ЖАНР: Ліричні

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

У добрий час
З дороги дальньої
Я знову прийшла
На рідні кручі твої,
    Мій Києве.
І береги,
З дитинства пам’ятні,
Відкрились мені
У буйноцвітті весни
    Жаданої,
Збудивши спогади
Про ті далекі дні.

Приспів:

І я стою
Над цими древніми схилами,
І весняними надіями
Твій день мені в очах сія.
І я живу
Цією миттю щасливою,
Що бачу знову красу твою,
Бо ти,
Бо ти любов моя!

Continue reading “КИЇВ – ЛЮБОВ МОЯ, або У ДОБРИЙ ЧАС (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Василь Бокоч (баритон), Ніна Стрельнікова (сопрано). Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано), Леопольд Ященко й Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):

Олександр ВАСИЛЕНКО, Ніна СТРЕЛЬНІКОВА; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

А вже над кручею Дніпровою горять вогні…
Ми йдемо стежкою знайомою, як в юні дні,
І знов у пам’яті зрина та дивна музика,
Що нас манила вечорами в тишині…

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
На хвилях радості нестримної кружляли нас,
І цілий світ здавася нам, мов сад розквітчаний, –
Така весна в житті бува один лиш раз!

Приспів:
Пройшли літа, та не зів’яли теплі спомини
Про юні дні, найкращі дні далекої весни,
І давня музика ще й нині манить нас,
Хоча весна в житті бува один лиш раз.

Що проминуло, то не вернеться, хоч як не жди,
Та не змовкають проти місяця розмай-сади!
І в нових ритмах ожива стара мелодія –
Вона у серці залишилась назавжди.

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
Новими думами-надіями сповняють нас.
І знову світ здається нам, мов сад розквітчаний,
Хоча весна в житті бува один лиш раз!

Приспів (двічі).
 

Козак од’їжджає,
Дівчинонька плаче:
Куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю,
Візьми мене із собою
На Вкраїну далеку!

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш робила
На Вкраїні далекій?
– Буду хусти прати,
Зеленеє жито жати
На Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш ти їла
На Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

– Дівчинонько мила,
Де ж будеш ти спала
На Вкраїні далекій?
– В степу під вербою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

Слова і музика Левка Лепкого

Колись, дівчино мила,
То був чудовий час,
Як ще любов носила
Ген попід небо нас.
Ми мріяли, зітхали,
В коханні присягали,
А соловейко тьохкав
Все тьох та й тьох, та й тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Нам тьохкав на калині,
Все тьох та й тьох, та й тьох.

Аж десь війна взялася
І ось такий кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Все ох та й ох, та й ох!

Закарпаття. Збірник “Народные песни подкарпатских русинов” (Ужгород, 1944).

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коли тоту команицю сіяли,
Тоді ми ся любовати почали,
А ще тота команиця не зійшла −
Вже ся наша вірна любов розійшла.

Дівчинонько стародавна, гоя-я,
Любив я тя донедавна, чуга-я.
Любив я тя, та ще й буду, гоя-я,
Нігди-м тебе не забуду, чугая!

Думаш, дівко, що тя люблю, гоя-я,
Як до тебе ввечір прийду, чуга-я.
А я прийду говорити, гоя-я, –
Думаш, бідо, що любити, чуга-я!
 

Наддніпрянщина. Записав Микола Лисенко.

Надія ЗЯБЛЮК; супровід на фортепіано – Людмила Скірко. Гармонізація Георгія Майбороди. Запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Коло млина, коло броду (2)
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли, (2)
Ізнялися, полетіли.

Ізнялися, полинули, (2)
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули, (2)
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому козакові (2)
Ще й сивому коникові.

Горе ж тому, хто кохає, (2)
З стремен ніжок не виймає.
 

Наддніпрянщина. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коло млина кременина, зацвіла калина,
Задумала в саду спати молода дівчина. (2)

Задумала ж вона спати поміж яблуньками,
Щоб почути розмовоньку поміж парубками. (2)

Вари, мати, вечеряти, я йду в сад гуляти,
Як запіють перші півні, я вернусь до хати! (2)

Піють півні, піють другі, ще й курка сокоче,
Кличе мати вечеряти, а дочка не хоче. (2)

Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
Бо вже ж мені, молоденькій, вечеря не мила! (2)
 

Наддніпрянщина. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Копав, копав криниченьку неділеньку, дві,
Любив козак дівчиноньку людям − не собі.

Приспів:
Ой жаль, жаль не помалу –
Любив дівчину змалу, (2)
Любив, та й не взяв!
Ой жаль, жаль мені буде:
Візьмуть її люде − (2)
Моя й не буде.
Ой жаль, жаль!

А вже з тої криниченьки орли воду п’ють,
А вже ж тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.

Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче – любив та й не взяв!

А вже ж тая криниченька терном заросла,
А вже ж тая дівчинонька та й заміж пішла!

А вже ж тая криниченька замулилася,
А вже ж тая дівчинонька зажурилася.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Чернігівська обл., м.Козелець. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу наляга(є).

Шовкова трава на косу налягає,
Що перший косар та й галочки пита(є).

Ой ти галочко чорная, маленькая,
Скажи правдоньку, де моя миленька(я)?

А твоя мила у лузі над річкою
Умивається холодною водо(ю).

Утирається білою хустиною,
Малює личко червоной калино(ю).

Малює личко червоной калиною,
Малює брови чорною ожино(ю).

Ой Боже, Боже, коли ж той вечір буде,
Коли мій милий та й до мене прибу(де)!