КОНЦЕПЦІЯ: Редакція

Від “Товариства Лева”, м.Львів.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів (двічі):
Гей, лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

На марші цілу нічку, а зранку на зорі
Почалися завзяті, запеклі бої.

А ворог атакує і рветься щосил,
Юнак-кулеметник їх справно косив.

Як сонце вже сходило, натомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

До нього санітарка поспішно іде,
Цілющі долоні до рани кладе.

Підвівся юнак, вхопив за причеп –
Занову заграв вже затихлий кулемет.

Хто любить Україну, хто любить свій народ,
Той піде у повстанці без жодних перешкод!
 

Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.

Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.

Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.

І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.

Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!

Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)

Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)

Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)

Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)

Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)

Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
 

Народний варіант.

Виступ хору “Гомін” у Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вічная пам’ять, вічная пам’ять, вічная пам’ять… (2)
Зо Святими упокой, Христе,
Вічная пам’ять!
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)

Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Во Вифлеємі нині новина:
Пречиста Діва зродила Сина.
В яслах сповитий поміж бидляти,
Спочив на сіні Бог необ’ятий.

Вже херувими славу співають,
Ангельські хори Царя вітають.
Пастир убогий несе, що може,
Щоб обдарити Дитятко Боже.

Ісусе милий, ми небагаті,
Золота дарів не можем дати.
Та дар цінніший несем від мира –
Це віра серця і любов щира!

Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю, на Україну!
Зішли їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славили во вічні віки.
 

Вінницька обл., Бершадський р-н, с.Романівка. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко, 1997 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

– Володар, володар, чи є пан господар?
– Нема пана вдома, поїхав по дрова.

– Чим же він поїхав? (2)
– Сірими волами у ліс за дровами.

– А хто його кличе? (2)
– Панськеє дитятко. (2)

– На чім воно сидить? (2)
– На золотім кріслі. (2)

– Чим же воно грає? (2)
– Червоним яєчком. (2)

– Чим же воно крає? (2)
– Золотим ножичком. (2)

– Володар, володар, одчиняй ворота!
 

Автентичну схему гри у селі зафіксувати не вдалося. Проте її можна запозичити, наприклад, тут: Воротар, воротар, воротарчику.
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Учасники гри розбиваються на два гурти. Перший стає в одну лінію. Другий гурт на початку складається з двох гравців, які беруться за руки і, піднісши їх догори, утворюють “ворота”. Перший гурт заспівує, другий відповідає. Після слів “їдем-поїдем!” перший гурт стрілою біжить до “воріт”; “ворота” пропускають кількох гравців і розбивають їхню лінію, різко опустивши зімкнені руки. Після цього ті, хто встиг пробігти, парами стають позаду воріт і теж роблять “ворота”, а решта вертаються на попереднє місце. Гра триває доти, доки увесь перший гурт не увіллється до другого.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

– Воротар-воротар-воротарчику,
А втвори, а втвори воротонька!

– А що ж то, а що ж то за пан їде?
А що ж то, а що ж то за дар везе?
– Золоте, золоте горняточко,
Крайнєє, крайнєє дитяточко!

– Нема пана вдома, поїхав до Львова
Ключі купувати, замки замикати!

– А ми ключі відберем,
Та й всі замки розімкнем!
Їдем-поїдем!