ЖАНР: Про кохання

Кубань.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой при лужку, при лужку, при широкім полі,
При великім табуні кінь гуля по волі! (2)

Ой гуляй, мій коню, поки не спіймаю.
Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою. (2)

Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою,
Вдарю шпорами під боки – кінь летить стрілою! (2)

Ой лети, мій коню, та й вихром несися,
Проти милої двора стойма становися! (2)

Стойма становися та вдар копитами:
Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами? (2)

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
Здоров, здоров, любий зятю, просимо до хати! (2)

Я не хочу в хату, хочу у світлицю –
Розбуджу солодкий сон, красную дівицю. (2)

Дівчинонька встала, свій сон розказала,
Правою ручкою обняла, ще й поцілувала. (2)
 

Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головинка (нове поселення). Записала Катерина Ковтун 9.11.1995 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой пущу я коня да й на яр, на долину,
Ой а сам, а сам ляжу спати
Ой на час, на часину.

Ой де й узялася молодая дівчина,
Ой вона, вона й ізорвала
Ой в саду травичину.

Вона й ізорвала ой в саду травиченьку,
Ой вона, вона й умочила
В холодну водиченьку.

Вона й умочила в холодну водиченьку,
Ой взяла, взяла й ударила
Козака по личеньку.

Ой вставай, козаче, ой годі ж тобі спати,
Ой бо вже, бо вже й наїхали
Ой турки та поляки.

Уже ж наїхали ой турки та поляки,
Ой вони, вони ж тебе хочуть
Посікти-порубати.

Вони ж тебе хочуть посікти-порубати,
А твого коня вороного
Та з собою й забрати.

Ой коня візьмуть – ой то кінь другий буде,
Ой тебе, тебе зарубають –
То мені, мені й жаль буде!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой розцвівся цвіт біленький
У вишневому саду.
Десь поїхав мій миленький,
Я ж його все жду та жду…

Вийду я на шлях, погляну –
З поля вітер повіва…
За коханим серце в’яне,
Як підкошена трава…

Вітер повіва – стелиться трава…
Суне хмара по долині…
Сива пелена даль заволокла,
І поля, і гори сині…

Сива пелена даль заволокла,
Я ж у полі все одна…
Вітер повіва – стелиться трава,
А довкола ніч німа…
 

Буковина.

Ще один текст на цю мелодію: “Перепілонько біла”.

Хоровий варіант пісні – на іншу мелодію: “Світи, місяченьку, най перейду річку”.

Надія ЗЯБЛЮК – запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой світи, місяченьку, понад биструю річку.
Най я переїду, най я перебреду
До милої на всю нічку.

Річку перескочу, то й ніг не намочу,
Най ніхто не знає, най ся не питає,
До котрої дівки ходжу.

Прийшов під віконце, вечеряти сіли,
А моя миленька, голубка сизенька,
Вечеряти не сідає.

Вечеряти не сідає та дрібні листи пише,
Дрібні листи пише, дитину колише,
З буйним вітром розмовляє.

Ой вітре, вітроньку, скажи ми правдоньку,
Чи він мене любить, чи він мене дурить
І лиш ходить на зрадоньку?

Як він мене любить, най Бог помагає!
Як він мене дурить, як він мене дурить,
То йго тяжко покарає.
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Марія МЕЛЬНИЧЕНКО, виводить Віра ГЛУШКО:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Ой сяду я край віконця,
Да гей, ой сяду я край віконця
Виглядати да чорноморця.

Чорноморець не йде – їде,
Да гей, чорноморець да не йде – їде,
Аж семеро да коней веде.

На восьмому вороному,
Да гей, на восьмому да вороному,
Я ж думала, да що додому.

А він їде аж до гаю,
Да гей, а він їде да аж до гаю,
Аж до тихого Дунаю.
 

Ой ти вишенько, ти черешенько,
Ой і де ж ти зійшла, де ти виросла?

Я весною зійшла, літом виросла,
На Дунай на ріку похилилася.

На Дунай на ріку похилилася.
А чого ж ти, душа, зажурилася?

Ой того я сумна, що стояла сама,
Що стояла сама пізно звечора.

Що стояла сама пізно звечора,
Дожидала тебе, моє серденько!

Київське Полісся. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Ансамбль “КРИНИЦЯ” етнографічного хору “ГОМІН”, заспівує Ніна СТРЕЛЬНІКОВА (mp3):

Відео з концерту хору “Гомін” у Будинку вчених НАНУ 16 квітня 2014 року:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой ти гаю, ти мій гаю,
Густий дуже − не прогляну.
Упустила голубонька −
Тепер його не спіймаю.

Continue reading “ОЙ ТИ ГАЮ, ТИ МІЙ ГАЮ (лірична)” →

Покуття. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой ти горо кремінная,
Стій, не розсипайся!
Ти, дівчино, кого любиш,
Признайся, признайся!

Хіба ж би я з піску була,
Щоб розсипалася?
Хіба ж би я дурна була,
Щоб я й призналася!

Попід гори сірі воли,
Мальовані ярма.
Заплати ми, дівчинонько,
Що-м тя любив дарма!

А я ж тобі заплатила,
Ще й переплатила –
Цілував ти моє личко,
Я й не боронила.

Цілував ти моє личко,
Цілував рученьки
І до сонця, і до зорі,
Ще й до місяченька!
 

Наддніпрянщина. Записав Леопольд Ященко від учасників “Гомону”

Ой ти дівчино, ти горда, пишна, (2)
Чом ти до мене вечір не вийшла?

Я виходила − тебе не було, (2)
Я постояла та й повернула.

Тепер не вийду, тепер не стану, (2)
Вишлю сестрицю такую саму.

А я з сестрою вечір постою − (2)
Не тії речі, що із тобою.

Не тії речі, не та розмова, (2)
Не білолиця, не чорноброва!

Волинь. Записала Ярослава Данилейко

Ой ти дівчино-чарівниченько,
Єй, причарувала моє личенько. (2)

В мене чароньки – чорні брівоньки,
Єй, в мене принада – сама молода. (2)

Якби я мала маляри свої,
Єй, вималювала б милого собі. (2)

Вималювала та й кінець стола,
Єй, поглядала б я, як на сокола. (2)

Вималювала у віконечку,
Єй, поглядала б я, як на сонечко. (2)

Вималювала ще й на дашечку,
Єй, поглядала б я, як на пташечку. (2)

Вималювала у печі в рогу,
Єй, у печі в рогу, де їсти вару. (2)

Вималювала в коморі в стелі,
Єй, в коморі в стелі, де спатоньки мні. (2)