АУДІО

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вишневий сад,
Вишневий сад безжурно цвів,
Над тихою,
Над тихою рікою,
А в темну ніч,
А в темну ніч його мороз побив,
І цвіт біленький обірвав,
Пустивши за водою.

І знов зима,
Прийшла і снігом замела
І сад сумний,
І в берегах калину,
А я все жду,
Не раз виходячи на край села,
Свою омріяну весну –
Тебе, тебе єдину.
 

Народний варіант.

Виступ хору “Гомін” у Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вічная пам’ять, вічная пам’ять, вічная пам’ять… (2)
Зо Святими упокой, Христе,
Вічная пам’ять!
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)

Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!

Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!

Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
 

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В нашому домі весела новина,
Радо зустріла її вся сім’я:
Маєм на руках маленькую дитину –
Треба б їй дати хороше ім’я.

Хоч і маленька, та чесного роду,
Виросте швидко на радість батькам.
В нашому краю нема переводу
Славним синам і славним дочкам.

Хай молодіє щаслива родина,
Тішиться мати дитятком своїм.
Вирости йому на славу Батьківщині
Гарним, розумним, ще й духом міцним.

Все, чим народ наш одвіку багатий,
В юному серці нехай розцвіта!
Щастя і здоров’я вашому дитяті!
Многая літа, многая літа!
 

З друкованих джерел. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Во Вифлеємі нині новина:
Пречиста Діва зродила Сина.
В яслах сповитий поміж бидляти,
Спочив на сіні Бог необ’ятий.

Вже херувими славу співають,
Ангельські хори Царя вітають.
Пастир убогий несе, що може,
Щоб обдарити Дитятко Боже.

Ісусе милий, ми небагаті,
Золота дарів не можем дати.
Та дар цінніший несем від мира –
Це віра серця і любов щира!

Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю, на Україну!
Зішли їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славили во вічні віки.
 

Вінницька обл., Бершадський р-н, с.Романівка. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко, 1997 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

– Володар, володар, чи є пан господар?
– Нема пана вдома, поїхав по дрова.

– Чим же він поїхав? (2)
– Сірими волами у ліс за дровами.

– А хто його кличе? (2)
– Панськеє дитятко. (2)

– На чім воно сидить? (2)
– На золотім кріслі. (2)

– Чим же воно грає? (2)
– Червоним яєчком. (2)

– Чим же воно крає? (2)
– Золотим ножичком. (2)

– Володар, володар, одчиняй ворота!
 

Автентичну схему гри у селі зафіксувати не вдалося. Проте її можна запозичити, наприклад, тут: Воротар, воротар, воротарчику.
 

Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.

Учасники гри розбиваються на два гурти. Перший стає в одну лінію. Другий гурт на початку складається з двох гравців, які беруться за руки і, піднісши їх догори, утворюють “ворота”. Перший гурт заспівує, другий відповідає. Після слів “їдем-поїдем!” перший гурт стрілою біжить до “воріт”; “ворота” пропускають кількох гравців і розбивають їхню лінію, різко опустивши зімкнені руки. Після цього ті, хто встиг пробігти, парами стають позаду воріт і теж роблять “ворота”, а решта вертаються на попереднє місце. Гра триває доти, доки увесь перший гурт не увіллється до другого.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

– Воротар-воротар-воротарчику,
А втвори, а втвори воротонька!

– А що ж то, а що ж то за пан їде?
А що ж то, а що ж то за дар везе?
– Золоте, золоте горняточко,
Крайнєє, крайнєє дитяточко!

– Нема пана вдома, поїхав до Львова
Ключі купувати, замки замикати!

– А ми ключі відберем,
Та й всі замки розімкнем!
Їдем-поїдем!
 

Полісся. З репертуару гурту “Кралиця”, м.Київ.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В осичині да в березині (2)
Там Іванко да й травку ко(сить).

Там Іванко да й травку косить, (2)
Та й своєму конику вино(сить).

Ой їж, коню, шовковую травку, (2)
Ой пий, коню, холодную во(ду).

Ой пий, коню, холодную воду, (2)
Ой грай, коню, стиха підо мно(ю).

Щоб чужина да й похвалила, (2)
Щоб Галочка да й полюби(ла).