ЖАНР: Побутові

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)

Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)

Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)

Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)

Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)

Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
 

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ.

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Вийду я на гору, гукну я додому:
Вари, мати, вечеряти ще й на мою долю! (2)

Варила, варила, небагато – трошки,
Нема тобі, моя й доню, ні миски, ні ложки. (2)

Ложечку зломила, мисочку розбила
Іди туди, моя доню, де літо робила! (2)

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня,
Що ти мене туди дала, де я й не привична? (2)

Ой матінко-зоре, яке ж мені горе,
Що ти мене заміж дала за синєє море! (2)
 

Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!

Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!

То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!

За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!

Слова і музика Леопольда Ященка

Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.

У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.

Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!

Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!

Приспів.

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка.

Видання: Встають над шляхом явори: Пісня для баритона та чоловічого хору в супроводі фортепіано / Леопольд Ященко // Бібліотечка художньої самодіяльності. – №14. – Київ: Мистецтво, 1968. – 6 с., нот – pdf, djvu.

Авторська версія пісні, підредагована у 2009 році – комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Встають над шляхом явори –
З дитячих літ такі знайомі,
І теплий вітер з-за гори
Мене стрічає в ріднім домі.

Ще так недавно із села
В світи широкі і незнані
Мене дорога ця вела
По срібних росах на світанні.

А ось і стежка поміж трав
І гай зелений край потоку,
Де я востаннє пригортав
Свою дівчину яснооку.

Пройшли літа, немов у сні…
Лиш вітер в лузі все гуляє,
Про дорогі минулі дні
Глибокі думи навіває.

І в чарах мрій бреду я знов
До болю милими стежками:
Чи не знайду свою любов,
Що тут лишив під яворами?
 

Наддніпрянщина. Від Ізольди Пархоменко. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В суботу пізненько, в неділю раненько
Кувала зозуля в саду жалібненько. (2)

Ой то ж не зозуля – то рідная мати,
Вона виряджала синочка в солдати. (2)

Я ж думала, сину, невісточку брати,
А ти від’їжджаєш на фронт воювати. (2)

Ой сину ж мій, сину, моя ж ти дитино,
На кого лишаєш молоду дівчину? (2)

Лишаю я, мамо, товаришу тому,
Котрий повернеться із фронту додому. (2)
 

У “Гомоні” перший куплет співає жіночий хор, сопрано приєднуються до альтів зі слів: “в саду жалібненько”. З другого куплета включається весь хор. Останній куплет заспівують тенори.
 

Галичина. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
Звідки в тебе вчора гості були? (2)
− Був Василько ізі Львова, а Омелько − з Василькова,
А Михайло-придибайло − із самого Києва! (2)

− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А що в тебе твої гості пили? (2)
− А Василько пив сметану, а Омелько − молоко,
А Михайло-придибайло пив зі мною мед-вино! (2)

− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А що в тебе твої гості їли? (2)
− А Василько їв капусту, а Омелько − галушки,
А Михайло-придибайло їв зі мною пампушки! (2)

− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А де в тебе твої гості спали? (2)
− А Василько спав на лаві, а Омелько − на дошках,
А Михайло-придибайло, мому серцю сподобайло −
та й на білих подушках!
А Михайло-придибайло − та й на білих подушках!