КОНЦЕПЦІЯ: Редакція
БУЛО ЛІТО, БУЛО ЛІТО (чумацька)
Наддніпрянщина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, то й досі нема.
Була, була пригодонька
З Дону ідучи,
В чистім полі при дорозі,
Гей, гей, воли пасучи.
Занедужав чумаченько,
Упав та й лежить,
Жаліється отаману,
Гей, гей, голова болить.
Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан.
Воли ж мої половії,
Гей, гей, хто ж вам буде пан?
Continue reading “БУЛО ЛІТО, БУЛО ЛІТО (чумацька)”
ВАСИЛЮ, ВАСИЛЮ, Я Ж ТОБІ НЕ ВІРЮ (лірична)
Записав Леопольд Ященко в 1990-х рр. в київському Гідропарку від учасників стихійних співів.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Василю, Василю, я ж тобі не вірю: (2)
Зламав ти калину, зламав ти зелену
На моїм подвір’ю.
Зламав ти калину гілляву, гілляву, (2)
Зрадив ти дівчину, зрадив ти дівчину
Біляву, біляву.
Не я її зрадив − сама ся зрадила: (2)
Нічка була темна, нічка була темна −
Вона виходила.
Я вів коня пасти на росу, на росу, (2)
Вона виходила, вона виходила
Набосо, набосо.
Я вів коня пасти, коня вороного, (2)
Вона виносила, вона виносила
Вина червоного.
А я вина не пив − коню під ноги лив, (2)
Щоби вона знала, щоби вона знала,
Що я ї не любив!
В ГОРАХ ГРІМ ГУДЕ (історична)
Слова і музика Осипа Маковея.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
В горах грім гуде, хоч зима паде –
Ниви зорали гармати…
Стогне земля – гори й поля,
Тужать зранені Карпати.
Лютий кат прийшов проливати кров,
Хоче нас взяти в неволю.
Ще й море сліз в наш край приніс,
Злидні і смерть, і недолю.
Continue reading “В ГОРАХ ГРІМ ГУДЕ (історична)”
ВЕДУ РУСАЛКУ (русальна)
Чернігівщина. Записав Олександр Правдюк, 1960-ті рр.
Співають дівчата з “сєдовської” майстерні Київського Кобзарського Цеху: Ярослава Пришедько, Ярослава Музиченко, Мар’яна Музика, Христина Білан і Євгенія Шевченко; Трійця 1997 року:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Веду русалку із бору до бору,
Ой рано, рано, із бору до бо(ру).
Із бору до бору…
Сама, молода, вернуся додому,
Ой рано, рано, вернуся додо(му).
Вернуся додому в свекрову комору,
Ой рано, рано, в свекрову комо(ру).
Дівочки-сестрички, дайте мні споднички,
Ой рано, рано, дайте мні сподни(чки).
Хлопчики-браточки, дайте мні сорочки,
Ой рано, рано, дайте мні соро(чки).
ВЕРТЕП
За виданням: Радуйся, земле, коляда іде! / Автор-упорядник Ярослава Музиченко. – Київ: Смолоскип, 2001. – 80 с., іл., нот.
Цей варіант Вертепу показували у середині 1990-х років учасники дитячої студії хору “Гомін”. Автор первісного тексту нам, на жаль, не відомий. Відтоді вистава потроху редагувалася київськими колядницькими гуртами.
Від своїх початків Вертеп — це народний ляльковий театр. Точніше, різдвяна вистава, яка оповідає про народження Христа. Будиночок Вертепу (шопку) на Різдво урочисто виносили з церкви, і колядники обходили з ним хати, всюди показуючи виставу.
Традиційний Вертеп має дві частини: містеріальну та світську. У першій персонажами є Йосип, Ангели, Три Царі, Волхви й Пастухи (ця дія відбувається на верхньому поверсі). У другій частині (на нижньому поверсі) діють цар Ірод, Чорт, Смерть та герой-Запорожець.
Нині все більше поширюється Вертеп без шопки й ляльок — його учасники самі перевдягаються персонажами цієї народної драми.
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 1 (веснянка)
Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Веприк. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У садочку на тиночку на сорочку пряла. Гу!
Не сама я її пряла, пряли помічниці,
То за курку, то за гуску, то за паляниці. Гу!
Весняночко-паняночко, де ти забарилась?
Ой у лісі на горісі хвостом зачепилась! Гу!
Вітер віє, вітер віє, калину ламає,
Усі хлопці на вулиці, а мого немає. Гу!
Усі кури докупочки, півень на порозі,
Усі хлопці на вулиці, а мій у дорозі. Гу!
Ой вийду я на вулицю, гуляю, гуляю,
Як білая лебедонька по тихім Дунаю! Гу!
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 1 (веснянка)”
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)
Слобожанщина. Записала Людмила Іваннікова від дитячого колективу. 1990-ті рр.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку напряла й соро(чку).
Що сорока оснує, а ворона витче,
А білії лебеді та й вибілять на воді.
Що у тих багачок повні скрині сорочок,
А у мене одна та й та чиста щодня.
Що звечора намочу, опівночі толочу,
А сонечко блисне – сорочечка й вис(не).
А сонечко блисне – сорочечка й висне,
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель.
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель,
А сонечко у вікні – сорочечка й на мені.
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)”
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)
Харківщина. З репертуару ансамблю “Слобожани”, м.Харків, керівник Віра Осадча. 1990 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку на сорочку пря(ла). Гу!
Весняночко-паняночко, де ж ти забарилась?
Десь у лісі на горісі хвостом зачепи(лась). Гу!
Дозволь мені, моя мати, веснянки почати,
Бо вже мені надоїло квітки вишива(ти). Гу!
* * *
Нема льоду, нема броду, нема й переходу,
Нема дівці переходу через бистру во(ду)! Гу!
Перебрела три річеньки, половину ставу.
Не вводь мене, козаченьку, в великую сла(ву). Гу!
Ой сама ж ти, дівчинонько, себе в славу вводиш,
Що пізненько, не раненько по юлиці хо(диш). Гу!
Ой як мені, козаченьку, пізно не ходити –
Як візьмеш ти за рученьку, не хочеш пусти(ти). Гу!
Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 3 (веснянка)”
ВЖЕ ВЕСНА ВОСКРЕСЛА (історична)
Карпати.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже весна воскресла, трави зеленіють,
Там на Закарпатті могили чорніють. (2)
Могили чорніють свіжо висипані,
Там лежать герої, що за волю впали. (2)
Боролись завзято, й не було різниці –
Жінки брали коси, мужчини – рушниці. (2)
Боролись завзято, та й не стало сили –
Кров лилась потоком, трупи землю вкрили. (2)
Молоді дівчата рани завивали,
Тих молодих хлопців в шпиталь відправляли. (2)
В шпиталь відправляли, в шпиталі лічили
Тих молодих хлопців, що їх поранили. (2)
Що їх поранили мадяри шаблями,
Не один заплакав гіркими сльозами. (2)
Ви, гори Карпати, рівняйтесь з долами,
А ви, браття-сестри, йдіть за їх слідами. (2)
ВЖЕ ВЕЧІР ВЕЧОРІЄ, ДО ДІВЧИНИ СПІШУ (лірична)
Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?
Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.
Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.
Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!
І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:
Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
