КОНЦЕПЦІЯ: Редакція
МНОГАЯ ЛІТА, або СОЗДАТЕЛЮ ВСЬОГО СВІТА
Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Личмани. Записали Олексій Доля і Катерина Міщенко, 2002 р.
На Овруччині таке многоліття є частиною традиційного різдвяного колядування. Колядницький гурт заходить до хати, стає перед образами і співає першу колядку – про Народження Христа. Потім колядники розвертаються до присутніх і співають многоліття, адресоване господарям та їхнім гостям. І тільки після цього вже можна співати колядки окремо господарю, господині й господарській дитині.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Создателю всього світа,
Хазяїну многа літа!
Многая, многая, многая літа!
Создателю всього світа,
Хазяєчці многа літа!
Многая, многая, многая літа!
Создателю всього світа,
Їхнім діткам многа літа!
Многая, многая, многая літа!
Создателю всього світа,
Всій родині многа літа!
Многая, многая, многая літа!
Создателю всього світа,
Їхнім гостям многа літа!
Многая, многая, многая літа!
………
Создателю всього світа,
Україні многа літа!
Многая, многая, многая літа!
Многая, многа літа, (2)
Многая, многая літа!
МОВ ТОЙ ОЛЕНЬ, ЗАГНАНИЙ У БОЛОТО, або ПІСНЯ ПРО БАЗАР (історична)
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Мов той олень, загнаний у болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться знеможена піхота,
Кіннота йде за нею по слідах.
Паде з утоми військо на дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в рваних онучках.
А бій кипів – останній, може, з боїв,
За полком полк все суне з вражих сил,
І хтось гукнув: “У нас нема набоїв!..”
З полудня стихло, впав останній стріл.
Continue reading “МОВ ТОЙ ОЛЕНЬ, ЗАГНАНИЙ У БОЛОТО, або ПІСНЯ ПРО БАЗАР (історична)”
НА ГОРІ ЖИТО ПОМІЖ ТРАВОЮ (весільна)
На горі жито поміж травою,
Мати ж моя мати, чи жаль ти за мною? (2)
Жаль, моя доню, серце ми в’яне,
А хто ж мене, доню, на старість догляне? (2)
Лишаю сестру, лишаю брата,
Лиш буде без мене сумненька хата. (2)
Сумненька хата, сумне подвір’я,
Бо вже скінчиться моє весілля! (2)
Якби була знала, що піду від мами,
Була б не садила рожу під вікнами. (2)
Рожу посадила, рожа ся розцвіла,
А я своїй мамі жалю наробила. (2)
Continue reading “НА ГОРІ ЖИТО ПОМІЖ ТРАВОЮ (весільна)”
НА ГОРОДІ ЧОРНОБИЛЬ (лірична)
Наддніпрянщина
На городі чорнобиль так низенько стелиться,
А мій милий Михайло в третім селі жениться. (2)
Братіку, сідлай коня, коня білогривого,
Та й поїдем в те село шукать мого милого. (2)
Приїхали в те село – щось мені невесело,
Прийшли на подвір’ячко – минуло весіллячко. (2)
Ой дівчино Тетяно, щось до нас наїхало –
Чи твоя родиночка, чи першая жіночка? (2)
Ой дівчино Тетяно, бери мед-горілочку,
Бери мед-горілочку, частуй мою жіночку! (2)
На городі чорнобиль, на нім білі квіточки,
Чом ти мені не сказав, що в тебе є діточки? (2)
Ой дівчино Тетяно, зоставайся дівкою,
Зоставайся дівкою, а я їду з жінкою. (2)
НА ГРЯНІЙ НЕДІЛІ (русальна)
Київська обл., Бородянський р-н, с.Немішаїв. Записала Людмила Іваннікова 13 червня 1991 р. на фестивалі “Берегиня”, м.Луцьк.
Співають дівчата з “сєдовської” майстерні Київського Кобзарського Цеху: Ярослава Пришедько, Ярослава Музиченко, Мар’яна Музика, Христина Білан і Євгенія Шевченко; Трійця 1997 року:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
На гряній неділі русалки сиділи,
Ой рано, рано, русалки сиді(ли).
Сиділа русалка та й питала літа,
Ой рано, рано, та й питала лі(та).
Чи бувало літо, чи ще й не бувало,
Ой рано, рано, чи ще й не бува(ло)?
А я, молодая, літа не вгадала,
Ой рано, рано, літа не вгада(ла).
Мене, молодую, горечко приспіло,
Ой рано, рано, горечко приспі(ло).
Горечко приспіло, гулять не пустило,
Ой рано, рано, гулять не пусти(ло)!
НАДІЯ, або СВІТИТЬ НАМ НЕЗНАНА ЩЕ ЗОРЯ (туристична)
Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль. Автор українського перекладу невідомий. Оригінал російською – слова Миколи Добронравова, музика Олександри Пахмутової.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Світить нам незнана ще зоря,
Знову ми одірвані від дому.
Поміж нами – далеч і моря,
Гаснучі вогні аеродрому.
Поміж нами відстань немала –
Холод і печаль на твоїх віях.
Нам зосталась крихітка тепла –
Наша невгасаюча надія.
Приспів:
Надія – наш компас земний,
Сміливим щастить як нікому,
Ми стрінемось в пісні одній –
Вона понесе нас додому!
Через віддаль і чужі краї
Звідси все простим здається зразу,
І зникають хмари грозові,
І смішними бачаться образи.
Ти лише чекай без вороття,
Впертим будь і щирим будь так само,
Щоби часом слало нам життя
Радощів коротку телеграму.
Continue reading “НАДІЯ, або СВІТИТЬ НАМ НЕЗНАНА ЩЕ ЗОРЯ (туристична)”
НАЛЕТІЛИ ГУСИ З ДАЛЕКОГО КРАЮ (рекрутська)
Західне Поділля. Від товариства “Вертеп”, м.Тернопіль. Записала Людмила Іваннікова, травень 1991 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Налетіли гуси з далекого краю,
Спили-сколотили воду на Дунаю. (2)
Гуси воду пили, люди говорили:
Мусить война бути, бо вже йдуть рекрути. (2)
Бо вже йдуть рекрути, хлопці молодії,
Лишають дівчата і батьки старії. (2)
Вийшла стара мати на високу гору,
Кличе свого сина із війська додому. (2)
Верни, мій синочку, верни додомочку,
Най я тобі змию ще раз головочку. (2)
Як єси не змила, як я був при тобі,
Тепер ми не змиєш, бо я жовняр собі. (2)
Бо я жовняр собі понад жовнярами,
Більше не поверну до рідної мами. (2)
Тепер мене змиють дощі майовії,
Кучері розчешуть кулі сталевії. (2)
НАЛЕТІЛИ СІРІ ГУСИ (лірична)
Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Дубіївка. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Налетіли сірі гуси на став жирувати,
Наїхали козаченьки в село зимувати. (2)
Жирували сірі гуси – знялись полетіли,
Зимували козаченьки – знялись виїздили. (2)
Чом ти мене, моя мамо, рано й не збудила,
Та як тії козаченьки з села виїздили? (2)
Тим я тебе, моя доню, рано й не збудила,
Що твій милий попереду – щоб ти й не тужила. (2)
Ти думаєш, моя мамо, що я й не журюся,
А як вийду за ворота – од вітру хилюся. (2)
Ти думаєш, моя мамо, що я і не плачу –
За дрібними слізоньками стежечки не бачу. (2)
Шовком шила, шовком шила, золотом рубила –
Все для того козаченька, що я й полюбила. (2)
Шовком шила, шовком шила, сріблом гаптувала –
Все для того козаченька, що вірно кохала. (2)
