ХАРАКТЕР: Помірні

Центральна Україна.

У “сєдовському” гурті Київського Кобзарського Цеху “Баламут” танцювали як народний “Падеспань”.

Комп’ютерне відтворення нот для ДВОХ СКРИПОК – редакція Едуарда ДРАЧА (PDF, mp3):

Баламуте, вийди з хати,
Хочеш мене закохати!
Закохати та й забути –
Всі ви, хлопці, баламути.

Поки тебе не любила,
Тоді легко в світі жила,
А тепер я гірко плачу,
Доки тебе не побачу.

Баламуте, бійся бога,
Ти багатий, а я вбога,
Ти багатий ще й хороший
А я бідна та й без грошей.

Баламуте всього світу,
Збаламутив мої літа,
Збаламутив мою душу,
Через тебе плакать мушу.

Continue reading “БАЛАМУТ (танець)” →

Хмельницька обл., Теофіпольський р-н, с.Бережинці. Запис та обробка Леопольда Ященка, 1960-ті рр.

Етнографічний хор “ГОМІН” − ансамбль “КРИНИЦЯ” Київського будинку вчених. Заспівують Тетяна Красюк (альт І) і Ніна Шапошнікова (альт ІІ) (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Берегом, берегом, бережиною! (2)

А хто ж там їде дорожиною?
Берегом, берегом, бережиною!

Ой їде, їде, коником грає,
Берегом, берегом, бережиною!

Та й на подвір’ячко все поглядає,
Берегом, берегом, бережиною!

Ой де ж ти, Галю, моє серденько?
Моє серденько!

Чом не виходиш на вуличеньку?
На вуличеньку!

Чи, може, мачуха та й не пускала?
Чи, може, забула, кому присягала?
Кому присягала, гей, гей!

Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Кого кохаю!
Кому хустинку все вишиваю,
Все вишиваю!

Вже ж та хустиночка шовком обшита,
Берегом, берегом, бережиною!
Вийду, козаченьку, хоч буду бита!
Берегом, берегом, бережиною! Гей!
 

З друкованих джерел. Обробка Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Був собі журавель та журавочка,
Наносили сінця повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова –
Починаймо її знову.

Наша пісня гарна й нова –
Починаймо її знову.

Був собі журавель та журавочка,
Наносили сінця повні ясельця, (4)
Повні ясельця…
 

Слова і музика Осипа Маковея.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В горах грім гуде, хоч зима паде –
Ниви зорали гармати…
Стогне земля – гори й поля,
Тужать зранені Карпати.

Лютий кат прийшов проливати кров,
Хоче нас взяти в неволю.
Ще й море сліз в наш край приніс,
Злидні і смерть, і недолю.

Continue reading “В ГОРАХ ГРІМ ГУДЕ (історична)” →

Слобожанщина. Записала Людмила Іваннікова від дитячого колективу. 1990-ті рр.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Весняночко-паняночко, де ти зимувала?
У лісочку на пеньочку напряла й соро(чку).

Що сорока оснує, а ворона витче,
А білії лебеді та й вибілять на воді.

Що у тих багачок повні скрині сорочок,
А у мене одна та й та чиста щодня.

Що звечора намочу, опівночі толочу,
А сонечко блисне – сорочечка й вис(не).

А сонечко блисне – сорочечка й висне,
А сонечко на південь – сорочечка й під рубель.

А сонечко на південь – сорочечка й під рубель,
А сонечко у вікні – сорочечка й на мені.

Continue reading “ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО – варіант 2 (веснянка)” →

Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.

Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.

В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.

Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.
 

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я свому татові не дякувала.
Дякую тобі, тату,
Що пускав мене гуляти –
Більш не будеш, не будеш!

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я своїй матінці не дякувала.
Дякую тобі, мамо,
Що будила мене рано –
Більш не будеш, не будеш!

Continue reading “ВЖЕ Б Я БУЛА ЇХАЛА (весільна)” →

Карпати.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже весна воскресла, трави зеленіють,
Там на Закарпатті могили чорніють. (2)

Могили чорніють свіжо висипані,
Там лежать герої, що за волю впали. (2)

Боролись завзято, й не було різниці –
Жінки брали коси, мужчини – рушниці. (2)

Боролись завзято, та й не стало сили –
Кров лилась потоком, трупи землю вкрили. (2)

Молоді дівчата рани завивали,
Тих молодих хлопців в шпиталь відправляли. (2)

В шпиталь відправляли, в шпиталі лічили
Тих молодих хлопців, що їх поранили. (2)

Що їх поранили мадяри шаблями,
Не один заплакав гіркими сльозами. (2)

Ви, гори Карпати, рівняйтесь з долами,
А ви, браття-сестри, йдіть за їх слідами. (2)
 

Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.

Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.

Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.

І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.

Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!

Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)

Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)