КОНЦЕПЦІЯ: Редакція

Тернопільська обл., Борщівський р-н, с.Гермаківка. Записали Леопольд Ященко та Михайло Гуць.

Учасники гри йдуть по колу, співаючи пісню. У колі один хлопець із хустиною в руках іде проти руху. Обирає якусь дівчину, пританцьовуючи, веде її на середину кола, простеляє хустку. Доки звучить перегра, вони удвох стають на ній на коліна і цілуються. По тому хлопець приєднується до гурту, а дівчина так само обирає собі пару…

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой вийду я на майдан,
Вийду погуляти,
Кого люблю, тому дам
Личко цілувати.

Маю хустку вишивану
На чотири роги,
Кого люблю – поцілую,
Постелю під ноги.

Маю хустку вишивану
На чотири кінці,
Кого люблю – поцілую
Стану на колінця.
 

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел.

Хлопчики й дівчатка, розділившись попарно, беруться за руки і кружляють у такт пісні спочатку в один бік (чотири такти за годинниковою стрілкою, починаючи з правої ноги), а потім у другий (чотири такти проти годинникової стрілки, починаючи з лівої ноги). На словах “Ой Василю…” тричі погрожують один одному вказівним пальцем правої руки, а на слові “…Василю” – вказівним пальцем лівої руки (навхрест). На словах “не їж” і “мого” по черзі злегка вдаряють один одного долоня в долоню – правою, потім лівою. А на слові “киселю” тричі притупують ногами, починаючи з лівої.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Катерина і Василь
Посварились за кисіль:
Ой Василю, Василю,
Не їж мого киселю!
Ой Василю, Василечку,
Не їж мого киселечку!

А Оксана і Тиміш
Посварились за куліш:
Ой Тимоше, Тимошу,
Не їж мого кулешу!
Ой Тимоше, Тимошечку,
Не їж мого кулешечку!

А Марина та Дем’ян
Посварились за бур’ян:
Ой Дем’яне, Дем’яну,
Не рви мого бур’яну!
Ой Дем’яне, Дем’яночку,
Не рви мого бур’яночку!
 

Карпати

Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но,
Дай-но їсти, дай-но пити – як то буде файно!

Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала їсти, дала пити, ще й поцілувала.

* * *

Била мене моя мати ввечері і вранці,
Щоби я си не ходила з хлопцями на танці.

Не бий мене, моя нене, не роби публіки,
Бо у мене в голівоньці лиш одні музики!

* * *

Весела-м ся народила, весела-м загину,
Бо я свою натурочку ніде не подіну.

Весела-м ся народила, веселого дому,
Усім людям веселенька − і свому милому.

Continue reading “КАТЕРИНО, ВІДЧИНИ-НО (жартівлива)” →

Лемківщина, Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну!

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш –
Най си погуляю в сей молодий час!

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей лляти.
Ніхто не заплаче – ні отець, ні мати,
Лем за мнов заплачуть три дівчати.

Що перша заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват.
А третя заплаче, третя заголосить,
Бо вона від мене перстень носить!
 

Козака несуть і коня ведуть,
Кінь головоньку клонить. (2)

А за ним, за ним його дівчина
Білі рученьки ломить. (2)

Ой ломи, ломи білі рученьки
До єдиного пальця! (2)

Та не знайдеш ти, та дівчинонько,
Над козака коханця! (2)

Козак од’їжджає,
Дівчинонька плаче:
Куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю,
Візьми мене із собою
На Вкраїну далеку!

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш робила
На Вкраїні далекій?
– Буду хусти прати,
Зеленеє жито жати
На Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш ти їла
На Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

– Дівчинонько мила,
Де ж будеш ти спала
На Вкраїні далекій?
– В степу під вербою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

Слова Михайла Кураха, музика Михайла Гайворонського; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темні могили,
Від крові земля почорніла.
Під хмарами круки стадами літали,
І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести похилились,
Калина нагнулась додолу…
Спіть, орли-соколи! Ми гостримо зброю
І ждемо на поклик до бою!
 

Слова і музика Левка Лепкого

Колись, дівчино мила,
То був чудовий час,
Як ще любов носила
Ген попід небо нас.
Ми мріяли, зітхали,
В коханні присягали,
А соловейко тьохкав
Все тьох та й тьох, та й тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Нам тьохкав на калині,
Все тьох та й тьох, та й тьох.

Аж десь війна взялася
І ось такий кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Все ох та й ох, та й ох!

Гуцульщина. Від Едуарда Драча.

Коломийка − танці “сєдовського” гурту Київського Кобзарського Цеху в Музеї Івана Гончара, січень 2001 р.

Комп’ютерне відтворення нот для ДВОХ СКРИПОК (mp3):