ЖАНР: Побутові

Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Марії Мельниченко

І учора в куми, і сьогодні в куми –
А я завтра куму та й до себе зазву. (2)

А я завтра куму та й до себе зазву,
Чим я свою куму пригощати будуі (2)

Ой найму я стрільця, та й уб’ю горобця,
А з того горобця я сім страв наварю. (2)

Я сім страв наварю, ще й ковбас начиню,
А із тих реберець я зварю холодець. (2)

Та продам я крильця, та куплю відерця,
А у ті відерця та й наллю я винця. (2)

А у ті відерця та й наллю я винця –
Тепер свою куму пригощати буду! (2)

Ой пий, кумо, їж − не засалюйся,
То в карман, то в рукав не захвачуйся! (2)

І наїлася, і напилася,
Що насилу додому докотилася! (2)

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Ішла вдова, ішла вдова, й а вдова долиною,
Ой з малим сином, ой да з дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова, й а вдова спочивати,
Ой з малим сином ой да розмовляти.

Ой сину ж мій, ой сину ж мій, й а сину малесенький,
Ой де ж твій батько ой да ріднесенький?

Continue reading “ІШЛА ВДОВА (лірична)” →

Від переселенців з Лемківщини. Запис, гармонізація і обробка Леопольда Ященка

Гармонізація – ноти з архіву Леопольда Ященка. Комп’ютерне відтворення (PDF, mp3):

Обробка для чотирьох солістів і мішаного хору, опублікована в журналі “Народна творчість та етнографія”, 1967 рік, №4 (PDF, mp3):

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками,
Розмахавши ручками,
Ручками, ручками, ручками.

Несло грушки і сливки,
І сливки, і сливки, і сливки,
Ще й солодкі ягідки,
Ягідки, ягідки, ягідки.

Continue reading “ІШЛО ДІВЧА ЛУЧКАМИ (лірична)” →

Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Віри Глушко.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Співають Віра ГЛУШКО і Марія МЕЛЬНИЧЕНКО:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Віра Глушко (mp3):

Їхав козак да їхав козак
До дівчини в гості.
Провалився да кінь вороний
На смоловім мості.

Провалився да й утопився,
А шапочка да сплила.
Молодая да дівчинонька
Бистру річку брела.

Брела річку да брела бистру
Попід берегами,
Набачила да риболовців
З чорними бровами.

Риболовці, да славні хлопці,
Вчиніть мою волю:
Закидайте да тонкий невід
По синьому морю!

Як витягнем щуку-рибу,
То будем варити.
Як витягнем козаченька,
Будем хоронити.
 

Слова і музика Семена Климовського.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
Вийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши:
– Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного!
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

Свиснув козак на коня:
– Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!
 

Київська обл., Києво-Святошинський р-н. Від учасника хору “Гомін” Петра Приймаченка. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Фрагмент виступу Етнографічного хору “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003, м.Турка Львівської обл.:

Комп’ютерне відтворення нот − МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − ЧОЛОВІЧИЙ ХОР (PDF, mp3):

Їхав козак з України (2)
Та й заїхав до дів’, до дівчини,
Та й заїхав до дівчи(ни).

Дівка двері відчинила − (2)
Не той козак, що лю’, що любила,
Не той козак, що люби(ла).

Дала коню вівса їсти, (2)
А козаку крісло, крісло сісти,
А козаку крісло сі(сти).

Дала коню ще й оброку, (2)
Сама сіла собі, собі збоку,
Сама сіла собі збо(ку).

Ой Боже ж мій, що я роблю − (2)
Не той козак, що я, що я люблю,
Не той козак, що я лю(блю).

Не той кінь, не те сідельце, (2)
Не той козак, не те, не те серце,
Не той козак, не те се(рце).

Дзвонять коні підківками, (2)
А козаки шабель’, шабельками,
А козаки шабелька(ми)!
 

Чернігівщина. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Надії Таперик.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Їхали чумаки та й у Крим по сіль,
Та й воли пристали, чумак заболів. (2)

Чумак заболів та й під возом лежить,
Ніхто не спитає, що в його болить. (2)

Болять руки-ноги, ой болить голова,
Вдома малі діти, жінка молода. (2)

Ой ви чумаченьки, ой ви браття мої,
Воли напуваєте – напоїть мої. (2)

Не п’ють воли води, не п’ють та й ревуть.
Нема чумаченька – самі вгору йдуть. (2)

Прийшли сірі воли до свого двора,
Заплакали діти, що батька й нема. (2)
 

Хрестоматійна пісня з Центральної України.

Співають “гомінчани” після репетиції ансамблю “Криниця” на платформі київського метро “Театральна”, 21.04.2010 р. Відео – Олександр Зайченко:

Комп’ютерне відтворення нот за стихійним розспівом “сєдовської” майстерні Київського кобзарського цеху:

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.

Куди їдеш, від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?

Пригортайся, моя мила,
Товаришу мому,
Та й не кажи тої правди,
Що мені самому.

Як же мені, мій миленький,
Правди не казати –
Вечір прийде, сумно стане,
Ні з ким розмовляти…

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.
 

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Буковина

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Звідки гості мала?

− Соловій − із Дубівця, його брат − із Чубранця,
А мій милий, чорнобривий −
Таки з цього села.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Що-сь їм їсти дала?

− Соловій їв курку, його брат їв гуску,
А мій милий, чорнобривий −
Таки собі качечку.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Де-сь їх спати клала?

− Соловій − у подушках, його брат − на дошках,
А мій милий, чорнобривий −
Таки в мене на ручках.