Бандурист і композитор, багаторічний учасник хору “Гомін”, автор багатьох гарних пісень та романсів (деякі з них є на сайті) написав історію створення найвідомішої своєї пісні, яка з повним правом стала народною: “Наливаймо, браття”. Публікуємо цей рукопис і авторське виконання пісні.
У 1967-69 рр. я докладно аналізував популярні українські пісні: темпоритм їх, звуковисотне розташування нот, гармонію; як розпочинається пісня – з нижнього голосу, чи з верху, чи з середини. Переглянув багато пісень, бо мав багато пісенників. Трапився й невеликий посібник – здається, якийсь підручник для училищ.
Пішли свої пісні. Одна мелодія була без слів. На той час, у жовтні 1969 року, ми з Вадимом Крищенком вийшли на радіо з моїми піснями. Одна з них була на його слова – “Пахне сад в забутті”…
Після запису Вадим Крищенко подарував мені збірочку своїх віршів за 1966 рік – “Щирість” (з підзаголовками “Розмова з другом”, “Блакитне вікно”).
На 10-й сторінці збірки був вірш “Пісня козацького коша”. “О, – думаю, – це якраз те що треба для моєї душі”. Став припасовувать до своєї мелодії, під гітару добре пішло. Пісня в ритмі, завзята!.. А тут і Студія Кобзарська підоспіла в 1970 році. Після трьох років навчання тримаю в руках добрий інструмент для супроводу – бандуру! Пішов у люди…
1975 року у друзів Вадима Крищенка на новосіллі заспівав цю “Пісню козацького коша”… Сподобалося, підхопили й понесли далі у світ, межи люди.
А 1985 року її вже співав Волинський хор. У них вона від Ніни Матвієнко (їй перепала від Вадима Смогителя, хтів узнать: а де ж він її почув – так він нині живе у США).
У Вадима Крищенка вірш “Пісня козацького коша” має 6 строф. Я взяв першу, третю, четверту й шосту…
У самвидавському збірнику патріотичних пісень, що мені подарував колекціонер Михайло Волошин, строфи
Як лелечий клекіт
Козакова вдача,
Вигукнеться сміхом,
А відлунить плачем…
– вже не було. Натомість з’явилась:
Щоби Україна
Повік не плакала,
Щоби наша слава,
Козацькая слава,
Повік не пропала!
А першу строфу стали співати: “Наливаймо, браття, кришталеві чаші…” – і т.д.
В.Крищенко забракував слово “плакАла”. Я запропонував, а квартет “Явір” підкоригував. Стало:
Щоби Україна
В путах не стогнала,
Щоби наша слава,
Козацькая слава
По світі лунала!
Першоваріант пісні –
червоні рядки мої:
- Гей, наповним кухлі,
Полив’яні чаші,
Щоб не брали кулі
Щоб шаблі не брали
Голівоньки наші! - Бо козацька доля,
Як у полі рута,
Січена дощами,
Рубана шаблями
Ще й вітрами гнута. - Як лелечий клекіт,
Козакова вдача.
Вигукнеться сміхом,
Вигукнеться щирим,
А відлунить плачем. - Погуляймо, браття,
Наберемось сили,
Поки до походу,
Поки до схід сонця
Сурми не сурмили.
Віктор Андрійчук запропонував варіант першої строфи:
Гей, наповним кухлі,
Полив’яні чаші,
Щоб шаблі не брали,
Щоб кулі минали
Голівоньки наші.
Замість третього куплета я став співать:
Козаку не треба
Срібла ані злата,
Тільки б Україна
Не була катами
На хресті розп’ята!
– від Бориса Списаренка.
[…]
По різних ансамблях народних трапляються різночитання в куплетах.
В.Лісовол
5.03.1997
Авторський варіант пісні – Віктор ЛІСОВОЛ, запис 2000-х років (mp3):
Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):
Історія народження пісні “Наливаймо, браття” з вуст самого автора: одне з останніх інтерв’ю з кобзарем Віктором Лісоволом. Львівське телебачення, 2006 р.
Рукопис Віктора Лісовола − PDF − 3,7 Mb
