



Етнограф, Заслужений працівник культури України.
Народилася в с.Ходовичі, що біля міста Стрия, на Львівщині. Закінчила Львівський політехнічний інститут і Київський інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, школу співу видатного педагога Дарії Бандрівської – небоги славетної Соломії Крушельницької. Тридцять шість років працювала в Національному музеї народної архітектури та побуту України на посаді старшого наукового співробітника.
Здійснила більш як сто науково-пошукових експедицій, зібрала понад п’ять тисяч етнографічних експонатів. Автор інтер’єрів в експозиції “Полтавщина”. Започаткувала і проводила в Музеї низку народно-церковних свят: “Масниця”, “Великдень”, “Андрія” та ін.
Здійснює науково-аналітичну роботу – має понад сто п’ятдесят наукових розвідок, статей. Активно пропагує народну культуру в ЗМІ, є автором трьох телефільмів народознавчої тематики.
Сторінка автора на сайті “Україна Споконвічна” »
Виконавиця народних пісень; записала у фонд Національного радіо сорок українських народних пісень і романсів. Учасниця етнографічного хору “Гомін” і одна з найяскравіших його солісток.
Публікації на сайті:
Радіопередача у вечірній студії “Ліра” на 3-му каналі УР – про Леопольда Ященка та хор “Гомін”
Аудіоальбом “Українські романси” – 2014
Аудіоальбом “Родимий край” – 2004
Публікації та пісні Надії Зяблюк на сайті “Гомону”
[21.02.1931–05.04.2013]
Бандурист, композитор; багаторічний учасник хору “Гомін”. Відомий як автор пісні “Наливаймо, браття, кришталеві чаші” – і багатьох інших пісень та романсів.
ЛІСОВО́Л Віктор Іванович (21.02.1931, с.Семенівка, нині смт Полтавcької обл. – 05.04.2013, м.Вишгород Київської обл.) – кобзар, співак (баритон), композитор-аматор. Заслужений працівник культури України (2008).
Закінчив Харківський інститут механізації сільського господарства (1958), студії кобзарського мистецтва при Українському музично-хоровому товаристві (1973), при Капелі бандуристів УРСР (Київ, 1988): у 1987–91 – її артист. 1963–70 працював на Київщині, від 1970 – у Києві. Від 1953 виступав у жанрі авторської пісні (з 6-струнною гітарою і мандоліною). Наприкінці 1960-х рр. опанував бандуру, відтоді кобзарював.
У репертуарі Лісовола – низка українських народних пісень і дум (зокрема “Про трьох самарських братів”, “Невольницький плач”, “Про козака-бандуриста”), історичних пісень, твори сучасних українських композиторів, власні пісні на слова Івана Драча (“Та летіла гуска додому”, 1966), Тараса Шевченка (“Нащо мені женитися”, 1967), Ігора Нижника (“Котило море”, 1967), Пантелеймона Куліша (“До кобзи”, 1971), Дмитра Луценка (“Чебреці”), народні (“Кину пером, лину орлом”) та інші. “Пісня козацького коша” (“Наливаймо, браття, кришталеві чаші” на слова Вадима Крищенка) стала народною.
Джерело: esu.com.ua, автор довідки Роман Коваль.
Публікації на сайті:
До історії створення пісні “НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ, КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ” (1997)
Пісні Віктора Лісовола на сайті “Гомону”
ЯЩЕНКО Леопольд Іванович – музикознавець-фольклорист, композитор, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії ім.П.Чубинського (1992), лауреат Державної премії ім.Т.Шевченка (1993).
Народився 2 червня 1928 року в Києві. Закінчив Київську консерваторію (1954), аспірантуру (1957) при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського НАН України).
З 1957 до 1968 року працював у цьому інституті – спершу молодшим, згодом старшим науковим співробітником.
1968 р. був звільнений з роботи за правозахисну діяльність, зокрема, за підписання колективного листа до ЦК КПРС та радянського уряду про гласність судочинства.
1969 р. заснував хор “Гомін”, який відроджував у Києві народні свята та звичаї.
1971 р. хор був ліквідований як “націоналістичний”, а керівника виключено зі Спілки композиторів (поновлено у 1989 р.).
З 1984 р. хор “Гомін” поновлює свою діяльність, а з часом повертає собі і первісну назву.
Крім календарних народних свят, “Гомін” активно популяризує також патріотичні пісні – козацькі, стрілецькі, повстанські; пісні-гімни, заборонені в часи тоталітарного режиму, а також сучасні; бере активну участь у масових патріотичних акціях та народних віче. Нині хор базується при Будинку культури Київметробуду.
Основні праці:
а також понад 200 наукових статей, рецензій, музично-поетичних творів, обробок народних пісень тощо – як опублікованих, так і рукописних.
Леопольд ЯЩЕНКО,
Київ, 05.12.2007 р.
Журналіст; заступник головного редактора газети “Українська Доля”.
Публікації на сайті:
Дивак (про Леопольда Ященка)
Відгомонів у вічну пісню… (про Леопольда ЯЩЕНКА)
Пісні з соло Валерія Ясиновського на сайті “Гомону”
[02.06.1928–02.04.2016]
Композитор, музикознавець-фольклорист, кандидат мистецтвознавства, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Керівник етнографічного хору “Гомін” (м.Київ).
Публікації:
Вибірка з журналу “Народна творчість та етнографія” (1950-70-і) − статті та добірки пісень.
Народні пісні для дітей молодшого та середнього віку (Зошит 1) – добірка
Один із перших “народних” різдвяних вечорів “Гомону”, який надовго запам’ятався тоді учасникам і глядачам. І, мабуть, перший, який було показано по Українському республіканському телебаченню – до речі, у зв’язку з висуненням керівника хору Леопольда Ященка на Державну премію ім.Т.Шевченка.
Сотні тисяч глядачів були приголомшені осяйним теплом і багатством українського Різдва – із справжніми, непереробленими колядками про Народження Бога, із князями-господарями, воїнами-синами і царівнами-дочками. Тоді “Гомін”, без перебільшення, пройшов із колядою по всій Україні, яка вже чекала на свою Незалежність…
Композитор, піаніст, патріот України і палкий шанувальник народної пісні… Гомінчани добре пам’ятають Тараса Ященка в 1990-і роки – з прапором на мітингах; зосередженим і натхненним під час репетицій та концертів, коли він акомпанував “Криниці” до творів свого батька.
Згодом Тарас поїхав вчитися й працювати до Німеччини, але ніколи не поривав зв’язку з Україною. Творивши в різних музичних жанрах, завжди і всюди пропагував українську пісню. Зокрема, мав величезне коло спілкування в соцмережах і постійно розповсюджував пісні “Гомону”, знаходячи їм нових шанувальників у європейських мистецьких колах.
Народна пісня й музика були для нього особливим джерелом творчої наснаги. Так, наприклад, на хвилі замилування піснями Буковини була написана “Українська рапсодія”, яку композитор присвятив батькам – Лідії Орел та Леопольдові Ященку.
Українська рапсодія “На берегах Черемоша” для фортепіано (PDF, mp3) – автор і виконавець Тарас ЯЩЕНКО:
На жаль, багатьом намірам і задумам Тараса не судилося здійснитися. 16 березня 2017 року трагічний випадок урвав його життя – син пішов слідом за батьком творити небесну музику. Залишивши нам своє натхнення – і добру пам’ять. Вічну пам’ять…
Відео повністю: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.
Розповідає і співає тріо “ТРОЯНЬ” зі складу ансамблю автентичного співу “Радосинь” етнографічного хору “Гомін”: Віра ГЛУШКО, Людмила ЗАКОВОРОТНЯ, Марія МЕЛЬНИЧЕНКО. Архівний запис 15 січня 2003 року.
Просимо відгукнутися автора відео!
Зміст відео дивимося нижче:
3 канал “Культура” Українського Радіо, запис прямого ефіру, Вечірня студія “Ліра”, 11 травня 2016 р. – 1 год. 25 хв.
Ведуча: Катерина Божко.
Режисер: Ірина Нижник.
Гості програми: Надія Зяблюк, Катерина Міщенко.
Пам’яті Леопольда Ященка. Тема: “Хор “Гомін” – витоки і сьогодення”.
У програмі звучать пісні “Гомону”: Переманочка, чорная галочка, Скриплять нові та ворітечка, Ой не стій, вербо, над водою, Покинуті оселі, Забрала вода всі луги, Надобраніч усім на ніч, Дай же, Боже, добрий час.
Слухати (mp3):
Друга добірка пісень у виконанні Надії Зяблюк – українські романси 18-20-го століть, народні й авторські. Написані у різний час, більш відомі й маловідомі, ці твори однак посідають гідне місце у пісенній скарбниці України.
Народний романс – улюблений жанр пані Надії. Від початку 2000-х років відбулося кілька її авторських концертів у Києві. Багато учасників і шанувальників хору “Гомін” пам’ятають ініційований нею навесні 2002 року вечір українського романсу, який зібрав під дахом столичного Будинку вчених багатьох яскравих виконавців. І новий диск є ексклюзивною публікацією романсів з її власного репертуару.
Декілька пісень з певними змінами повторено з першого диска – “Родимий край” (2004). Докладніше про українські народні романси можна прочитати в передмові до збірника, впорядкованого Леопольдом Ященком. А тим часом запрошуємо послухати аудіоальбом, опублікований автором для вільного некомерційного використання.