ЖАНР: Літературні

Слова і музика Леопольда Ященка

Мрія в рожевім серпанку
Знову явилась мені…
Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує в тишині.

Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує за вікном…
Мрія в рожевім серпанку
Стиха війнула крилом.

Я ж їй сказала: вернися!
Мріє, не зраджуй мене.
Згасне остання зірниця,
Швидко цей сон промайне.

Ранок прийде і розвіє
Чари солодкі нічні…
Люба, закохана мріє,
Згадуй мене хоч вві сні.

Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль. Автор українського перекладу невідомий. Оригінал російською – слова Миколи Добронравова, музика Олександри Пахмутової.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Світить нам незнана ще зоря,
Знову ми одірвані від дому.
Поміж нами – далеч і моря,
Гаснучі вогні аеродрому.
Поміж нами відстань немала –
Холод і печаль на твоїх віях.
Нам зосталась крихітка тепла –
Наша невгасаюча надія.

Приспів:
Надія – наш компас земний,
Сміливим щастить як нікому,
Ми стрінемось в пісні одній –
Вона понесе нас додому!

Через віддаль і чужі краї
Звідси все простим здається зразу,
І зникають хмари грозові,
І смішними бачаться образи.
Ти лише чекай без вороття,
Впертим будь і щирим будь так само,
Щоби часом слало нам життя
Радощів коротку телеграму.

Continue reading “НАДІЯ, або СВІТИТЬ НАМ НЕЗНАНА ЩЕ ЗОРЯ (туристична)” →

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.

Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Співає Етнографічний хор “Гомін”, супровід – музики: родина Вербовецьких – Богдан, Данило, Соломія, Марко і Уляна, Леопольд Ященко, Катерина Міщенко. Запис із авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Над схилами Дніпра
Погожий вітер віє, –
До наших берегів
Прийшла весна!
Красується-зроста
Наш славний Київ,
Квітує наша рідна
Сторона!

Continue reading “НАД СХИЛАМИ ДНІПРА (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Де Черемош шумить,
І лісами вкриті гори,
Даль потопа в імлі
І смерека з вітром говорить.
Там квітують сонячні долини
У обіймах щедрої весни,
І погожий вітер з полонини
Навіва їм тихі сни.

Ой немає в світі краю, –
Я знаю, я знаю, –
Як мої високі гори,
Як рідна моя земля!
Як мої високі сині гори,
Як рідна моя земля!

Гордо трембіти клич
Лине над зеленим плаєм:
То молодий вівчар
Свою душу розважає.
І здалека тихою луною
Обізвались скелі кам’яні.
І бредуть отари під горою
У надхмарній вишині.

Будь же славна, Верховино,
Моя прекрасна і вільна,
Ви, мої високі гори,
Ти, рідна моя земля!
Ви, мої високі сині гори,
Ти, рідна моя земля!

Слова і музика Леопольда Ященка

Академічний камерний хор “Хрещатик”, солісти – Олена Горяйнова й Олександр Біда; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF):

Настав, кохана, час розлуки,
Ми розстаємся назавжди…
Не завдавай серденьку муки,
Не сподівайся і не жди.
    Вже цеї ночі на світанні
    Нас під конвоєм повезуть
    На чужину, в краї незнані,
    На нас чекає довга путь.

Приспів:
Тож прощавай і пам’ятай,
Що я (ти) повстав за рідний край
І сміло йшов на смертний бій
За Україну, за нарід свій! (2)

Continue reading “НАСТАВ, КОХАНА, ЧАС РОЗЛУКИ (лірична)” →

Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с.Шипинці, від Н.М.Проданюк, 1959 р. Запис та обробка Леопольда Ященка.

Надія ЗЯБЛЮК (сопрано), Олександр ВАСИЛЕНКО (баритон), Леся Коротенко (фортепіано); струнний квартет: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель); Леопольд Ященко, Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Ноти для середнього голосу з фортепіано – рукопис Леопольда Ященка (PDF).

Комп’ютерне відтворення нот – МІШАНИЙ ХОР (PDF, mp3):

На чужині тяжко жити,
Мов той камінь підоймити.
Камінь здійму, відпочину,
На чужині марно згину.

Бо чужина – не родина,
Плаче серце, мов дитина.
Плаче воно, знає чого –
Нема правди ні від кого.

На родині сонце гріє,
На чужині вітер віє.
Вітер віє, траву хилить,
За родинов серце болить.

Ой чужино ти, чужино,
Чого в тобі так студено?
Хоч не вітри, не морози,
А все в очах гіркі сльози.
 

Слова Тараса Шевченка, музика Віктора Лісовола.

Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):

Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.

Оженився, вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю.

Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене, люди!
Хіба піти до вас в найми?
Чи ж до ладу буде?

Ні, не буду чужі воли
Пасти, заганяти;
Ні, не буду в чужій хаті
Тестя поважати.

А я буду красуватись
В голубім жупані
На конику вороному
Перед козаками.

Continue reading “НАЩО МЕНІ ЖЕНИТИСЯ” →

Волинська обл., Камінь-Каширський р-н. Записав Адам Рудчик.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Невисоко сонце сходить − не можу сягнути;
Невелика любов була − не можу забути. (2)

Злети, злети, соловейку, з тої калиноньки,
Приїдь, приїдь, мій миленький, з тої чужиноньки! (2)

Не поверну, не поверну − далека дорога…
Скинув шапку, попрощався − будь, мила, здорова! (2)

Ой бувай, мила, здорова та ще й здоровенька,
Та не дай ся підмовити − ти ще молоденька. (2)

Та не дай ся підмовити, з розуму ся звести,
Бо не знаєш, доки маєш русу косу плести. (2)
 

Запис та обробка Леопольда Ященка

Не женися, сину, бо зле тобі буде:
Будеш мати жінку в хаті, а хліба не буде. (2)

Не журіться, мамо, бо я так міркую:
Як я, мамо, зголоднію – жінку поцілую. (2)

Вже й націлувався, вже й намилувався –
Під очима почорніло, а живіт запався. (2)

Затужила мати у неділю зрання:
Оце ж тобі, мій синочку, твоє цілування! (2)