНІ, В СЛОВІ БУДЕ ВІЧНО ЖИТИ” (світлій пам’яті побратима Леопольда Ященка) – Михайло ГУЦЬ

(ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА)

Михайло Гуць і Леопольд Ященко За публікацією: Михайло Гуць. “В пісні, в слові буде вічно жити” (світлій пам’яті побратима Леопольда Ященка) // Слов’янський світ: щорічник. Вип.15 / [голов.ред. Скрипник Г.А.]; НАН України, ІМФЕ ім.М.Рильського. – Київ, 2016 – 390 с. – С.277-292. – PDF.

За Україну, за її долю,
За честь і славу, за народ!

(Микола Вороний)

Ці священні слова великого майстра українського поетичного слова і театрального діяча Миколи Вороного, розстріляного енкаведистами 1938 року, винесені в епіграф, часто звучать в устах легендарного хору “Гомін” Леопольда Ященка, який, на жаль, 2 квітня цього року відійшов у вічність. Царство йому небесне. З іменем Л.Ященка відійшла ціла епоха раннього відродження Української держави та її культури.

Леопольд Ященко був високий, стрункий, із розкішною чуприною на голові, з ясними очима, котрі щедро випромінювали його доброту, майже завжди у вишиванці. Він приваблював до себе людей вже зовнішнім виглядом. Був закоханий в українські народні пісні, яких знав дуже багато, – і не лише знав і співав їх, але також знав, у якій місцевості та чи та пісня побутує. Він і сам був, наче пісня, зіткана з чарівних мелодій. Тому ті, що знали Леопольда Ященка, влучно говорили: “Де Ященко, там і пісня, яка гуртує людей, а де пісня, там і Ященко”.

Читати далі »

18 жовтня 2017   (оновлено 18.10.2017)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

Пісні Прикарпаття, записані від Михайла ЗЬОЛИ – Леопольд ЯЩЕНКО

Лісна Велесниця, захід сонця Ця добірка пісень має свою історію. Десь наприкінці 1960-х років Леопольд Ященко уклав її з голосу свого товариша, аспіранта-хіміка Михайла Зьоли. Пісні з села Велесниця Лісна Надвірнянського району Івано-Франківської області зі стислою вступною статтею були підготовлені до друку в журналі “Народна творчість та етнографія”, але так і не були опубліковані: за підписання колективного листа проти закритих судів над дисидентами навесні 1968 року Ященка звільнили з роботи в тодішньому ІМФЕ АН УРСР.

Спливло майже півстоліття. Сьогодні пан Михайло Зьола – добре знаний в Україні колекціонер та дослідник давніх грамзаписів. Кілька пісень з його краю живуть у репертуарі хору “Гомін”. Проте у 2008-2012 роках Леопольд Іванович повернувся до цієї добірки, чимало пісень поновив і зробив комп’ютерні версії нот, маючи на увазі подальшу їх публікацію. Ми обов’язково поставимо на наш сайт ці записи у якомога повнішому обсязі, а тим часом подаємо передмову до них, віднайдену в архіві Л.Ященка.

Читати далі »

29 вересня 2017   (оновлено 13.04.2018)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ     Етнографічний реґіон:               Репертуар:         Записувачі, інформатори:      

МОЇ ЧУМАКИ: з історії одного хору – Василь ТРИЛІС, 2000-2006

Василь Триліс і хор ЧУМАКИ Вийшовши понад двадцять років тому з хору “Гомін”, чоловічий хор “Чумаки” мандрував своїми дорогами і має свою цікаву історію. Про неї, про себе та про деякі оргвисновки оповідає тут його засновник і керівник Василь Герасимович Триліс.

Републікуємо текст із сайту pisni.org.ua, не змінивши “ані титли, ніже тії коми”. Лише додаємо посилання на розміщені у нас пісні, а також знайдені в І-неті відео й світлини.

Чумаки не мають нічого спільного з бурхливим сьогоденням.
Чумаки – це наше славне минуле. І, можливо, майбутнє.

Василь Триліс

 Заспів  Вступ  1. Дещо про себе  2. Становлення  3. По славу  4. Задрипанка, шинкарка, перекупка  5. Секрети майстерності  6. Занепад

Читати далі »

9 квітня 2017   (оновлено 09.04.2017)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                   Репертуар:           Теґи: ,    

НАРОДНА ПІСНЯ В НАШОМУ ПОБУТІ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1994

Леопольд Ященко Невтішне становище нашої народно-пісенної культури нині чимдалі більше турбує всіх, хто небайдужий до її долі. Люди все менше співають у побуті, і не тільки в місті, а й у селі, яке здавна було джерелом і охоронцем народних традицій. “Чи співатимемо ми в XXI столітті?” – такі тривожні питання ставлять читачі в пресі (газета “Культура і життя”, 15.05.1993). І небезпідставно. “Хто мені скаже – чи чув він, як у селі на вулиці співають дівчата? Не кажу вже про те, що її, тієї пісні, нема кому співати. Навіть там, де і є молодь, чомусь це не заведено. Ідуть собі юнаки та дівчата до клубу, почовгають там на дискотеці, та й додому” (там же).

І це, на жаль, типова картина для нашого часу. “По селах забувають, і то без найменших докорів сумління, слова і мелодії народних пісень, народні традиції і звичаї… клуби перетворюються на кінотеки і дансинги…” (там же, 11.09.1993р.).

Найчастіше кризу народної культури пов’язують із тяжкою спадщиною минулого, з руйнівною дією асиміляторського тоталітарного режиму, який намагався знівелювати нашу культуру, підірвати її самобутнє коріння, вбити в народі історичну пам’ять. Все це спричинилося до того, що народ у значній своїй масі збайдужів до власних духовних надбань, не цінує тих багатств, які дісталися йому в спадщину.

Читати далі »

8 січня 2017   (оновлено 08.01.2017)   //   Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ                             Теґи: ,    

НАРОДНА ПІСНЯ ЯК ЧАСТИНА НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ – Василь ТРИЛІС

Одягають вінок

Василь Триліс, Київ, 2000.
Джерело: pisni.org.ua.

1. Фізіологія

Перший крик немовляти – це профілактична фізіологічна процедура, запрограмована Природою: швидкий, майже конвульсивний вдих повітря, а затим тривалий, вичерпний аж до конвульсії видих. Тривалість видиху зумовлюється його гальмуванням, гальмування ж забезпечують голосові органи – лунає Перша Пісня Життя. Забігаючи наперед, скажемо, що вона не з веселих і, отже, підтверджує буддійську благородну істину: життя є страждання.

На тому не кінець. Подивіться й подивуйтеся, як люблять діти горланити, навіть коли не страждають. А як страшно кричить чоловік, кидаючись на ведмедя, мамута чи свого ж таки брата-супостата! Який хор гримить над полем битви! Чим гучніший крик, тим страшніше ворогові, і цей психологічний тиск має об’єктивні, фізіологічні підстави: регулярно вправляючи собі горлянку й легені, людина поліпшує й посилює не тільки гучність голосу, але й кровообіг, обмін речовин, загальну життєздатність і силу.

Читати далі »

6 липня 2016   (оновлено 06.10.2016)   //   Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ                             Теґи: ,    

ЯК І НАВІЩО ВЧИТИСЯ СПІВАТИ – Василь ТРИЛІС

Як і навіщо вчитися співати

Василь Триліс. Як і навіщо вчитися співати // Журнал “Дім і сім’я”. – 2011. – №5. – С.22-24.

Справді, навіщо?

Це “природне” запитання сто років тому видалося б так само безглуздим, як, скажімо, навіщо вчитися ходити або розмовляти. Але сьогоднішньому українцю співати не потрібно. Так він думає. Тобто, він не думає, за нього вже давно подумали; він просто, не довго думавши, погодився, та на тому й кінець. Коли, бува, й засмокче душу якась незрозуміла порожнеча, то до його послуг, серед інших розваг, десятки різноманітних кнопок: тицьнув пальцем – і гримить електронна звукова розкіш так, що вгинаються ребра й тремтять стіни. Ну, можна пожаліти сусідські вуха й тяжку працю будівельників та встромити собі в вуха пару дундуляторів – насолода неземна, і нікому до тебе немає діла.

Читати далі »

26 листопада 2012   (оновлено 02.04.2016)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи: ,    

МАЕСТРО З СОПІЛКОЮ – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1995

Леопольд Ященко. 1990-і

Микола Кагарлицький. Маестро з сопілкою [про Леопольда Ященка та хор “Гомін”] // Журнал “Пам’ятки України”. – Київ. – 1995. – №1. – С.11-16.

Ще від середини 60-х років моя пам’ять закарбувала стрункого, високого, молодого, у вишиванці, з пишною чуприною й напрочуд голубими очима Леопольда Ященка у ватазі колядників, а ще – з хором “Жайворонок” на Дніпрових схилах. Якось гарно мені було повільно ступати, немов плисти, з хлопцями й дівчатами тими мальовничими схилами і співати, співати… Отоді я вперше відчув, що пісня здатна творити з людиною чудеса – очищати її душу від скверни, наповнювати вщерть смутком, а чи радістю, пробуджувати почуття національної гідності, потверджувати причетність до пісенного народу. Щось подібне виказувало й обличчя Леопольда Ященка: опромінене піснею, воно сяяло і всіх осявало.

Тепер я думаю: либонь, там, тоді народжувався і гартувався піснею майбутній МАЕСТРО З СОПІЛКОЮ, про якого спочатку заговорить Київ, а відтак і вся Україна.

Читати далі »

17 лютого 2015   (оновлено 20.02.2015)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    
Сторінка 1 з 3123