ЕТНОГРАФІЧНИЙ РЕҐІОН: невідомий

Від Тараса Компаніченка, м.Київ.

Тарас Компаніченко і дівчата з “сєдовського” колядницького гурту Київського Кобзарського Цеху. Фрагмент відеозапису з Першого Всеукраїнського огляду автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах − Харків, грудень 1997.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Пішов Василько гуслі лупати.

Приспів:
Не в нашім краю, а у волоськім Дунаю. (2)

Гуслі не влупив – пальчик прищемив.

Здибают його турци-розбойци.

Звідают його: чи маєш нянька?

Я маю нянька – на небі Бонька.

Звідают його: чи маєш мамку?

Я маю мамку – на небі хмарку.

Звідают його: чи маєш брата?

Я маю брата – в небі місяця.

Continue reading “ПІШОВ ВАСИЛЬКО ГУСЛІ ЛУПАТИ (колядка парубкові)” →

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!

Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?

Рости, рости, подивися
За синєє море –
По тім боці моя доля,
По цім боці горе.

Там десь милий чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу –
Його виглядаю…

…Отак тая чорнобрива
Плакала, співала,
і, на диво, серед степу
Тополею стала.
 

Слова і музика Романа Купчинського. Редакція хору “Гомін”.

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий –
Йому б лишень кохати,
Він впав, мов той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон,
Та й жалібненько кряче:
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!

Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Бо не одного козака
Сира земля накрила!
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий,
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море,
Широке синіє.

Чумак іде – подивиться,
Та й голову схилить.
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.

Подивиться – серце мліє:
Кругом ні билини,
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

З друкованих джерел.

Узявшись за руки, діти ходять по колу, всередині якого стоїть Подоляночка і рухами відтворює все, про що співається. У кінці пісні вона обирає когось із кола замість себе, і гра починається спочатку.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.

Ой устань, устань, Подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
Личко біленьке,
Та візьмися в бочки,
Поскачи навскочки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.
 

Половина саду цвіте,
Половина в’яне.
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане.

Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане, –
Усі хлопці на вулиці,
А мого немає.

Чи він жиє, чи він грає,
Чи його немає,
Чи в чистому Дунаєві
Коня напуває.

А кінь ірже, води не п’є,
Він дорогу чує.
Десь мій милий чорнобривий
З другою ночує.

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Та й не роззувайся,
А як вийдеш на вулицю,
То не признавайся.
 

Від Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” – МУЗИКИ, родина Вербовецьких: скрипка І – Андрій Вербовецький, скрипка ІІ – Соломія Вербовецька, цимбали – Марко Вербовецький, гітара – Богдан Вербовецький, ударні – Данило Вербовецький; дует сопілок – Леопольд Ященко й Катерина Міщенко; 1990-і роки (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Від Тараса Компаніченка, м.Київ.

“Сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху, Щедрий вечір 1998 року, Ірпінь (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Попід гороньку коником іграть.  Дай Боже!
Коником іграть, мечиком звивать.  Дай Бож(е)!

Кажуть ми люде, що король іде.  Дай Боже!
А то ж не король, то мой синочок.  Дай Бож(е)!

Його спознаю по сорочечці.  Дай Боже!
Його спознаю по сорочечці.  Дай Бож(е)!

В його сорочка, як біль, біленька.  Дай Боже!
Як біль біленька, як лист, тоненька.  Дай Бож(е)!

Де вона прана – по край Дунаю.  Дай Боже!
А де кручена – в коня в копиті.  Дай Бож(е)!

А де сушена – в тура на розі.  Дай Боже!
А чим качана – срібним праничком.  Дай Бож(е)!

Continue reading “ПОПІД ГОРОНЬКУ КОНИКОМ ІГРАТЬ (колядка хлопчикові)” →

По садочку ходила, (2)
Цвіт калини ломи(ла).

Та й на голову клала, (2)
Мамуні си пита(ла).

Мамуню рідненькая, (2)
Чи буду я така(я)?

Чи буду я такая, (2)
Як цвіт-калина ця(я)?

Ой будеш, доню, будеш, (2)
Доки й у мене бу(деш).

А як підеш від мене, (2)
Спаде красонька з те(бе).

Не так з тебе самої, (2)
Як з косойки жовто(ї).