ХАРАКТЕР: Маршові

Слова і музика Михайла Гайворонського.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Йде січове військо,
Та співає стиха:
Як поборем воріженьків,
Не буде в нас лиха!

Йде січове військо
В боротьбу криваву.
Як поборем воріженьків,
Здобудемо славу!

Йде січове військо,
Пісня степом лине:
Як поборем воріженьків,
Слава не загине!
 

Тернопільська обл., Борщівський р-н, с.Гермаківка. Записали Леопольд Ященко та Михайло Гуць.

Учасники гри йдуть по колу, співаючи пісню. У колі один хлопець із хустиною в руках іде проти руху. Обирає якусь дівчину, пританцьовуючи, веде її на середину кола, простеляє хустку. Доки звучить перегра, вони удвох стають на ній на коліна і цілуються. По тому хлопець приєднується до гурту, а дівчина так само обирає собі пару…

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой вийду я на майдан,
Вийду погуляти,
Кого люблю, тому дам
Личко цілувати.

Маю хустку вишивану
На чотири роги,
Кого люблю – поцілую,
Постелю під ноги.

Маю хустку вишивану
На чотири кінці,
Кого люблю – поцілую
Стану на колінця.
 

Лемківщина, Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну!

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш –
Най си погуляю в сей молодий час!

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей лляти.
Ніхто не заплаче – ні отець, ні мати,
Лем за мнов заплачуть три дівчати.

Що перша заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват.
А третя заплаче, третя заголосить,
Бо вона від мене перстень носить!
 

Слова і музика Леопольда Ященка

Ой там у зелен-саду
На березі ріки
Зібралися на раду
Завзяті козаки.
Хильнули по чарчині
Та й зачали гадать,
Як неньку-Україну
З біди порятувать.

Гей, будьмо, будьмо,
Гей, будьмо, гей, гей!
Гей, будьмо, будьмо,
Гей, будьмо, гей, гей, гей!

– Найперше, що нам треба, –
Один із них гука, –
Обрати з-поміж себе
Нового ватажка!
– Так є в нас отамани! –
– Ми їх не визнаєм!
– Так є ж іще й гетьмани! –
– Ми кращих оберем!

Continue reading “КОЗАЦЬКА РАДА, або ОЙ ТАМ У ЗЕЛЕН-САДУ (жартівлива)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” – чоловічий гурт “КОЗАКИ”; соліст – Леопольд ЯЩЕНКО (баритон); супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Чи чуєш, друже? Вже сурми кличуть,
Отож не гайся, бо час наспів!
Чи є ще порох у порохівницях?
Чи є ще сила в наших козаків?

Вже сурми кличуть – вставай, вставай
За честь і волю, за рідний край!
А наша воля в степу широкім,
А наша сила на вістрі меча.
І лине слава з глибини віків –
Безсмертна слава наших козаків!

Сідлаймо ж коні, лаштуймо зброю
І в путь-дорогу, у дальню путь!
Цвітуть прапори малинові,
На ратний подвиг нас зовуть!

І сурми кличуть – вперед рушай
За честь і волю, за рідний край!
А наша воля в степу широкім,
А наша сила на вістрі меча.
І лине слава з глибини віків –
Безсмертна слава наших козаків! (2)

Continue reading “КОЗАЦЬКА СЛАВА, або ЧИ ЧУЄШ, ДРУЖЕ (патріотична)” →

Слова: Мирослав Воньо, Петро Карась; музика Миколи Балеми.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів.
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків!

Приспів:
Гей, співай, козаки,
Про любов, про землю святу!
Славте, гей, козаки,
Волю золоту!

Так, як запорожці, з України хлопці
Вірними шаблями очищали світ.
Козацькому роду нема переводу,
Мати-Україна кликала в похід.

Приспів.

Сяє наша доля, наче маки в полі,
І весняне сонце устає з дібров.
Козацькому роду нема переводу,
Козаки в колисках виростають знов!

Приспів.
 

Мелодія запозичена у 1970-ті рр. з одного з американських спірічуелсів. Переклад з російської та гармонізація Леопольда Ященка.

“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:

Дивитися на YouTube »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коли у путь, коли у путь
Твоя судьба тебе покличе,
Ти пригадай наш добрий звичай –
Веселу пісню починай!

Приспів (двічі):
Бий, барабан! Бий, барабан!
Бий, барабан! Лунайте, труби!
Цілуй дівчину прямо в губи
І келих повний наливай!
(за другим разом:
…І келих повний випивай!)

Continue reading “КОЛИ У ПУТЬ, або БИЙ, БАРАБАН (жартівлива)” →

Вінниччина. Від Івана Шаматієнка. Гармонізація Леопольда Ященка.

Цю пісню “Гомін” зазвичай співає після іншої веснянки – “Ой веснонько, весно”.

Етнографічний хор “Гомін” і Вишгородський муніципальний ансамбль “Коралі”, керівник Леся Потіцька. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коло млина калина,
Коло млина, лелю-полелю,
Калина.

Там дівчина ходила,
Там дівчина, лелю-полелю,
Ходила.

Continue reading “КОЛО МЛИНА КАЛИНА (веснянка)” →

Наддніпрянщина. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коло млина кременина, зацвіла калина,
Задумала в саду спати молода дівчина. (2)

Задумала ж вона спати поміж яблуньками,
Щоб почути розмовоньку поміж парубками. (2)

Вари, мати, вечеряти, я йду в сад гуляти,
Як запіють перші півні, я вернусь до хати! (2)

Піють півні, піють другі, ще й курка сокоче,
Кличе мати вечеряти, а дочка не хоче. (2)

Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
Бо вже ж мені, молоденькій, вечеря не мила! (2)
 

Наддніпрянщина. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Копав, копав криниченьку неділеньку, дві,
Любив козак дівчиноньку людям − не собі.

Приспів:
Ой жаль, жаль не помалу –
Любив дівчину змалу, (2)
Любив, та й не взяв!
Ой жаль, жаль мені буде:
Візьмуть її люде − (2)
Моя й не буде.
Ой жаль, жаль!

А вже з тої криниченьки орли воду п’ють,
А вже ж тую дівчиноньку до шлюбу ведуть.

Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче – любив та й не взяв!

А вже ж тая криниченька терном заросла,
А вже ж тая дівчинонька та й заміж пішла!

А вже ж тая криниченька замулилася,
А вже ж тая дівчинонька зажурилася.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »