Новини
Зазорів Піснею (про Андрія Путя) – Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 2017
Джерело: grinchenko-inform.kubg.edu.ua – PDF.
Таке буває: пам’ять, зберігши купу прохідних деталей, навідріз відмовляється видавати щось украй важливе. Пам’ятаю собачий холод пізньої осені, перемерзле руде листя каштанів, навісний вітер насівав колючою крупкою, знайомий під’їзд “хрущовки”, знічений, змалений, зчорнілий, з балконами, насупленими на більма вікон, коли виносили його труну. І наш тихий спів, що одчайно бився об цеглу будинку:
Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами…
Пам’ятаю півморок ритуальної зали крематорію, вутлі вінки, казенні подушечки з його бойовими орденами і медалями. Нашу аж геть невелелюдну процесію. І награну скорботу ритуальної працівниці, яка відсутньо переказувала його анкетні дані. Не всі, всіх вона точно не знала. Інакше тремтіли б її пальчики у яскравому манікюрі, стискаючи шпаргалку, і вона лякано глитала б слова, вичавлювала б із себе спокій, але говорила б п’яте через десяте. А то й чого доброго зовсім відмовилася б від цієї ритуальної церемонії, бо, воно ж, звісно, “зачєм мнє еті пріключєнія на одно мєсто?”
Continue reading “Зазорів Піснею (про Андрія Путя) – Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 2017”
Концерт з нагоди 50-річчя хору “Гомін” – 2 червня 2019
2 червня 2019 року в Центрі художньої та технічної творчості “Печерськ” (вул. Московська, 3, ст.м. “Арсенальна”) відбувся вечір-концерт з нагоди 50-річчя Народного етнографічного хору “Гомін” ім. Леопольда Ященка та 91-ї річниці з дня народження Леопольда Івановича.
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube.
За час свого існування “Гомін” і гомінчани пройшли нелегкий шлях заборон та утисків з боку радянської тоталітарної системи, але вистояли і продовжують донині виконувати головну місію колективу – нести українську пісню в люди, підтримувати масовий побутовий спів та відродження традиційних народних свят на теренах великого міста. Розділити з нами радість і любов до української пісні прийшли наші давні колеги й шанувальники; вела вечір легенда українського радіоефіру – пані Емма Бабчук.
Виконавці:
- Етнографічний хор “ГОМІН” імені Леопольда Ященка. Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Камерний ансамбль “КРИНИЦЯ” (зі складу хору “Гомін”). Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Гурт “КОЗАКИ” – чоловіча група хору “Гомін”. Керівник Валентина КОМАНЧУК.
- Вокальне тріо “ЛЕЛІЯ” у складі: Ніна СТРЕЛЬНІКОВА, Тетяна КРАСЮК та Раїса СОБКО.
- Чоловічий хор “ЧУМАКИ”. Керівник Василь ТРИЛІС.
Зміст концерту:
Continue reading “Концерт з нагоди 50-річчя хору “Гомін” – 2 червня 2019″
Виступ “Гомону” на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003 – ВІДЕО
17-20 липня 2003 року хор “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка взяв участь у III Бойківських Фестинах. Програмою фестивалю 19 липня були передбачені виступи колективів у центрі міста Турка – “серця” львівської Бойківщини. В архіві керівника хору нещодавно віднайшовся відеозапис такого виступу.
Виступ повністю: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.
Просимо відгукнутися автора відео! :)
Зміст:
Continue reading “Виступ “Гомону” на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003 – ВІДЕО”
“Веснонько-весно!” – концерт хору “Гомін” у Будинку вчених, 11.05.2019 – ВІДЕО
11 травня 2019 року в “білій вітальні” Будинку вчених НАН України відбувся вечір-концерт під назвою “Веснонько-весно!”
Великодні та вуличні веснянки, а також народні ліричні пісні, переважно в обробках Леопольда Ященка, співав Етнографічний хор “Гомін”. Вела вечір п.Валентина Команчук – керівник і диригент хору.
Увесь концерт підряд: дивитися/завантажити на Vimeo »
Зміст концерту:
Continue reading ““Веснонько-весно!” – концерт хору “Гомін” у Будинку вчених, 11.05.2019 – ВІДЕО”
ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СПІВАЄ (до 70-річчя Леопольда Ященка) – Микола ТКАЧ, 1998
Микола Ткач. У золотистому тумані, або Щасливий той, хто співає: до 70-річного ювілею Леопольда Ященка – 1998.
Є вічна загадка Любові.
Григір Тютюнник
Коли йдеться про щирих трудівників на ниві yкpaїнської народної пісні, та й загалом – про людей, що залюблені в традиційну культуру, то, як правило, це – вихідці з села. Для них народна традиція і пісня, зокрема, живуть невід’ємно з картинами селянського побуту та живою природою: чередами худоби і вервечками гусей та качок, квітуванням садів і луків, гудінням бджіл і щебетанням птахів; хлібними нивами та ранковими росами, що приємно морозять босі ноги і рясно виблискують золотими скалками у золотистому тумані вируючого сонця. Леопольд Ященко, відомий фольклорист, композитор і музикознавець, керівник уславленого хору “Гомін”, своєрідний виняток із цього правила, як і з багатьох інших.
Народився він не в селі, а в столичному столицьому Києві. В оточенні похмурих будинків з комунальними квартирами, бруківки та асфальту, в стихії вирування людських пристрастей. Чи не звідси його безпосередність (для декого дивацтво), природна легкість і мистецька відкритість у спілкуванні з людьми. Йому немає від кого ховатися. Немає куди ховатися. І немає чого приховувати, бо він тут, серед цього гамірливого міста народився й зріс. Це його середовище. Тоді як селюку завжди доводиться опановувати міське середовище. Тож, коли їдучи на ескалаторі в київському метрополітені, ви раптом почуєте ніжні переливи сопілки, не майте ні найменшого сумніву – то Ященко.
Continue reading “ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СПІВАЄ (до 70-річчя Леопольда Ященка) – Микола ТКАЧ, 1998”
Хай пам’ять живе, не згасає!.. (спогади про Леопольда Ященка) – Людмила СТОГНОТА, 2018
Наприкінці року, отримавши диплом, я приїхала до Києва за призначенням на завод “Маяк”. Незважаючи на те, що ми з матір’ю впродовж 16 років мали статус – тавро родичів “ворога народу” (батько з 1947 р. освоював неосяжні імперські простори Воркути, Колими, Комі “за зраду батьківщини”). Я все одно була приголомшена і спустошена не тільки через львівські події, а й через особисту сімейну драму і атмосферу на роботі. Серед п’ятитисячного заводського колективу серед якого було багато вихідців з навколишніх сіл, я була там не просто “білою вороною”, а унікальним експонатом в музеї, театрі абсурду – бо одна розмовляла рідною мовою. На мене показували пальцем і навіть приходили подивитися! І мені весь час здавалося, що іду я якимось безмежним полем, порослим дикими чагарниками, будяками і чортополохом, а все зело живлюще, цілюще і пахнуще давно й нещодавно витолочено.
Уже не можу пригадати, чию спасенну руку подала мені Доля, щоб привести спочатку до хору “Жайворонок”, а потім і до “Гомону”, який був створений Леопольдом Ященком за порадою і з благословення нашого подвижника – патріарха світлої пам’яті Івана Макаровича Гончара.
“Леопольд Іванович кардинально змінив мою долю” – Людмила ІВАННІКОВА, 2018
“Катерино, відчини, я приніс горілки:
В тебе нема чоловіка, в мене нема жінки!”
Це була одна з найперших пісень, яку я вивчила. Оскільки співала мати, співали дівчата на вулиці, співали парубки, що часто збирались у нас на застілля, співали на толоках, на весіллях, на різних “оказіях”, і співали всі – то співали й ми, діти. Співали ми в яслах і вдома на гойдалці. Співали на ганку і на воринах весною, а взимку в хаті під грубкою. Співали у полі, пасучи спочатку гуси, а згодом корови. Співали у школі на перервах і після уроків, їдучи автобусом додому, і на зупинці “на соші”, де “ловили” попутку, щоб доїхати до села, і на версі на кузові, і в клубі, і скрізь при найменшій нагоді, якщо збиралися разом. Писали пісенники і змагалися, хто знає більше пісень… І це було природньо, як дихати.
Та не так вийшло, коли я вступила до університету і почала жити в Києві. Я немов потрапила в якусь пустелю. Звичайно, скучала за селом, за природою, а найбільше допікало те, що не було з ким співати. Правда, там були і сільські дівчата, але вони вважали, що співати – це соромно і непристойно, що це якась аномалія.
Та одного року сталося диво.
Continue reading ““Леопольд Іванович кардинально змінив мою долю” – Людмила ІВАННІКОВА, 2018″
Висока місія Івана Гончара – Леопольд ЯЩЕНКО, 2010
Цей чоловік і привів мене в музей Івана Гончара. Згадую про це тому, що в ті часи свідомі українці були розпорошені й роз’єднані, отже такі люди допомагали їм знайти себе взаємно і сконсолідуватися: на офіційні засоби інформації сподіватися не доводилось. Там я познайомився з колишніми політв’язнями сталінських концтаборів Євгеном та Вірою Чередниченками, художником Степаном Кириченком, артисткою Тетяною Цимбал, а також із багатьма молодими шанувальниками народного мистецтва. І вже тоді я зрозумів, що музей Гончара – це не просто музей, а важливий осередок української культури, який виконує високу місію пробудження і єднання національно-патріотичних сил.
Continue reading “Висока місія Івана Гончара – Леопольд ЯЩЕНКО, 2010”
“Радуйся, земле!” − концерт хору “Гомін” у Музеї Івана Гончара, 11.01.2019 − ВІДЕО
11 січня 2019 року у Мистецькій галереї Музею Івана Гончара відбувся традиційний різдвяний вечір-концерт Етнографічного хору “Гомін” під назвою “Радуйся, земле!”
Колядки та щедрівки, переважно в обробках Леопольда Ященка, співали хор “Гомін” та ансамблі з його складу – “Криниця” й “Козаки”. Керівник і диригент – Валентина Команчук.
Увесь концерт підряд: дивитися/завантажити на Vimeo »
Пісні поодинці без коментарів: список відтворення на YouTube, відеоальбом на Vimeo.
Зміст концерту:
Continue reading ““Радуйся, земле!” − концерт хору “Гомін” у Музеї Івана Гончара, 11.01.2019 − ВІДЕО”
Творча праця Леопольда Ященка та її продовження – ВІДКРИТИЙ ЛИСТ, 2018
Витяг із положення, склад журі та програму фестивалю ми одержали від організаторів за два дні до його проведення. Дещо зразу здивувало, але… справу вже зроблено, йдемо дивитися.
Враження від фестивалю вийшло, сказати б, двоїсте. З одного боку, задоволені учасники, журі та глядачі. Останніх, до речі, було небагато; втім, це й не дивно для першого заходу. З іншого – великий портрет Леопольда Ященка на сцені виглядав дедалі більше недоречним… Чому – спробуємо пояснити.
Continue reading “Творча праця Леопольда Ященка та її продовження – ВІДКРИТИЙ ЛИСТ, 2018”
