ХАРАКТЕР: Помірні

Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Закувала зозуленька в саду на помості,
Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. (2)

Один іде, коня веде, другий коня в’яже,
Гей, третій стоїть під віконцем, добривечір каже. (2)

Добривечір, стара мати, дай води напиться,
Гей, кажуть люди − дочка гарна, дозволь подивиться! (2)

Вода в сінях, кварта в хаті − візьми та й напийся,
Гей, дочка моя у світлиці − піди подивися. (2)

Вода в сінях не холодна − піду до криниці,
Гей, дочка ж твоя не звичайна − піду до вдовиці. (2)

У вдовиці дві світлиці, гарні вечорниці,
Гей, стоять чари заправлені в пляшці на полиці. (2)

У вдовиці дві світлиці, ще й третя кімната,
Гей, а в дівчини одна хата, та й та не прибрата! (2)
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

За роком рік минають наші літа,
Їх не здогнати і не вернуть…
Та не мине й не згасне віра свята
У кращу долю, в щасливу путь.

Приспів:
Бо ми ж як є – одна родина,
Вона від Бога нам дана!
І є в нас мати-Україна,
На цілім світі одним-одна!

Тож хай зростає наша дружна сім’я,
І розцвітає наш рідний край!
В своєму домі сила й воля своя,
І своя мова, і свій звичай!

Приспів.
 

Артем Ведель.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Засвіт раненько,
Засвіт раненько вставаймо,
І, замість мира, пісню заспіваймо
Владиці.

І побачимо Христа – сонце правди,
Що життя всім освітлює! (2)
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “Гомін”, 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Збираймо воєдино усю свою родину,
Скликаймо на пораду усю свою громаду. (2)

Та й себе запитаєм, що стало з нашим краєм,
Яких батьків ми діти і як нам далі жити? (2)

Вони ж бо нам віддали поля, ліси і ріки,
А ми, мов ті вандали, руйнуєм їх навіки. (2)

А вся біда від того, що ми забули Бога,
А все ж то наше горе від рабської покори. (2)

І доки всякі зайди в нас будуть панувати,
Ані добра, ні правди не ждіть у рідній хаті! (2)

Збираймо воєдино усю свою родину,
Борімося за вільну, соборну Україну! (2)
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Жіночий склад ансамблю “Криниця” Етнографічного хору “Гомін”. Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Співає жіночий склад ансамблю “Криниця”; супровід – музики, родина Вербовецьких; диригує Валентина Команчук. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Співає Надія ЗЯБЛЮК. Інструментальний супровід: Людмила Скірко (фортепіано), Олександр Ткаченко (альт). Запис з аудіоальбому “Українські романси” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Золотистий туман
Над містом стелиться,
По безлюднім саду,
По тихих вулицях.
Тільки верби сумні,
На тин похилені,
Купають кучері
В росяній пелені.

Continue reading “ЗОЛОТИСТИЙ ТУМАН (лірична)” →

З полтавського бою розбитий гетьман
Біжить безталанний Мазепа.
Кругом тільки тирса та сивий туман
Безмежного дикого степу.

Спинився гетьман, відпочинок щоб мать,
На дальніх могилах у степу.
Ой місяцю, місяцю, згинь, не дивись
На муки Івана Мазепи!

На тихім Дніпрі ані вітру, ні хвиль,
Безжурні не хиляться лози,
В степу на могилі не шепче ковил,
Лиш роси там ллються, мов сльози.

“Прощай, Україно, і ви, соколи,
Славетні сини України.
Чи ще доведеться побачить колись
Мені наші милі руїни?

Прощай, Україно, навіки прощай!
Тобі я віддав усю силу.
Тужливою піснею ти привітай
Мою безталанну могилу…”
 

З друкованих джерел.

“Сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху, Щедрий вечір 1998 року, Ірпінь (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Іде звізда чудна
З восток на полудне.
Над вертепом сіяє,
Трьом царям путь являє.

Шедше тріє царі,
Несуть Христу дари.
Ірод їх пригласив,
Куда йдьотє? – он спросив.

Отвічаше йому:
Ми йдем к Рожденному!
К Рожденному йдітє
І мнє путь возвістітє!

Ангел їх стрічає,
На путь наставляє:
Іним путєм йдіте,
Возлі Ірода не йдіте.

Ірод як услишав,
Вельми засмутився,
Що нам в Віфлеємі
Наш Цар народився.
 

Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Василівка. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Людмили Заковоротньої.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Із-за моря, ой із-за моря та й вітер повіває,
А мати в дочки та й про життя пита(є).

Мати в дочки, ой мати в дочки та й про життя питає.
Ой спитай, мати, та й сірого утя(ти).

Спитай, мати, ой спитай же ж, мати, та й сірого утяти −
Ой сіре утя та й по морю плава(є).

Сіре утя, ой сіре утя та й по морю плаває −
Ой воно ж моє та все горечко зна(є).

Перше горе, ой перше горе − та й свекруха лихая,
А друге горе − та й дитина мала(я).

Третє горе, ой третє горе − та мій милий ревнивий,
Ой сам поїхав та й у поле ора(ти).

Сам поїхав, ой сам поїхав та й у поле орати,
А мене й узяв та й воли поганя(ти).

Цабе, воли, ой цабе, воли, ой цабе, половії!
Ой пройшли ж мої та й літа молоді(ї)!
 

Кубань.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

І знову заграли сталевії сурми,
І знову зітхає дівча…
У нічку травневу, у ніченьку темну
Козак осідлає коня.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
Козак осідлає коня. (2)

Коня осідлає, поправить попругу,
Поправить стрілецьке вбрання,
Найперше козак поцілує подругу,
А потім погладить коня.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
А потім погладить коня. (2)

Коня приголубить – прощайте, станиці!
Прощайте, квітучі сади!
Козак дасть коню вороному напиться
Із річки холодної води.
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
Із річки холодної води. (2)

Прощай, дівчинонько, я скоро вернуся,
Прощай, моя люба, прощай!
Як пташечки знову в саду защебечуть,
З походу мене виглядай!
Гей, гей, гей, гей! Гей, гей!
З походу мене виглядай! (2)
 

Галичина.

Співає дитячий ансамбль “ГАГІЛКА”, керівник Леся Потіцька; запис із різдвяного концерту “Радуйся, земле!” 10 січня 1991 року (mp3):

Ірод-цар за Христом ганявся,
Він за ним дуже побивався.
На сідельці не вдержався,
З кобильчини він зірвався
Та й упав на діл.

Іродиха як теє зачула,
Що зірвалась у царя попруга,
Схопилася з ліжка боса,
І, як є, простоволоса –
Йому навздогін!

Він лежить, ледве дух одводить,
Кобильчина кругом його ходить,
Йому в очі заглядає,
Хвостом мухи відганяє,
Ще й пирска на вид.