Новини
Виступ “Гомону” та Леопольда Ященка на вечорі пам’яті Івана Гончара, 27.01.2008 – АУДІО
Публікуємо фрагменти архівного аудіозапису виступу Леопольда Ященка та хору “Гомін” у Музеї Івана Гончара 27 січня 2008 року.
Ходить коляда в Україні – Леопольд Ященко, 2000
За публікацією: Леопольд Ященко. Ходить коляда в Україні // Українська газета. – 2000. – №1(171). – 6 січня. – PDF.
Цей текст, імовірно, був записаний з усної розповіді Леопольда Івановича, або ж зазнав надто великих редакційних втручань. Про це можна судити з багатьох дуже нехарактерних для нього висловів; зокрема, викликає значні сумніви виклад етнографічних відомостей. На користь усної версії свідчить також відсутність у персональному архіві Леопольда Ященка первісного варіанта статті чи якихось чорнових записів. Утім, примірник газети підписаний рукою автора; отже, він публікацію, принаймні, бачив.
Continue reading “Ходить коляда в Україні – Леопольд Ященко, 2000”
Свято Купала: “Гомін” у Гідропарку – 07.07.2000
Інтерв’ю з Леопольдом Ященком на святі Купала в Гідропарку, 7 липня 2000 року – фрагмент відеозйомки телестудії “Гравіс” під час традиційного свята Купала в київському Гідропарку на Венеціанській протоці. З архіву Леопольда Ященка.
У хоровому щоденнику Леопольда Ященка про цей день:
7.VII.[2000]. Свято Купала в Гідропарку планувалося без ночівлі, але погода виявилася сприятливою, і все було добре – краще, ніж торік. Було більше молоді, зокрема, т-во “Сварга” (керівник Людмила Олександрівна). Співали також пристойно, проте репертуар “Радосині” не був як слід використаний. До нас приєдналася також “Либідь” після виступу на святі в Пущі-Водиці. Було більше простору, завдяки тому, що спиляли суху вербу (вона всохла наче на замовлення). Загалом всі задоволені. Телестудія “Гравіс” зняла майже на цілу годину, але на екран пообіцяли 5 хвилин, решта піде в архів – буде пам’ять про те, як святкувалося Купала в кінці 2-го тисячоліття нашої ери.
Зазорів Піснею (про Андрія Путя) – Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 2017
Джерело: grinchenko-inform.kubg.edu.ua – PDF.
Таке буває: пам’ять, зберігши купу прохідних деталей, навідріз відмовляється видавати щось украй важливе. Пам’ятаю собачий холод пізньої осені, перемерзле руде листя каштанів, навісний вітер насівав колючою крупкою, знайомий під’їзд “хрущовки”, знічений, змалений, зчорнілий, з балконами, насупленими на більма вікон, коли виносили його труну. І наш тихий спів, що одчайно бився об цеглу будинку:
Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами…
Пам’ятаю півморок ритуальної зали крематорію, вутлі вінки, казенні подушечки з його бойовими орденами і медалями. Нашу аж геть невелелюдну процесію. І награну скорботу ритуальної працівниці, яка відсутньо переказувала його анкетні дані. Не всі, всіх вона точно не знала. Інакше тремтіли б її пальчики у яскравому манікюрі, стискаючи шпаргалку, і вона лякано глитала б слова, вичавлювала б із себе спокій, але говорила б п’яте через десяте. А то й чого доброго зовсім відмовилася б від цієї ритуальної церемонії, бо, воно ж, звісно, “зачєм мнє еті пріключєнія на одно мєсто?”
Continue reading “Зазорів Піснею (про Андрія Путя) – Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 2017”
Концерт з нагоди 50-річчя хору “Гомін” – 2 червня 2019
2 червня 2019 року в Центрі художньої та технічної творчості “Печерськ” (вул. Московська, 3, ст.м. “Арсенальна”) відбувся вечір-концерт з нагоди 50-річчя Народного етнографічного хору “Гомін” ім. Леопольда Ященка та 91-ї річниці з дня народження Леопольда Івановича.
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube.
За час свого існування “Гомін” і гомінчани пройшли нелегкий шлях заборон та утисків з боку радянської тоталітарної системи, але вистояли і продовжують донині виконувати головну місію колективу – нести українську пісню в люди, підтримувати масовий побутовий спів та відродження традиційних народних свят на теренах великого міста. Розділити з нами радість і любов до української пісні прийшли наші давні колеги й шанувальники; вела вечір легенда українського радіоефіру – пані Емма Бабчук.
Виконавці:
- Етнографічний хор “ГОМІН” імені Леопольда Ященка. Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Камерний ансамбль “КРИНИЦЯ” (зі складу хору “Гомін”). Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Гурт “КОЗАКИ” – чоловіча група хору “Гомін”. Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Вокальне тріо “ЛЕЛІЯ” у складі: Ніна СТРЕЛЬНІКОВА, Тетяна КРАСЮК та Раїса СОБКО.
- Чоловічий хор “ЧУМАКИ”. Керівник Василь ТРИЛІС.
Зміст концерту:
Continue reading “Концерт з нагоди 50-річчя хору “Гомін” – 2 червня 2019″
Виступ “Гомону” на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003 – ВІДЕО
17-20 липня 2003 року хор “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка взяв участь у III Бойківських Фестинах. Програмою фестивалю 19 липня були передбачені виступи колективів у центрі міста Турка – “серця” львівської Бойківщини. В архіві керівника хору нещодавно віднайшовся відеозапис такого виступу.
Виступ повністю: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.
Просимо відгукнутися автора відео! :)
Зміст:
Continue reading “Виступ “Гомону” на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003 – ВІДЕО”
“Веснонько-весно!” – концерт хору “Гомін” у Будинку вчених, 11.05.2019 – ВІДЕО
11 травня 2019 року в “білій вітальні” Будинку вчених НАН України відбувся вечір-концерт під назвою “Веснонько-весно!”
Великодні та вуличні веснянки, а також народні ліричні пісні, переважно в обробках Леопольда Ященка, співав Етнографічний хор “Гомін”. Вела вечір п.Валентина Команчук – керівник і диригент хору.
Увесь концерт підряд: дивитися/завантажити на Vimeo »
Зміст концерту:
Continue reading ““Веснонько-весно!” – концерт хору “Гомін” у Будинку вчених, 11.05.2019 – ВІДЕО”
ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СПІВАЄ (до 70-річчя Леопольда Ященка) – Микола ТКАЧ, 1998
Микола Ткач. У золотистому тумані, або Щасливий той, хто співає: до 70-річного ювілею Леопольда Ященка – 1998.
Є вічна загадка Любові.
Григір Тютюнник
Коли йдеться про щирих трудівників на ниві yкpaїнської народної пісні, та й загалом – про людей, що залюблені в традиційну культуру, то, як правило, це – вихідці з села. Для них народна традиція і пісня, зокрема, живуть невід’ємно з картинами селянського побуту та живою природою: чередами худоби і вервечками гусей та качок, квітуванням садів і луків, гудінням бджіл і щебетанням птахів; хлібними нивами та ранковими росами, що приємно морозять босі ноги і рясно виблискують золотими скалками у золотистому тумані вируючого сонця. Леопольд Ященко, відомий фольклорист, композитор і музикознавець, керівник уславленого хору “Гомін”, своєрідний виняток із цього правила, як і з багатьох інших.
Народився він не в селі, а в столичному столицьому Києві. В оточенні похмурих будинків з комунальними квартирами, бруківки та асфальту, в стихії вирування людських пристрастей. Чи не звідси його безпосередність (для декого дивацтво), природна легкість і мистецька відкритість у спілкуванні з людьми. Йому немає від кого ховатися. Немає куди ховатися. І немає чого приховувати, бо він тут, серед цього гамірливого міста народився й зріс. Це його середовище. Тоді як селюку завжди доводиться опановувати міське середовище. Тож, коли їдучи на ескалаторі в київському метрополітені, ви раптом почуєте ніжні переливи сопілки, не майте ні найменшого сумніву – то Ященко.
Continue reading “ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СПІВАЄ (до 70-річчя Леопольда Ященка) – Микола ТКАЧ, 1998”
Хай пам’ять живе, не згасає!.. (спогади про Леопольда Ященка) – Людмила СТОГНОТА, 2018
Наприкінці року, отримавши диплом, я приїхала до Києва за призначенням на завод “Маяк”. Незважаючи на те, що ми з матір’ю впродовж 16 років мали статус – тавро родичів “ворога народу” (батько з 1947 р. освоював неосяжні імперські простори Воркути, Колими, Комі “за зраду батьківщини”). Я все одно була приголомшена і спустошена не тільки через львівські події, а й через особисту сімейну драму і атмосферу на роботі. Серед п’ятитисячного заводського колективу серед якого було багато вихідців з навколишніх сіл, я була там не просто “білою вороною”, а унікальним експонатом в музеї, театрі абсурду – бо одна розмовляла рідною мовою. На мене показували пальцем і навіть приходили подивитися! І мені весь час здавалося, що іду я якимось безмежним полем, порослим дикими чагарниками, будяками і чортополохом, а все зело живлюще, цілюще і пахнуще давно й нещодавно витолочено.
Уже не можу пригадати, чию спасенну руку подала мені Доля, щоб привести спочатку до хору “Жайворонок”, а потім і до “Гомону”, який був створений Леопольдом Ященком за порадою і з благословення нашого подвижника – патріарха світлої пам’яті Івана Макаровича Гончара.
“Леопольд Іванович кардинально змінив мою долю” – Людмила ІВАННІКОВА, 2018
“Катерино, відчини, я приніс горілки:
В тебе нема чоловіка, в мене нема жінки!”
Це була одна з найперших пісень, яку я вивчила. Оскільки співала мати, співали дівчата на вулиці, співали парубки, що часто збирались у нас на застілля, співали на толоках, на весіллях, на різних “оказіях”, і співали всі – то співали й ми, діти. Співали ми в яслах і вдома на гойдалці. Співали на ганку і на воринах весною, а взимку в хаті під грубкою. Співали у полі, пасучи спочатку гуси, а згодом корови. Співали у школі на перервах і після уроків, їдучи автобусом додому, і на зупинці “на соші”, де “ловили” попутку, щоб доїхати до села, і на версі на кузові, і в клубі, і скрізь при найменшій нагоді, якщо збиралися разом. Писали пісенники і змагалися, хто знає більше пісень… І це було природньо, як дихати.
Та не так вийшло, коли я вступила до університету і почала жити в Києві. Я немов потрапила в якусь пустелю. Звичайно, скучала за селом, за природою, а найбільше допікало те, що не було з ким співати. Правда, там були і сільські дівчата, але вони вважали, що співати – це соромно і непристойно, що це якась аномалія.
Та одного року сталося диво.
Continue reading ““Леопольд Іванович кардинально змінив мою долю” – Людмила ІВАННІКОВА, 2018″
