ЖАНР: Про кохання

Поділля. Записав Микола Балема.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Стоїть козак на чорній кручі,
В задумі буйна голова,
А з ним дівчина чорнобрива −
В ней розплетена коса.

Повіяв вітер, вітер буйний,
Зайшлося серце від жалю,
Бо козак їде на чужину,
Лишає дівчину саму.

Ой куди їдеш, від’їжджаєш,
Нещасна доленько моя!
На кого мене покидаєш,
Для кого чорная коса?

Не плач, дівчино, серце моє,
Я їду в дальнії края,
Та за Вкраїну нашу рідну
Ладнаю шаблю і коня!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сховалось ясне сонечко
Та й за густий лісок;
Озвись до мене, серденько,
Прилинь хоч на часок.

Озвись лужком-долиною,
Попід зелений гай…
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!
Гей, гей, гей, гей-я,
Гей, гей, гей-я, гей!
Розвій імлу холодную,
Хоч вісточку подай!

Запала ніч невидная,
А на душі – зима…
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
Гей, гей, гей-я, гей!
Блукає лиш печаль моя
По бережку сама.
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Така її доля… О Боже мій милий,
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі? Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю – вона молоденька,
Бо люди чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає – дума, заблудив.
 

Лемківщина. Редакція Леопольда Ященка.
Джерело: Там на Лемковині помедже горами: Туристський пісенник / Упор. Лех Лях [Лех Конопніцький]. – Варшава, 1981. – 62 с., іл., нот. – С.42.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Там за селом дражка висипана,
Ходить по ній мила заплакана,
Ходить, ходить, ручки заламує,
Же їй милий дома не ночує.

Мила моя, де ти була вчора?
Я приходив – не було тя вдома.
Ой пасла я при Дунаю пави,
Де не було за сім років трави.

Continue reading “ТАМ ЗА СЕЛОМ ДРАЖКА ВИСИПАНА (лірична)” →

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль

Там у лісі під калинов
Стояв козак із дівчинов

Ти, дівчино, мудра на всіх,
Відгадай ми загадок сім.

А що росте без коріння,
А що сходить без насіння?

А що грає – голос має,
А що плаче – сліз не має?

А що біжить без прогону,
А хто любить чужу жону?

А хто любить люльку курить,
А хто буде дівча дурить?

Continue reading “ТАМ У ЛІСІ ПІД КАЛИНОВ (лірична)” →

Карпати.

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Тече річка невеличка, понад річков став. (2)
Плив я річенькою, плив, та й до берега приплив,
Та й до тої дівчиноньки, що вірно любив.

Ой дівчино моя мила, скажи ти мені,
Чи ти мене вірно любиш, а чи, може, ні?
Бо у мене є жура: любить іншого вона!
Що ми з того, що ти файна, як ти не моя!

У неділеньку раненько всі дзвони гудуть,
А вже тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.
Бо вже ж тая дівчина не одного зрадила,
Не одного козаченька з розуму звела!
 

Тече річка невеличка з вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку к собі на пораду.

Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати:
А чи мені женитися, а чи тебе ждати?..

А я ж тобі, козаченьку, і раджу, й не раджу –
Я з тобою вечір стою − на другого важу!..

Бодай тебе, дівчинонько, з такою радою!
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!..

Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як у млині на камені пшениченька зійшла!..

Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився!..

Ой у млині на камені пшениченька зійшла –
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла…

Ой у лісі при дорозі сухий дуб розвився –
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився…

Закарпаття.

Тиха вода, тиха вода гей лем на бескиді,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Рада би-м я, рада би-м я ту водицю пити,
Рада би-м я, рада би-м я з милим говорити!

Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.

Бодай же тя, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло!
Не забув я, не забув я, лем собі думаю −
Не з тобою, не з тобою говорити маю!

Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби, та й не люби нараз дві дівчини!
Дві дівчини, дві дівчини − то велика зрада:
Одна плаче, одна плаче, друга тому рада.
 

Наддніпрянщина. Обробка Мусія Молдавина.

Етнографічний хор “ГОМІН”, 1990-і рр.; виводить Надія ТАПЕРИК (mp3):

Фрагмент виступу Етнографічного хору “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003, м.Турка Львівської обл.:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Туман яром по долині, (2)
Лист широкий на кали(ні).

А ще ширший на дубочку, (2)
Кличе голуб голубо(чку).

Continue reading “ТУМАН ЯРОМ ПО ДОЛИНІ (лірична)” →

Туман яром, туман долиною. (2)

За туманом нічого не видно. (2)

Тільки видно дуба зеленого. (2)

Під тим дубом криниця стояла. (2)

В тій криниці дівка воду брала. (2)

Та й впустила золоте відерце. (2)

Засмутила козакові серце. (2)

А хто ж теє відерце дістане, (2)

Той зі мною на рушничок стане! (2)

Обізвався козак молоденький: (2)

А я ж теє відерце дістану, (2)

Я з тобою на рушничок стану. (2)