ЕТНОГРАФІЧНИЙ РЕҐІОН: невідомий

Від Анатолія Богорода.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Посіяли, поорали,
Нікому збирати,
Як погнали наших хлопців
В місто, в місто присягати.

В Житомирі, славнім місті,
Побиті кілочки,
А вже в наших славних хлопців
Забра’, забрали сорочки.

Материнські поздіймали,
Московські побрали,
Гірко стали заплакали,
Роди’, родину згадали.

Чи ми в Бога заслужили,
Чи в свої громади,
Що нас, хлопців молоденьких,
Заби’, забито в кайдани?
 

Мелодія народна, слова Михайла Орла. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Прийшли щедрувати до вашої хати.

Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір!

Тут живе господар – багатства володар.

Приспів.

А його багатство – золотії руки.

Приспів.

А його потіха – хорошії діти.

Приспів.
 

Варіант для мішаного хору: “Прощай, село, город рідненький”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Прощай, село ріднесеньке,
Прощай, Україно!
Прощай, саду зелененький,
Прощавай, дівчино!

А в тім саду зеленому,
Де сонечко сяє,
На калині біля хати
Соловей співає.

Співай, співай, соловейку,
Сидя на калині,
Не журися, дівчинонько,
У тяжкій годині!

А я піду на край світа,
Буду воювати,
Тебе, моє серденятко,
Буду споминати.
 

Запозичена від Театру-студії “Родина”, м.Київ; керівник Павло Дудар.

Комп’ютерне відтворення нот (mp3):

Пустіть до хати колядувати,
На дворі мороз – стояти не мож. (2)

Пустіть до печі погріти плечі,
Пустіть до груби погріти зуби! (2)
 
Якщо не відкривають або не пускають, колядники могли жартома приспівати:

Казала мама, що грошей яма,
А грошей нема – дівчина сама. (2)

Ой давай, давай, що маєш дати,
Не маєш дати – вигонь із хати! (2)

Хоч коцюбою, хоч лопатою,
Хоч дівчиною пелехатою! (2)
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
З-за хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
 

Розкопаю я гору, (2)
Та посію я рожу.

Та посію я рожу, (2)
Та поставлю сторожу.

Та не повная рожа, (2)
Та не вірна сторожа.

Ой вітер повіває, (2)
Та й рожу розхиляє.

Батько дочку лає, (2)
Та й гулять не пускає.

Мати горе знає, (2)
Та й гулять посилає.

Ой гуляй, гуляй, доню, (2)
Да поки молодая.

А як стара станеш, (2)
То й гулять перестанеш.
 

Розлилися круті бережечки,
Гей, гей, гей, по роздоллі.

Пожурились славні козаченьки,
Гей, гей, гей, у неволі.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,
Гей, гей, гей, не журітеся.

Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, гей, садовітеся.

Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, гей, не злиняла.

Та щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, гей, не пропала!

Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, гей, червоніла.

А щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, гей, не змарніла.

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, гей, похилилася.

Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, гей, засмутилася.

А ми тую червону калину,
Гей, гей, гей, та й піднімемо.

А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, гей, розвеселимо.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за козацький звичай
Здобувати в бою перемогу.

Відгримів лютий бій у широкім степу,
День кривавий надвечір схилився,
Лиш трава шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

Ой коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Не копай сиру землю копитом,
Біжи, коню мій, скажи неньці моїй,
Що я впав за Вкраїну забитий.

Нехай батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук наді мною вже кряче.

Continue reading “РОЗПРОЩАВСЯ СТРІЛЕЦЬ ІЗ СВОЄЮ РІДНЕЮ (історична)” →

Розступітеся, вороги,
Не переходьте дороги,
Бо наша дорога од Бога,
Щоб наша дорога проста була!

Рясне гілечко, рясне, (2)
Ой чого ж воно красне?
Од вітру буйненького,
Од дощу рясненького,
Од сонечка леніє,
Од вітру зеленіє.

Рясне гілечко, рясне, (2)
Без калини красне,
Без сонечка сяє,
Як мак, процвітає.