ЖАНР: Про кохання

Світи, світи, місяченьку,
Та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький,
До мене ще хоч раз.

Я до тебе більш не прийду,
Нехай хтось інший йде −
Є у мене люба дівчина,
Вона на мене жде.

Був я, був я, дівчинонько,
У твоєму саду,
Чув я, чув, як ти присягала
іншому козаку.

Мала б я орлині крила,
Ще й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла
Серед опівночі.

Continue reading “СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ (лірична)” →

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Світить місяць, світить ясний,
А зіроньки миготять.
Не пускає мати дочку
В сад вишневий погулять.

Пусти ж мене, моя мамо,
Я в садочку постою,
Заспіває соловейко –
Я його послухаю.

Не просися, моя доню,
Не поможе твоя річ.
Відчини своє віконце,
Слухай його цілу ніч.

Піли півні, піли другі,
Дочка плакала в вікні,
Мати зятя вибирала,
Дочка думала, що ні.
 

Черкаська обл., Жашківський р-н с.Охматів. Записав Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН”, заспівує Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (mp3):

Світить місяць, світить ясний
Та ще й ясная зоря.
Ой ку’, ой куди ж ти від’їжджаєш
З свого рідного села.

Від’їжджаю, моя мила,
На всесвітнюю війну.
Пере’, переночуй, мій миленький,
Хоч цю нічку зо мною.

Ой рад би я, моя мила,
Хоч три нічки ночувать,
Так бо’, так боюся, моя мила,
Щоб походу не проспать.

Ой сам же ж ти добре знаєш,
Що я рано й устаю.
Як за’, як запіють перші півні,
То я тебе й розбуджу.

Піють півні, піють другі,
Ще й курочка сокоче,
Будить, будить мила миленького –
Він вставати не хоче.

Вставай, вставай, мій миленький,
Годі ж тобі й уже спать,
Бо вже, бо вже твої товариші
Всі на кониках сидять!
 

Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Серед села дичка, гоя-я,
Обсіяна маком, чуга-я,
Болить ми головка, ге-я, гоя-я,
За тим єдинаком, чугая!

Ой ти єдинаку, гоя-я,
Маю на тя дяку, чуга-я,
Любити тя важу, ге-я, гоя-я,
Лем ти ніц не кажу, чуга-я.

Серед села дичка, гоя-я,
Під дичков криничка, чуга-я,
Мене хлопці люблять, ге-я, гоя-я,
Бо я єдиничка, чуга-я.

Прийде до ня милий, гоя-я,
Коси ми пов’яже, чуга-я,
Любила-м та й буду, ге-я, гоя-я,
Хто мені закаже, чуга-я!
 

Ноти є також у збірнику:

• Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.119.

Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с.Нижнів. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сивий коню, сивий коню, а грива біленька;
Занеси мя, сивий коню, де моя миленька! (2)

Як підійдеш під віконце, стукни копитами,
Може, вийде дівчинонька з чорними бровами. (2)

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати,
Закликає, запрошає козака до хати. (2)

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться,
А де ж твоя гарна дочка – дай хоч подивиться! (2)

Вода в саду, у кирниці – іди та й напийся,
Моя дочка на весіллі – іди подивися! (2)

Пішов козак на весілля – дівчина гуляє,
Молодому козакові серце ся вриває. (2)

Годі ж тобі, дівчинонько, пити та гуляти,
Бо я, хлопець молоденький, маю щось казати! (2)
 

Тернопільщина. Записав Леопольд Ященко від працівників Київметробуду.

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Сизий качурець, чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (2)

Ще вчора була качечка моя,
Сьогодні нема, бо застрілена. (2)

Не жаль би мені, якби на воді,
А то на горі, в шовковій траві. (2)

Молодий козак, чого сумуєш,
Чого сумуєш, пари не маєш? (2)

Ще вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема, бо заручена. (2)

Не жаль би мені, якби на селі,
А то через двір, ще й товариш мій. (2)

Товаришу мій, загороди двір,
Щоб твоя жона по воду не йшла. (2)

По воду іде, добридень дає,
Мені, козаку, жалю завдає. (2)

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю відерця! (2)
 

Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька. Записано 1955 року. Розшифрував Леопольд Ященко

Скрипливії ворітечка, брехливії люди,
На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде? (2)

Брешіть, брешіть, воріженьки, наберетесь лиха!
А ми собі, моє серце, любімося стиха. (2)

Любилися, кохалися, як зерня в горісі,
Прийшла пора − розійшлися, як туман по лісі. (2)

Любилися, кохалися, як голубів пара,
Прийшла пора − розійшлися, як чорная хмара. (2)

Чорна хмара неаступає, дрібний дощик іде,
А з нашого коханнячка нічого не буде. (2)

Скрипливії ворітечка − тяжко відчиняти,
Кого люблю − не забуду, хоч вік буду ждати! (2)

Рівненська обл., Сарненський р-н, с.Кузьмівка. 1990-ті рр. Записав Леопольд Ященко від Лариси Андрійчук

Сонечко заходить, стала темна ніч;
Не бачу милого – то недобра річ. (2)

Я його любила, він любив мене,
Не надіялася, що зрадить мене. (2)

Я над колискою нічку сиділа,
Дрібними сльозами сина облила. (2)

Люлі, люлі, сину, спи, синочку мій,
Котрий хлопець гарний, то то батько твій. (2)

Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Від учасниці хору Марії Мельниченко

Стелись, стелись, барвіночку
Не коренем − листом.

Не коренем − листом…
Та викликав козак дівку
Не голосом − свистом.

Не голосом − свистом…
Та ой чи чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав,
Через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.

Сивим конем їхав…
Ой чи чула, чи не чула –
Не озивалася.

Не озивалася,
Та темна нічка-петрівочка –
Вийти боялася.

Вийти боялася…
Та бодай же ти, дівчинонько,
Зозулі не чула.

Зозулі не чула…
Та як ти мого голосочка
За сном не почула!

Поділля. Записав Микола Балема.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Стоїть козак на чорній кручі,
В задумі буйна голова,
А з ним дівчина чорнобрива −
В ней розплетена коса.

Повіяв вітер, вітер буйний,
Зайшлося серце від жалю,
Бо козак їде на чужину,
Лишає дівчину саму.

Ой куди їдеш, від’їжджаєш,
Нещасна доленько моя!
На кого мене покидаєш,
Для кого чорная коса?

Не плач, дівчино, серце моє,
Я їду в дальнії края,
Та за Вкраїну нашу рідну
Ладнаю шаблю і коня!