РЕПЕРТУАР: Гомін − ВСЕ РАЗОМ

Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.

Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.

В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.

Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.
 

Галичина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я свому татові не дякувала.
Дякую тобі, тату,
Що пускав мене гуляти –
Більш не будеш, не будеш!

Вже б я була їхала, вже б я була йшла,
Ще ж я своїй матінці не дякувала.
Дякую тобі, мамо,
Що будила мене рано –
Більш не будеш, не будеш!

Continue reading “ВЖЕ Б Я БУЛА ЇХАЛА (весільна)” →

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?

Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.

Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.

Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!

І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:

Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
 

Від “Товариства Лева”, м.Львів.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів (двічі):
Гей, лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

На марші цілу нічку, а зранку на зорі
Почалися завзяті, запеклі бої.

А ворог атакує і рветься щосил,
Юнак-кулеметник їх справно косив.

Як сонце вже сходило, натомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

До нього санітарка поспішно іде,
Цілющі долоні до рани кладе.

Підвівся юнак, вхопив за причеп –
Занову заграв вже затихлий кулемет.

Хто любить Україну, хто любить свій народ,
Той піде у повстанці без жодних перешкод!
 

Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.

Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.

Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.

І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.

Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!

Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

Від “Товариства Лева”, м.Львів.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В Закарпатті радість стала,
Да радість стала, да гей –
Україна нам повстала,
Да нам повстала, да гей!

Приспів:
Позір! Струнко! Вправо глянь!
Там скачуть карі коні,
Там грають скоростріли,
Б’ють шаблями вправо, вліво,
Щоб серце не боліло, да гей!

З ворогами битись будем,
Да битись будем, да гей!
Доки волю не здобудем,
Да не здобудем, да гей!

По всім світі лине слава,
Да лине слава, да гей,
Що воскресла нам держава,
Да нам держава, да гей!
 

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)

Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)

Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)

Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)

Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)

Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Вийду я на гору, гукну я додому:
Вари, мати, вечеряти ще й на мою долю! (2)

Варила, варила, небагато – трошки,
Нема тобі, моя й доню, ні миски, ні ложки. (2)

Ложечку зломила, мисочку розбила
Іди туди, моя доню, де літо робила! (2)

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня,
Що ти мене туди дала, де я й не привична? (2)

Ой матінко-зоре, яке ж мені горе,
Що ти мене заміж дала за синєє море! (2)
 

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!

То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!

За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!