Концерт з нагоди 50-річчя хору “Гомін” – 2 червня 2019

Гомін – альти перші й баритони Радо запрошуємо на свято української пісні з нагоди 50-річчя Народного етнографічного хору “Гомін” ім. Леопольда Ященка та 91-ї річниці з дня народження Леопольда Івановича.

За час свого існування “Гомін” і гомінчани пройшли нелегкий шлях заборон та утисків з боку радянської тоталітарної системи, але вистояли і продовжують донині виконувати головну місію колективу – нести українську пісню в люди, підтримувати масовий побутовий спів та відродження традиційних народних свят на теренах великого міста.

Тож запрошуємо 2 червня на 16:00 до Центру художньої та технічної творчості “Печерськ” (вул. Московська, 3, ст.м. “Арсенальна”) розділити з нами радість та любов до української пісні.

ВХІД ВІЛЬНИЙ.
 

20 травня 2019   (оновлено 29.05.2019)   //   Категорії: Актуальне, Новини                                

Виступ “Гомону” на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003 – ВІДЕО

17-20 липня 2003 року хор “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка взяв участь у III Бойківських Фестинах. Програмою фестивалю 19 липня були передбачені виступи колективів у центрі міста Турка – “серця” львівської Бойківщини. В архіві керівника хору нещодавно віднайшовся відеозапис такого виступу.


Виступ повністю: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.

Просимо відгукнутися автора відео! :)

Зміст:

Читати далі »

13 травня 2019   (оновлено 25.05.2019)   //   Категорії: Живий звук, Концерти, Новини, ПІСНІ, ВІДЕО                                

“Веснонько-весно!” – концерт хору “Гомін” у Будинку вчених, 11.05.2019 – ВІДЕО

11 травня 2019 року в “білій вітальні” Будинку вчених НАН України відбувся вечір-концерт під назвою “Веснонько-весно!”

Великодні та вуличні веснянки, а також народні ліричні пісні, переважно в обробках Леопольда Ященка, співав Етнографічний хор “Гомін”. Вела вечір п.Валентина Команчук – керівник і диригент хору.


Увесь концерт підряд: дивитися/завантажити на Vimeo »

Зміст концерту:

Читати далі »

12 травня 2019   (оновлено 13.05.2019)   //   Категорії: Живий звук, Концерти, Новини, ПІСНІ, ВІДЕО                                

ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СПІВАЄ (до 70-річчя Леопольда Ященка) – Микола ТКАЧ, 1998

Леопольд Ященко

Микола Ткач. У золотистому тумані, або Щасливий той, хто співає: до 70-річного ювілею Леопольда Ященка – 1998.

Є вічна загадка Любові.
Григір Тютюнник

Коли йдеться про щирих трудівників на ниві yкpaїнської народної пісні, та й загалом – про людей, що залюблені в традиційну культуру, то, як правило, це – вихідці з села. Для них народна традиція і пісня, зокрема, живуть невід’ємно з картинами селянського побуту та живою природою: чередами худоби і вервечками гусей та качок, квітуванням садів і луків, гудінням бджіл і щебетанням птахів; хлібними нивами та ранковими росами, що приємно морозять босі ноги і рясно виблискують золотими скалками у золотистому тумані вируючого сонця. Леопольд Ященко, відомий фольклорист, композитор і музикознавець, керівник уславленого хору “Гомін”, своєрідний виняток із цього правила, як і з багатьох інших.

Народився він не в селі, а в столичному столицьому Києві. В оточенні похмурих будинків з комунальними квартирами, бруківки та асфальту, в стихії вирування людських пристрастей. Чи не звідси його безпосередність (для декого дивацтво), природна легкість і мистецька відкритість у спілкуванні з людьми. Йому немає від кого ховатися. Немає куди ховатися. І немає чого приховувати, бо він тут, серед цього гамірливого міста народився й зріс. Це його середовище. Тоді як селюку завжди доводиться опановувати міське середовище. Тож, коли їдучи на ескалаторі в київському метрополітені, ви раптом почуєте ніжні переливи сопілки, не майте ні найменшого сумніву – то Ященко.

Читати далі »

2 лютого 2019   (оновлено 02.02.2019)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

Хай пам’ять живе, не згасає!.. (спогади про Леопольда Ященка) – Людмила СТОГНОТА, 2018

Під час різдвяного концерту Навесні 1965 року, закінчуючи Львівський політехнічний інститут, я чотири місяці проходила практику і писала дипломну роботу в Мінську на заводі, де виготовляли електронно-обчислювальні машини. Коли восени повернулась до Львова, мені, як сніг на голову, впала страшна звістка про арешти і слідство у справі братів Михайла і Богдана Горинів, М.Осадчого, Михайла та Ярослави Менкуш і Михайла Савича Масютка. З ним і його відданою дружиною Ганною Григорівною з волинського роду Романишиних я приятелювала з 1962 року.

Наприкінці року, отримавши диплом, я приїхала до Києва за призначенням на завод “Маяк”. Незважаючи на те, що ми з матір’ю впродовж 16 років мали статус – тавро родичів “ворога народу” (батько з 1947 р. освоював неосяжні імперські простори Воркути, Колими, Комі “за зраду батьківщини”). Я все одно була приголомшена і спустошена не тільки через львівські події, а й через особисту сімейну драму і атмосферу на роботі. Серед п’ятитисячного заводського колективу серед якого було багато вихідців з навколишніх сіл, я була там не просто “білою вороною”, а унікальним експонатом в музеї, театрі абсурду – бо одна розмовляла рідною мовою. На мене показували пальцем і навіть приходили подивитися! І мені весь час здавалося, що іду я якимось безмежним полем, порослим дикими чагарниками, будяками і чортополохом, а все зело живлюще, цілюще і пахнуще давно й нещодавно витолочено.

Уже не можу пригадати, чию спасенну руку подала мені Доля, щоб привести спочатку до хору “Жайворонок”, а потім і до “Гомону”, який був створений Леопольдом Ященком за порадою і з благословення нашого подвижника – патріарха світлої пам’яті Івана Макаровича Гончара.

Читати далі »

1 лютого 2019   (оновлено 02.02.2019)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                                

“Леопольд Іванович кардинально змінив мою долю” – Людмила ІВАННІКОВА, 2018

Леопольд Ященко Я виросла в селі, і ще, мабуть, не вміла говорити (принаймні, мови не розуміла), а вже мене навчили співати:

“Катерино, відчини, я приніс горілки:
В тебе нема чоловіка, в мене нема жінки!”

Це була одна з найперших пісень, яку я вивчила. Оскільки співала мати, співали дівчата на вулиці, співали парубки, що часто збирались у нас на застілля, співали на толоках, на весіллях, на різних “оказіях”, і співали всі – то співали й ми, діти. Співали ми в яслах і вдома на гойдалці. Співали на ганку і на воринах весною, а взимку в хаті під грубкою. Співали у полі, пасучи спочатку гуси, а згодом корови. Співали у школі на перервах і після уроків, їдучи автобусом додому, і на зупинці “на соші”, де “ловили” попутку, щоб доїхати до села, і на версі на кузові, і в клубі, і скрізь при найменшій нагоді, якщо збиралися разом. Писали пісенники і змагалися, хто знає більше пісень… І це було природньо, як дихати.

Та не так вийшло, коли я вступила до університету і почала жити в Києві. Я немов потрапила в якусь пустелю. Звичайно, скучала за селом, за природою, а найбільше допікало те, що не було з ким співати. Правда, там були і сільські дівчата, але вони вважали, що співати – це соромно і непристойно, що це якась аномалія.

Та одного року сталося диво.

Читати далі »

1 лютого 2019   (оновлено 01.02.2019)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

Висока місія Івана Гончара – Леопольд ЯЩЕНКО, 2010

Іван Гончар Це було десь на початку 60-х років, у часи хрущовської “відлиги”. До нас, в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, де я тоді працював, навідувався такий собі Іван Лисенко – простий малограмотний робітник-пенсіонер, але завзятий патріот, шанувальник Тараса Шевченка. Він писав скарги в офіційні органи про всілякі наші негаразди, − наприклад, про те, що в парку ім. Т.Шевченка дерева обабіч вузької доріжки до пам’ятника затуляють огляд з боку Університету тощо. Згодом до деяких його сигналів таки прислухалися. Пам’ятаю, він хвалився, що вже є вказівка директору кондитерської фабрики налагодити виробництво українських пряників, про що він одержав письмове повідомлення. Він дуже тішився з того: як-не-як, а це вже була хай невелика, але все ж перемога на шляху до нашого національного відродження.

Цей чоловік і привів мене в музей Івана Гончара. Згадую про це тому, що в ті часи свідомі українці були розпорошені й роз’єднані, отже такі люди допомагали їм знайти себе взаємно і сконсолідуватися: на офіційні засоби інформації сподіватися не доводилось. Там я познайомився з колишніми політв’язнями сталінських концтаборів Євгеном та Вірою Чередниченками, художником Степаном Кириченком, артисткою Тетяною Цимбал, а також із багатьма молодими шанувальниками народного мистецтва. І вже тоді я зрозумів, що музей Гончара – це не просто музей, а важливий осередок української культури, який виконує високу місію пробудження і єднання національно-патріотичних сил.

Читати далі »

27 січня 2019   (оновлено 28.01.2019)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                             Теґи:    

“Радуйся, земле!” − концерт хору “Гомін” у Музеї Івана Гончара, 11.01.2019 − ВІДЕО

11 січня 2019 року у Мистецькій галереї Музею Івана Гончара відбувся традиційний різдвяний вечір-концерт Етнографічного хору “Гомін” під назвою “Радуйся, земле!”

Колядки та щедрівки, переважно в обробках Леопольда Ященка, співали хор “Гомін” та ансамблі з його складу – “Криниця” й “Козаки”. Керівник і диригент – Валентина Команчук.


Увесь концерт підряд: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці без коментарів: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.

Зміст концерту:
Читати далі »

8 січня 2019   (оновлено 10.05.2019)   //   Категорії: Живий звук, Концерти, Актуальне, Новини, ПІСНІ, ВІДЕО, Повідомлення                                

Творча праця Леопольда Ященка та її продовження – ВІДКРИТИЙ ЛИСТ, 2018

Леопольд Ященко. 1991 Як відомо, 3 червня 2018 року відбувся Перший Всеукраїнський відкритий фестиваль хорових колективів імені Леопольда Ященка. Для нас усіх це стало несподіванкою – і немов би й приємною: люди, які ніколи не були “гомінчанами”, узялися вшанувати пам’ять маестро до його 90-річчя… Довідалися ми про такі наміри лише за два тижні до його проведення – 17 травня, і, ясна річ, поцікавилися положенням про фестиваль та програмою.

Витяг із положення, склад журі та програму фестивалю ми одержали від організаторів за два дні до його проведення. Дещо зразу здивувало, але… справу вже зроблено, йдемо дивитися.

Враження від фестивалю вийшло, сказати б, двоїсте. З одного боку, задоволені учасники, журі та глядачі. Останніх, до речі, було небагато; втім, це й не дивно для першого заходу. З іншого – великий портрет Леопольда Ященка на сцені виглядав дедалі більше недоречним… Чому – спробуємо пояснити.

Читати далі »

13 березня 2019   (оновлено 20.03.2019)   //   Категорії: Новини, ОГЛЯДИ, СТАТТІ                             Теґи: ,    

У дорозі до рідної пісні (інтерв’ю з Леопольдом Ященком) − Надія ДАНИЛЕВСЬКА, 2008

Леопольд Ященко записує фольклорні колективи у МНАПУ. 1996

Надія Данилевська. У дорозі до рідної пісні [Інтерв’ю з Леопольдом Ященком] / Журн. Українська культура. − 2008. − PDF.

Виповнюється 80 років від дня народження Леопольда Івановича Ященка – відомого композитора, музикознавця, легендарного і незмінного керівника хору “Гомін”, невтомного борця за впровадження і популяризацію української народної пісні серед народних мас, лауреата державної Шевченківської премії. Цю радісну подію з ним розділяють близькі: дружина Лідія Григорівна Орел, сини Іван з сім’єю і Тарас, внучки Лариса з сім’єю і Ліна та правнучка Валерія; учасники його хору, численні шанувальники таланту і творчості; редакція журналу “Українська культура”. З роси й води Вам, шановний ювіляре!

− Леопольде Івановичу, як Ви готуєтеся зустріти свій 80-річний ювілей?

− Я зобов’язаний, звичайно, здобутки всі до ладу привести. Бо вже прийшла пора. Про це не можна не думати щодня. Якби все залежало від мене. А то все це пов’язано із загальним станом речей у державі. Поки що із того реального, про що можна говорити, – це авторський вечір у філармонії. Якщо не поміняється дата, то 29 листопада цього року. Кілька років тому у мене був вечір у філармонії. Він гарно пройшов. Крім аматорів, брали участь професійні колективи, артисти. Сподіваюсь, вони будуть і цього разу.

Читати далі »

31 серпня 2018   (оновлено 31.08.2018)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ