ЖАНР: Побутові

Слова і музика Семена Климовського.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
Вийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши:
– Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного!
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

Свиснув козак на коня:
– Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!
 

Київська обл., Києво-Святошинський р-н. Від учасника хору “Гомін” Петра Приймаченка. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.

Фрагмент виступу Етнографічного хору “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка на III Бойківських Фестинах, 19.07.2003, м.Турка Львівської обл.:

Комп’ютерне відтворення нот − МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − ЧОЛОВІЧИЙ ХОР (PDF, mp3):

Їхав козак з України (2)
Та й заїхав до дів’, до дівчини,
Та й заїхав до дівчи(ни).

Дівка двері відчинила − (2)
Не той козак, що лю’, що любила,
Не той козак, що люби(ла).

Continue reading “ЇХАВ КОЗАК З УКРАЇНИ (лірична, козацька)” →

Чернігівщина. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Надії Таперик.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Їхали чумаки та й у Крим по сіль,
Та й воли пристали, чумак заболів. (2)

Чумак заболів та й під возом лежить,
Ніхто не спитає, що в його болить. (2)

Болять руки-ноги, ой болить голова,
Вдома малі діти, жінка молода. (2)

Ой ви чумаченьки, ой ви браття мої,
Воли напуваєте – напоїть мої. (2)

Не п’ють воли води, не п’ють та й ревуть.
Нема чумаченька – самі вгору йдуть. (2)

Прийшли сірі воли до свого двора,
Заплакали діти, що батька й нема. (2)
 

Хрестоматійна пісня з Центральної України.

Співають “гомінчани” після репетиції ансамблю “Криниця” на платформі київського метро “Театральна”, 21.04.2010 р. Відео – Олександр Зайченко:

Комп’ютерне відтворення нот за стихійним розспівом Звіринецької майстерні Київського кобзарського цеху:

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.

Куди їдеш, від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?

Пригортайся, моя мила,
Товаришу мому,
Та й не кажи тої правди,
Що мені самому.

Як же мені, мій миленький,
Правди не казати –
Вечір прийде, сумно стане,
Ні з ким розмовляти…

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.
 

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Буковина. Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці. Записано від К.К.Бойчука. Експедиція 1959 р.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Звідки гості мала?

− Соловій − із Дубівця, його брат − із Чубранця,
А мій милий, чорнобривий −
Таки з цього села.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Що-сь їм їсти дала?

− Соловій їв курку, його брат їв гуску,
А мій милий, чорнобривий −
Таки собі качечку.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Де-сь їх спати клала?

− Соловій − у подушках, його брат − на дошках,
А мій милий, чорнобривий −
Таки в мене на ручках.

Карпати

Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но,
Дай-но їсти, дай-но пити – як то буде файно!

Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала їсти, дала пити, ще й поцілувала.

* * *

Била мене моя мати ввечері і вранці,
Щоби я си не ходила з хлопцями на танці.

Не бий мене, моя нене, не роби публіки,
Бо у мене в голівоньці лиш одні музики!

* * *

Весела-м ся народила, весела-м загину,
Бо я свою натурочку ніде не подіну.

Весела-м ся народила, веселого дому,
Усім людям веселенька − і свому милому.

Continue reading “КАТЕРИНО, ВІДЧИНИ-НО (жартівлива)” →

Лемківщина, Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну!

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш –
Най си погуляю в сей молодий час!

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей лляти.
Ніхто не заплаче – ні отець, ні мати,
Лем за мнов заплачуть три дівчати.

Що перша заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват.
А третя заплаче, третя заголосить,
Бо вона від мене перстень носить!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

У добрий час
З дороги дальньої
Я знову прийшла
На рідні кручі твої,
    Мій Києве.
І береги,
З дитинства пам’ятні,
Відкрились мені
У буйноцвітті весни
    Жаданої,
Збудивши спогади
Про ті далекі дні.

Приспів:

І я стою
Над цими древніми схилами,
І весняними надіями
Твій день мені в очах сія.
І я живу
Цією миттю щасливою,
Що бачу знову красу твою,
Бо ти,
Бо ти любов моя!

Continue reading “КИЇВ – ЛЮБОВ МОЯ, або У ДОБРИЙ ЧАС (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Василь Бокоч (баритон), Ніна Стрельнікова (сопрано). Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано), Леопольд Ященко й Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Олександр ВАСИЛЕНКО, Ніна СТРЕЛЬНІКОВА; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

А вже над кручею Дніпровою горять вогні…
Ми йдемо стежкою знайомою, як в юні дні,
І знов у пам’яті зрина та дивна музика,
Що нас манила вечорами в тишині…

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
На хвилях радості нестримної кружляли нас,
І цілий світ здавася нам, мов сад розквітчаний, –
Така весна в житті бува один лиш раз!

Приспів:
Пройшли літа, та не зів’яли теплі спомини
Про юні дні, найкращі дні далекої весни,
І давня музика ще й нині манить нас,
Хоча весна в житті бува один лиш раз.

Що проминуло, то не вернеться, хоч як не жди,
Та не змовкають проти місяця розмай-сади!
І в нових ритмах ожива стара мелодія –
Вона у серці залишилась назавжди.

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
Новими думами-надіями сповняють нас.
І знову світ здається нам, мов сад розквітчаний,
Хоча весна в житті бува один лиш раз!

Приспів (двічі).