Виконавці – ГРУПИ : Дует

Слова і музика Леопольда Ященка

Академічний камерний хор “Хрещатик”, солісти – Олена Горяйнова й Олександр Біда; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Настав, кохана, час розлуки,
Ми розстаємся назавжди…
Не завдавай серденьку муки,
Не сподівайся і не жди.
    Вже цеї ночі на світанні
    Нас під конвоєм повезуть
    На чужину, в краї незнані,
    На нас чекає довга путь.

Приспів:
Тож прощавай і пам’ятай,
Що я (ти) повстав за рідний край
І сміло йшов на смертний бій
За Україну, за нарід свій! (2)

Ти маєш знати, мій козаче:
Я розділю твою біду!
Мене на поміч серце кличе –
Я за тобою вслід піду.
    Я стану поруч із тобою,
    І не розлучить нас тюрма!
    Вона не вб’є душі живої,
    Святої віри не злама!

Приспів:
Тож прощавай і пам’ятай,
Що я (ти) повстав за рідний край
І сміло йшов на смертний бій
За Україну, за нарід свій! (2)
За Україну, за рідний край!
 

Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці, від Н.М.Проданюк, 1959 р. Запис та обробка Леопольда Ященка.

Надія ЗЯБЛЮК (сопрано), Олександр ВАСИЛЕНКО (баритон), Леся Коротенко (фортепіано); струнний квартет: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель); Леопольд Ященко, Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

На чужині тяжко жити,
Мов той камінь підоймити.
Камінь здійму, відпочину,
На чужині марно згину.

Бо чужина – не родина,
Плаче серце, мов дитина.
Плаче воно, знає чого –
Нема правди ні від кого.

На родині сонце гріє,
На чужині вітер віє.
Вітер віє, траву хилить,
За родинов серце болить.

Ой чужино ти, чужино,
Чого в тобі так студено?
Хоч не вітри, не морози,
А все в очах гіркі сльози.
 

Мелодія Ярослави Пришедько.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Ой в ліску, в ліску на жовтім піску.

Стояло древо тонке, високе.

А на тім древі писано ім’я,

Писано ім’я пана господаря.

Пана господаря і його роду.

Рід той великий, корнем глибокий.

Корнем глибокий, віттям широкий.

А за цим словом бувай же здоров.

Бувай же здоров, пан-господарю!

Не сам з собою – із усім родом.

Із усім родом, з Господом Богом!
 

Мелодія з записів Максима Коросташа, 1927 р., Черкаська обл., Шполянський р-н, с.Лип’янка (№185).

Співають Ярослава Пришедько, Катерина Міщенко, Олександр Чистяков – працівники Музею Івана Гончара, 2010 (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Ой зажурюся, запечалюся –
Піду в зелен сад, розвеселюся.

В зеленім саду співа соловій,
Ходить гуляє козак молодий.

В зеленім саду зозуля кує,
Ой там козаку пригодонька є.

Ой то ж пригода – дівка молода,
Куди не піду – до неї зайду.

Куди не піду – до неї зайду,
Люба розмова в вишневім саду.
 

Галичина. З друкованих джерел.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
Та всі гори з долинами покрили.
Та всі гори з долинами покрили,
Щоби туди молоденькі ходили.

Там ходила Василинка стихенька,
А за нею її мамка зблизенька.
Не йди, не йди, моя мамко, за мною,
Не маю я порадоньки з тобою!

……………………………..

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
Та всі гори з долинами покрили.
Та всі гори з долинами покрили,
Щоби туди молоденькі ходили.

Там ходила Василинка стихенька,
А за нею її милий зблизенька.
Ой ходи ж ти, мій миленький, за мною,
Буде в мене порадонька з тобою!
 

Наддніпрянщина. З записів Порфирія Демуцького.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой з-за гори туман налягає,
Гей, ой з-за гори туман налягає,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно в степу криниченьку,
Гей, тільки видно в степу криниченьку,
Там холодна ой да водиченька.

Ой там улан коня напуває,
Гей, ой там улан коня напуває,
А дівчина води підливає.

Continue reading “ОЙ З-ЗА ГОРИ ТУМАН НАЛЯГАЄ (лірична)” →

Прикарпаття. Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с.Велесниця Лісна. Від Михайла Зьоли. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой зоря, зоря ти вечірняя,
Чом так рано сіяєш?
Ой вербо, вербо кучерявая,
Чом ся рано розвиваєш?

Ой вербо, вербо кучерявая,
Чом ся рано розвиваєш?
Гей, козаченьку молодесенький,
Куди ж ти ся збираєш?

Розвиваюся я ранесенько –
Хочу з вітром розмовляти.
Збираюся я в далекий похід –
Хочу слави здобувати.

Continue reading “ОЙ ЗОРЯ, ЗОРЯ ТИ ВЕЧІРНЯЯ (козацька)” →

Чернівецька обл., Новоселицький р-н (чи Заставнівський р-н, с.Товтри). Записав Юрій Січковський. З репертуару Буковинського ансамблю пісні й танцю

Ой кину я бук на яму − а він поза яму.
Не будемо разом жити через твою маму.

Та не будем разом жити, турнай-та,
Та не будем разом жити, гей,
Тандріта, турнай-та, дріта, турнай-та! (2)

Твоя мама говорила − моя мама чула,
Твоя мама говорила, що я й волоцюга.

Твоя мама говорила, турнай-та,
Твоя мама говорила, гей,
Тандріта, турнай-та, дріта, турнай-та! (2)

Та най я си волоцюга, най я си волочу,
Та дай мені штири воли − а я тя не хочу!

Та дай мені штири воли, турнай-та,
Та дай мені штири воли, гей,
Тандріта, турнай-та, дріта, турнай-та! (2)

Continue reading “ОЙ КИНУ Я БУК НА ЯМУ (лірична)” →

Слова Василя Бобинського і В.Хмари, музика Михайла Гайворонського.

Надія ЗЯБЛЮК. Запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Ой покрились білим снігом полонини,
Десь поїхав хлопець милий з Буковини.
На прощання дав дівчині синю чічку,
Сам пропав, немов той камінь в бистру річку…

Ой заплачеш, моя мила, ой, заплачеш,
Бо мене уже ти більше не побачиш,
Йшов шукати кращу долю в чужім краю,
А тепер тут на чужині пропадаю.

Ой між горами трембіта трембітає,
Із-за гаю гайвороння вилітає…
Дівчинонька плаче, хлопця виглядає,
Тільки милий із чужини не вертає.

Розцвіла весняним цвітом Буковина,
Довго ждала – не діждалася дівчина…
Залишив на згадку милий синю чічку,
Сам пропав, немов той камінь в бистру річку.
 

Київська обл., Бородянський р-н, с.Немішаїв. Записала Людмила Іваннікова 13 червня 1991 р. на фестивалі “Берегиня”, м.Луцьк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой проведу русалочок до броду,
А сама ж я вернуся додому. (2)

Ідіть, ідіть, русалочки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте. (2)

Та нашого житечка не ломіте,
Та наших дівочок не ловіте. (2)

Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку. (2)

Проводили русалочок, проводили,
Та щоб вони до нас не ходили. (2)

Та щоб вони до нас не ходили,
Та наших дівочок не ловили. (2)

Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку. (2)