Карпати
Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но,
Дай-но їсти, дай-но пити – як то буде файно!
Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала їсти, дала пити, ще й поцілувала.
* * *
Била мене моя мати ввечері і вранці,
Щоби я си не ходила з хлопцями на танці.
Не бий мене, моя нене, не роби публіки,
Бо у мене в голівоньці лиш одні музики!
* * *
Весела-м ся народила, весела-м загину,
Бо я свою натурочку ніде не подіну.
Весела-м ся народила, веселого дому,
Усім людям веселенька − і свому милому.
* * *
Давай, мати, вечеряти! Давай, мати, живо!
Бо мені так до дівчини, як тобі на жниво!
* * *
У калюжі нема води − випили ворони,
А в Києві нема хлопців − самі макогони!
* * *
Ой недавно оженився – рік буде в петрівку.
Забрав собі діти в торбу, потяг у мандрівку.
Ой вийду я серед села та й стану на горбі,
Оглянуся назад себе – чи є діти в торбі?
* * *
Ти Микола, я Микола, оба-сьмо Миколи;
Тебе били коло церкви, мене коло школи.
Тебе били коло церкви, що ти пив горілку,
Мене били коло школи, що цілував дівку.
* * *
Ти Михайло, я Михайло, оба-сьмо Михайли,
Полягаймо на дорозі, ніби поздихаймо.
Полягаймо на дорозі та й відпочиваймо,
А як трактор переїде – тоді повставаймо.
* * *
А співати – не робити, я співати вмію,
Хіба тоді не співаю, коли зголоднію!
* * *
Мене мати породила на самого Спаса,
Дала мені такий голос, як у Фантомаса.
* * *
Мене мати породила в середу до днини,
А я взувся в постолята й гайда до дівчини!
* * *
Мене в військо записали до кавалерії,
А я скочив на коника й гайда до Марії!
* * *
Посіяла конопельки – кури перетерли,
Зарізала кабана – прийшли хлопці, зжерли.
Зарізала кабана – штири кілограми,
А до тебе хлопці ходять, ще й до твої мами!
* * *
Ой у лісі на горісі скубе кобець сойку.
Ой не стільки того скубу, скільки того зойку!