Записувачі, інформатори: Леопольд ЯЩЕНКО

Галичина. Запис та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” – ансамбль “КРИНИЦЯ” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

На горі, горі в шовковій траві
Дівчина красна волики пасла.

Приспів:
Винная, винная яблунь
Червоні ябка зродила!

Волики пасла, шиттячко шила,
Шиттячко шила – воли згубила.

Ви, батьку, підіть, волики знайдіть!
А батько пішов – воли не знайшов.

Ви, мамко, підіть, волики знайдіть!
А мати пішла – воли не знайшла.

Ти, милий, іди, волики знайди!
А милий пішов, волики знайшов.

Приспів (тричі).

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.

Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.
 

Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці, від Н.М.Проданюк, 1959 р. Запис та обробка Леопольда Ященка.

Надія ЗЯБЛЮК (сопрано), Олександр ВАСИЛЕНКО (баритон), Леся Коротенко (фортепіано); струнний квартет: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель); Леопольд Ященко, Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Ноти для середнього голосу з фортепіано – рукопис Леопольда Ященка (PDF).

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

На чужині тяжко жити,
Мов той камінь підоймити.
Камінь здійму, відпочину,
На чужині марно згину.

Бо чужина – не родина,
Плаче серце, мов дитина.
Плаче воно, знає чого –
Нема правди ні від кого.

На родині сонце гріє,
На чужині вітер віє.
Вітер віє, траву хилить,
За родинов серце болить.

Ой чужино ти, чужино,
Чого в тобі так студено?
Хоч не вітри, не морози,
А все в очах гіркі сльози.
 

Запис та обробка Леопольда Ященка

Не женися, сину, бо зле тобі буде:
Будеш мати жінку в хаті, а хліба не буде. (2)

Не журіться, мамо, бо я так міркую:
Як я, мамо, зголоднію – жінку поцілую. (2)

Вже й націлувався, вже й намилувався –
Під очима почорніло, а живіт запався. (2)

Затужила мати у неділю зрання:
Оце ж тобі, мій синочку, твоє цілування! (2)

Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Марії Мельниченко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Не сіяно, не орано – само жито родить.
Не чарую козаченька – сам до мене ходить.

Не я його чарувала, чарувала мати:
З-під явора листя брала, в печі спалювала.

З-під явора листя брала, в печі спалювала,
В зеленому барвіночку коня випасала.

В зеленому барвіночку коня випасала,
З рубленої криниченьки воду набирала.

З рубленої криниченьки воду набирала,
З дубового відеречка коня напувала.

З дубового відеречка коня напувала.
Чи ж я тебе, козаченьку, та й причарувала?
 

Слова Одарки Романової, мелодія Одарки Романової та Миколи Лисенка; народний варіант з Київського Полісся. Запис та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − жіночий склад ансамблю “КРИНИЦЯ” Київського будинку вчених; супровід − Оксана Хомич (академічна бандура) (mp3):

Фрагмент ювілейного концерту до 50-річчя хору “Гомін”, Київ, Центр художньої та технічної творчості “Печерськ”, 02.06.2019:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Нічко цікавая,
Нічко лукавая,
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла,
Зорями сіяла –
Як тії зорі дістать?

Їх не спіймаємо,
Нічку спитаємо,
Що вона людям дала?
Мрією новою
Пісні чудової
Наче отруту влила.

Ні, не отрутою –
М’ятою-рутою
Віяла нічка в вікно.
Спать не хотілося,
Серцю приснилося
Все, що минуло давно.
 

Гарна стаття про походження пісні:

• Володимир Капустін. Нічка лукавая // Газ. Кримська Свiтлиця – 2007. – №47. – 23 листопада. – PDF.

Західне Поділля. Записав Леопольд Ященко.

Молодь стає в ряд, узявшись за руки. Крайня з одного кінця пара підносить зімкнені руки догори – робить ворота. Крайній з другого кінця учасник гри веде усіх за собою крізь ті ворота, немов би затягуючи петлю. При цьому другий з “воріт” учасник має стати “заплетений”: рука, що утворювала ворота, має лягти на власне протилежне плече; далі друга рука підноситься догори і утворює наступні ворота спільно з наступним учасником. Коли всі учасники гри стають “заплетені”, той самий крайній “розплітає” їх у зворотньому порядку.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой питалася мати дочки:
Де посієм огірочки?
Най ся в’ють. (2)

Ой посієм над водою,
Заскородим бороною,
Най ся в’ють. (2)

Ой сіяли, поливали,
Бо ся гості сподівали.
Най ся в’ють. (2)

Ой вийтеся, огірочки,
У зелені пуп’яночки,
Не рвіться. (2)
Чи великі, чи маленькі
В’яжіться. (2)

Ой буду вас поливати,
Щосуботи вибирати –
Не рвіться. (2)
Чи великі, чи маленькі –
В’яжіться. (2)

Continue reading “ОГІРОЧКИ, або ОЙ ПИТАЛАСЯ МАТИ ДОЧКИ (веснянка-гра)” →

Полтавщина, Прилуцький повіт, с.Варва. Записав і гармонізував Леопольд Ященко

Один місяць сходить,
А другий заходить.
Козак до дівчиноньки, ох,
Щовечора ходить.

Не ходи, козаче,
Не ходи до мене:
Ти багач, я бідная, ох,
Не візьмеш ти мене.

Хоч візьму − не візьму,
То так находжуся.
Я з тобою, серденько, ох,
Не наговорюся!

Один місяць сходить,
А другий заходить.
Козак до дівчиноньки, ох,
Як ходив, так ходить.

Покуття. Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с.Іванівка. Записали Леопольд Ященко і Михайло Гуць.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Ой вербо, вербо, сухая вербо,
На тобі листя немає.
Туга на серці, туга на моїм −
Милий мене покидає.

Якби я мала крила пташині,
Якби я вміла літати,
Полетіла б я на Україну
Свого милого шукати.

Continue reading “ОЙ ВЕРБО, ВЕРБО (лірична)” →

Волинська обл., Любомльський р-н. Записав Адам Рудчик, гармонізував Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой вийду я на ту гору, гуляю, гуляю.
Кличе мати вечеряти, а я й не думаю. (2)

Ой вечеряй, моя мати, що ти наварила,
А я піду на той хутір, де дівчина мила. (2)

Козак іде, коня веде, в ставу напуває,
Старий батько сідло несе, коника сідлає. (2)

Стара мати обід несе, сестра насипає,
А милая в кінці столу стиха промовляє. (2)

Куди їдеш, від’їжджаєш, сизокрилий орле,
А хто ж мене, молодую, до серця пригорне? (2)

Пригортайся, моя мила, товаришу мому,
Та й не кажи тої правди, що мені самому. (2)

Ой як мені, мій миленький, правди не казати?
Вечір прийде, сумно стане, ні з ким розмовляти. (2)