РЕПЕРТУАР: Гомін − ВСЕ РАЗОМ

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Вийду я на гору, гукну я додому:
Вари, мати, вечеряти ще й на мою долю! (2)

Варила, варила, небагато – трошки,
Нема тобі, моя й доню, ні миски, ні ложки. (2)

Ложечку зломила, мисочку розбила
Іди туди, моя доню, де літо робила! (2)

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня,
Що ти мене туди дала, де я й не привична? (2)

Ой матінко-зоре, яке ж мені горе,
Що ти мене заміж дала за синєє море! (2)
 

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!

То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!

За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

Народний варіант.

Виступ хору “Гомін” у Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вічная пам’ять, вічная пам’ять, вічная пам’ять… (2)
Зо Святими упокой, Христе,
Вічная пам’ять!
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)

Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Во Вифлеємі нині новина:
Пречиста Діва зродила Сина.
В яслах сповитий поміж бидляти,
Спочив на сіні Бог необ’ятий.

Вже херувими славу співають,
Ангельські хори Царя вітають.
Пастир убогий несе, що може,
Щоб обдарити Дитятко Боже.

Ісусе милий, ми небагаті,
Золота дарів не можем дати.
Та дар цінніший несем від мира –
Це віра серця і любов щира!

Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю, на Україну!
Зішли їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славили во вічні віки.
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Учасники гри розбиваються на два гурти. Перший стає в одну лінію. Другий гурт на початку складається з двох гравців, які беруться за руки і, піднісши їх догори, утворюють “ворота”. Перший гурт заспівує, другий відповідає. Після слів “їдем-поїдем!” перший гурт стрілою біжить до “воріт”; “ворота” пропускають кількох гравців і розбивають їхню лінію, різко опустивши зімкнені руки. Після цього ті, хто встиг пробігти, парами стають позаду воріт і теж роблять “ворота”, а решта вертаються на попереднє місце. Гра триває доти, доки увесь перший гурт не увіллється до другого.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

– Воротар-воротар-воротарчику,
А втвори, а втвори воротонька!

– А що ж то, а що ж то за пан їде?
А що ж то, а що ж то за дар везе?
– Золоте, золоте горняточко,
Крайнєє, крайнєє дитяточко!

– Нема пана вдома, поїхав до Львова
Ключі купувати, замки замикати!

– А ми ключі відберем,
Та й всі замки розімкнем!
Їдем-поїдем!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Воскресни, рідна Україно,
Яви себе – прийшла година!
Пробуджуйся,
Звільняйся з рабських ланцюгів
Для радісних прийдешніх днів!
Розпорядись у власній хаті,
І пригорни, як добра мати,
Своїх дочок, своїх синів
Для радісних прийдешніх днів!

Воскресни ж, мати Україно,
Не зрадь себе, повстань з руїни,
Верни собі забуту славу давніх літ,
З’єднай і возвелич свій рід!
І хай не буде переводу
Ані тобі, ні твому роду!
Ти в нас одна на цілий світ!
Єднаймо ж наш козацький рід!
 

В синє море кров Дніпром тече. (2)
Там Січ наша, гей-гей, там Січ наша,
Там Січ наша на ворога йде!

Попереду отаман їде, (2)
Під ним коник, гей-гей, під ним коник,
Під ним коник так сумненько йде.

Ой як мені веселому буть? (2)
На Вкраїну, гей-гей, на Вкраїну,
На Вкраїну мocкалі ідуть!

Не страшна нам в лютім бою смерть! (2)
Бій приносить, гей-гей, бій приносить,
Бій приносить славу, волю й честь!