КОНЦЕПЦІЯ: Редакція
А ЩЕ СОНЦЕ НЕ ЗАХОДИЛО (лірична)
Черкаська обл., Жашківський р-н, с.Охматів. Записав Порфирій Демуцький. Редакція хору “Гомін”.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
А ще сонце не заходило,
А зробилась темнота.
А зробилась темнота…
А нещаслива та дівчина,
Котра любить козака.
Котра любить козака…
А козак їде в чисте поле,
Зостаюся я сама.
Зостаюся я сама…
Та зостаюся я сама, я сама –
Ні дівчина, ні вдова.
Ні дівчина, ні вдова…
Та ні дівчина, ні вдова, ні вдова –
Рекруточка молода!
БАЛАМУТ (танець)
Центральна Україна.
У “сєдовському” гурті Київського Кобзарського Цеху “Баламут” танцювали як народний “Падеспань”.
Комп’ютерне відтворення нот для ДВОХ СКРИПОК – редакція Едуарда ДРАЧА (PDF, mp3):
Баламуте, вийди з хати,
Хочеш мене закохати!
Закохати та й забути –
Всі ви, хлопці, баламути.
Поки тебе не любила,
Тоді легко в світі жила,
А тепер я гірко плачу,
Доки тебе не побачу.
Баламуте, бійся бога,
Ти багатий, а я вбога,
Ти багатий ще й хороший
А я бідна та й без грошей.
Баламуте всього світу,
Збаламутив мої літа,
Збаламутив мою душу,
Через тебе плакать мушу.
БИЛА ЖІНКА ЧОЛОВІКА (жартівлива)
З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівують Віра ГЛУШКО, Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:
Дивитися / завантажити на Vimeo »
Била жінка чоловіка, (2)
Пішла й позивати. (2)
Що він їй не поклонився, (2)
Ще й шапочку знявши. (2)
Присудили чоловіку (2)
Ще й жінку прохати. (2)
БО ВІЙНА ВІЙНОЮ (жартівлива, історична)
Слова і музика Левка Лепкого.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Бо війна війною, гайта-вйо, вісьта-вйо!
В тім є Божа сила, гайта-вйо, вісьта-вйо! –
Як не заб’є тебе гостра куля,
То копитом замість кулі вб’є кобила!
А ще, не дай Боже, гайта-вйо, вісьта-вйо!
Як заснеш на возі, гайта-вйо, вісьта-вйо! –
Впадеш з воза, впадеш та й заб’єшся,
Впадеш з воза та й заб’єшся на дорозі!
А що ще найгірше, гайта-вйо, вісьта-вйо!
Прийдесь погибати, гайта-вйо, вісьта-вйо!
Як не зможеш собі із бабами,
Із бабами і з дівками ради дати!
БУКОВИНО ТИ ЗЕЛЕНА (лірична)
Чернівецька обл., Заставнівський р-н, с.Брідок. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Буковино ти зелена, дана,
Буковино ти зелена,
На три часті розділена, дана.
Скілько я по тобі ходжу, дана,
Скілько я по тобі ходжу,
Ніде щастя не знаходжу, дана.
Лиш знайшов я три листочки, дана,
Лиш знайшов я три листочки
З червоної калиночки, дана.
Перший візьму та й заграю, дана,
Перший візьму та й заграю –
Отця й неньки я не маю, дана.
Другий візьму та й заграю, дана,
Другий візьму та й заграю –
Сестри й брата не видаю, дана.
Третій візьму та й заграю, дана,
Третій візьму та й заграю –
На чужині пропадаю, дана.
БУЛО ЛІТО, БУЛО ЛІТО (чумацька)
Наддніпрянщина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, то й досі нема.
Була, була пригодонька
З Дону ідучи,
В чистім полі при дорозі,
Гей, гей, воли пасучи.
Занедужав чумаченько,
Упав та й лежить,
Жаліється отаману,
Гей, гей, голова болить.
Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан.
Воли ж мої половії,
Гей, гей, хто ж вам буде пан?
ВАСИЛЮ, ВАСИЛЮ, Я Ж ТОБІ НЕ ВІРЮ (лірична)
Записав Леопольд Ященко в 1990-х рр. в київському Гідропарку від учасників стихійних співів.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Василю, Василю, я ж тобі не вірю: (2)
Зламав ти калину, зламав ти зелену
На моїм подвір’ю.
Зламав ти калину гілляву, гілляву, (2)
Зрадив ти дівчину, зрадив ти дівчину
Біляву, біляву.
Не я її зрадив − сама ся зрадила: (2)
Нічка була темна, нічка була темна −
Вона виходила.
Я вів коня пасти на росу, на росу, (2)
Вона виходила, вона виходила
Набосо, набосо.
Я вів коня пасти, коня вороного, (2)
Вона виносила, вона виносила
Вина червоного.
А я вина не пив − коню під ноги лив, (2)
Щоби вона знала, щоби вона знала,
Що я ї не любив!
В ГОРАХ ГРІМ ГУДЕ (історична)
ВЕДУ РУСАЛКУ (русальна)
Чернігівщина. Записав Олександр Правдюк, 1960-ті рр.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Веду русалку із бору до бору,
Ой рано, рано, із бору до бо(ру).
Із бору до бору…
Сама, молода, вернуся додому,
Ой рано, рано, вернуся додо(му).
Вернуся додому в свекрову комору,
Ой рано, рано, в свекрову комо(ру).
Дівочки-сестрички, дайте мні споднички,
Ой рано, рано, дайте мні сподни(чки).
Хлопчики-браточки, дайте мні сорочки,
Ой рано, рано, дайте мні соро(чки).
ВЕРТЕП
За виданням: Радуйся, земле, коляда іде! / Автор-упорядник Ярослава Музиченко. – Київ: Смолоскип, 2001. – 80 с., іл., нот.
Цей варіант Вертепу показували у середині 1990-х років учасники дитячої студії хору “Гомін”. Автор первісного тексту нам, на жаль, не відомий. Відтоді вистава потроху редагувалася київськими колядницькими гуртами.
Від своїх початків Вертеп — це народний ляльковий театр. Точніше, різдвяна вистава, яка оповідає про народження Христа. Будиночок Вертепу (шопку) на Різдво урочисто виносили з церкви, і колядники обходили з ним хати, всюди показуючи виставу.
Шопка — це скринька, ніби хатинка на два поверхи. Її можна змайструвати з дерева, з цупкого картону, дах зробити з соломи. Ляльки для Вертепу вирізьблюють з дерева, ліплять з глини, виготовляють їм ганчір’яний одяг.
Традиційний Вертеп має дві частини: містеріальну та світську. У першій персонажами є Йосип, Ангели, Три Царі, Волхви й Пастухи (ця дія відбувається на верхньому поверсі). У другій частині (на нижньому поверсі) діють цар Ірод, Чорт, Смерть та герой-Запорожець.
Нині все більше поширюється Вертеп без шопки й ляльок — його учасники самі перевдягаються персонажами цієї народної драми.
