ЖАНР: Літературні

Слова і музика Левка Лепкого

Колись, дівчино мила,
То був чудовий час,
Як ще любов носила
Ген попід небо нас.
Ми мріяли, зітхали,
В коханні присягали,
А соловейко тьохкав
Все тьох та й тьох, та й тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Нам тьохкав на калині,
Все тьох та й тьох, та й тьох.

Аж десь війна взялася
І ось такий кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Все ох та й ох, та й ох!

Мелодія запозичена у 1970-ті рр. з одного з американських спірічуелсів. Переклад з російської та гармонізація Леопольда Ященка.

“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:

Дивитися на YouTube »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коли у путь, коли у путь
Твоя судьба тебе покличе,
Ти пригадай наш добрий звичай –
Веселу пісню починай!

Приспів (двічі):
Бий, барабан! Бий, барабан!
Бий, барабан! Лунайте, труби!
Цілуй дівчину прямо в губи
І келих повний наливай!
(за другим разом:
…І келих повний випивай!)

Continue reading “КОЛИ У ПУТЬ, або БИЙ, БАРАБАН (жартівлива)” →

Наддніпрянщина. Записав Микола Лисенко.

Надія ЗЯБЛЮК; супровід на фортепіано – Людмила Скірко. Гармонізація Георгія Майбороди. Запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Коло млина, коло броду (2)
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли, (2)
Ізнялися, полетіли.

Ізнялися, полинули, (2)
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули, (2)
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому козакові (2)
Ще й сивому коникові.

Горе ж тому, хто кохає, (2)
З стремен ніжок не виймає.
 

Варіант тексту на схожу мелодію: “У неділю рано”.

– Куди їдеш, орле, куди від’їжджаєш?
На кого милу, да гей, свою покидаєш? (2)

– Покидаю тебе ще й рідну матусю.
Будь здорова, мила, да гей, може й не вернуся! (2)

– Ой вернися, милий, гроза наступає,
А може в дорозі, да гей, ворога спіткаєш? (2)

– Не злякають громи, ані лихі бурі,
А ворог посміє, да гей, люто битий буде! (2)

– Де зупиниш коня свого вороного?
Звідки виглядати, да гей, тебе, молодого? (2)

– Зупинюсь я в полі, а ще, може, в лузі…
Будь здорова, мила, да гей, бо чекають друзі. (2)

Слова і музика Леопольда Ященка.

Фрагмент пісні – Етнографічний хор “ГОМІН”, текст читає Людмила Іваницька (mp3):

Відеозапис фрагменту пісні на святі Купала в Гідропарку 6.07.2002:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

А вже над плесом гаснуть вогні,
І замовка весела річ…
І буйні лози, й верби сумні
Оповила таємна ніч.

І гори над Дніпром
Заснули мирним сном…
І буйні лози, й верби сумні
Оповила таємна ніч.

І лиш єдиний вогник ясний
Ще мерехтить край бережка,
І хтось блукає в тиші німій,
І, мов сльоза, бринить ріка.

………………….

– А може, то хлопець русалку виглядає?
Кажуть, що в таку ніч вони виходять на берег
і при місяці водять танок.

Continue reading “КУПАЛЬСЬКА НІЧ, або А ВЖЕ НАД ПЛЕСОМ ГАСНУТЬ ВОГНІ (до Купала, лірична)” →

Мелодія Оксани Рафи (Товариство “Вертеп”, м.Тернопіль), слова та гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот – З СУПРОВОДОМ (PDF, mp3):

Комп’ютерне відтворення нот – БЕЗ СУПРОВОДУ (PDF, mp3):

Козацький вільний край прослався перед нами,
І жайворонка спів лунає угорі…
Ми знову ідемо байраками, степами,
На незборимий клич мандрівної зорі.

Приспів:
Гей, дана, гей! Гей, дана, дана,
Дана, дана, дана, о-о, гей, гей!

З проторених доріг ми раді повернути
На стежечки круті, до гаю, до ріки…
Щаслива та пора, як вітер б’є у груди!
Прекрасна та пора – бо ми мандрівники!

Приспів.

До нових берегів нам стелиться дорога,
Над нами в вишині Чумацький мріє шлях…
А думи все летять до рідного порога,
А думи все летять по зоряних світах.

Приспів.

Запалимо вогні на березі крутому,
Русалки в темну ніч нам спати не дадуть…
А вранці по росі – у далеч невідому,
А вранці по росі рушаємо у путь!

Приспів.

Первісний варіант пісні можна знайти ТУТ »

Слова і музика Леопольда Ященка

Минають дні…
І вже в саду зів’яле листя
Облетіло…
І літо…
Отак і літо промайнуло, відцвіло,
І тільки спомини в душі
Лишило…

Лиш пам’ять
Глибоко в серці все живе
І не згасає,
Про юні, далекі дні,
І про усіх, кого між нас
Немає…

Пройшли літа…
І все частіше ми в думках
Себе питаєм:
А далі ж як?
І що в дорогу ми з собою заберем?
І що нащадкам по собі
Лишаєм?

Дай Боже,
Щоб не зігнутися в біді
Нам стало сили!
Хай віра укріпить нас,
Щоб ми достойно свою путь
Звершили!..

Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Довге. Запис 1956 р. Розшифрував В.Матвієнко. Редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Місяцю-королю, засвіти по полю –
Най я си уберу, гей, пшеницю з куколю. (2)

Місяченько б світив − хмари налягають,
Ми би ся любили, гей, − люди нам не дають. (2)

Люди нам не дають, мамка ніц не каже, –
Любімся, серденько, гей, най нам хто розкаже! (2)
 

Ноти є також у збірнику:

• Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.113.

Слова і музика Леопольда Ященка.

Виконує чоловіча група Академічного камерного хору “ХРЕЩАТИК”, керівник Павло СТРУЦЬ; соліст Олександр БІДА:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Місяць із-за хмари промінь покотив,
Золоту дорогу в морі простелив.
Стелеться доріжка у далечині,
Любо йти по морю в легкому човні!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Любо йти по морю в легкому човні!

Я по тій дорозі сам-один пройду,
З буйними вітрами мову поведу.
Хай зрадлива хвиля грає ще й шумить –
Сильних і відважних буря не страшить!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Сильних і відважних буря не страшить!

Дальнії простори манять нас і ждуть,
Піднімай вітрила – нам пора у путь!
Пройдемо крізь шторми, пройдемо крізь ніч,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!

Слова і музика Леопольда Ященка

На берегах Дніпра-Славутича
Ти встав із давнішніх століть,
Проте краса твоя нев’януча
Мене й сьогодні полонить.
    І я іду по тихих вулицях
    До цих завітних берегів,
    І предо мною відкривається
    Жива історія віків.

Приспів (двічі):
Я знову в рідному краю
Знайомі гори пізнаю,
І велич сивої минувшини,
І ясну молодість твою.

Чи ж так давно під цими кручами
На штурм піднявшись як один,
Тебе з неволі визволяли ми
В диму пожарищ і руїн?
    І я дивлюсь на мирні обрії,
    Любуюсь видами Дніпра,
    Та горда пам’ять тих буремних днів
    В моєму серці не вмира!

Приспів (двічі).