Новини
Радіопередача у вечірній студії “Ліра” на 3-му каналі УР – Леопольд Ященко
3 канал “Культура” Українського Радіо, запис прямого ефіру, Вечірня студія “Ліра”, 20 березня 2015 р. – 55 хв.
Режисер: Ірина Ковальова.
Ведуча: Вікторія Воскресенська.
Гість програми: Леопольд Ященко.
У програмі звучать пісні “Гомону”: “Ой да в нашім селі свадьба буде”, “Ой у лузі червона калина”, “Ой піду я до млина”, “Ой ти гаю, ти мій гаю”, “Ой не стій, вербо, над водою”, “Світить місяць, світить ясний”, “Через наше село рота марширує”, “Купальська ніч” (фрагмент), “Ой зацвіла калинонька в саду”.
Слухати (mp3):
Збірник пісень “КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО”
Красна весна, тихе літо: Українські народні календарні пісні весняно-літньої пори з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху / Упорядники Леопольд Ященко та Катерина Міщенко. − К., 2007. − 256 с., нот. − pdf.
Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і українські традиції. Адже красна весна й тихе літо − це проводжання зими й закликання весни, розмаїтий Великдень і урочиста Трійця, вогняне купальське свято і щедрі обжинки… Усі ці свята успадковані нами з глибокої давнини.
Календарні пісні − мова традиційних свят. І нині у ваших руках невеличка добірка, “словничок” цієї мови, якою наші предки розмовляли з пробудженою землею, буйним зелом і щедрим урожаєм. Тут є пісні на всі смаки − від концертних обробок до стихійного розспіву і автентичного народного викладу; пісні обрядові, ліричні, побутові; “дорослі”, молодіжні й дитячі…
Збірник стане у пригоді фольклорним колективам, стихійним співочим гуртам, освітнім закладам, дитячим мистецьким студіям.
ЯК І НАВІЩО ВЧИТИСЯ СПІВАТИ – Василь ТРИЛІС
Василь Триліс. Як і навіщо вчитися співати // Журнал “Дім і сім’я”. – 2011. – №5. – С.22-24. – pdf, DJVU
Справді, навіщо?
Це “природне” запитання сто років тому видалося б так само безглуздим, як, скажімо, навіщо вчитися ходити або розмовляти. Але сьогоднішньому українцю співати не потрібно. Так він думає. Тобто, він не думає, за нього вже давно подумали; він просто, не довго думавши, погодився, та на тому й кінець. Коли, бува, й засмокче душу якась незрозуміла порожнеча, то до його послуг, серед інших розваг, десятки різноманітних кнопок: тицьнув пальцем – і гримить електронна звукова розкіш так, що вгинаються ребра й тремтять стіни. Ну, можна пожаліти сусідські вуха й тяжку працю будівельників та встромити собі в вуха пару дундуляторів – насолода неземна, і нікому до тебе немає діла.
МАЕСТРО З СОПІЛКОЮ – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1995
Микола Кагарлицький. Маестро з сопілкою [про Леопольда Ященка та хор “Гомін”] // Журнал “Пам’ятки України”. – Київ. – 1995. – №1. – С.11-16.
Ще від середини 60-х років моя пам’ять закарбувала стрункого, високого, молодого, у вишиванці, з пишною чуприною й напрочуд голубими очима Леопольда Ященка у ватазі колядників, а ще – з хором “Жайворонок” на Дніпрових схилах. Якось гарно мені було повільно ступати, немов плисти, з хлопцями й дівчатами тими мальовничими схилами і співати, співати… Отоді я вперше відчув, що пісня здатна творити з людиною чудеса – очищати її душу від скверни, наповнювати вщерть смутком, а чи радістю, пробуджувати почуття національної гідності, потверджувати причетність до пісенного народу. Щось подібне виказувало й обличчя Леопольда Ященка: опромінене піснею, воно сяяло і всіх осявало.
Тепер я думаю: либонь, там, тоді народжувався і гартувався піснею майбутній МАЕСТРО З СОПІЛКОЮ, про якого спочатку заговорить Київ, а відтак і вся Україна.
Continue reading “МАЕСТРО З СОПІЛКОЮ – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1995”
ОДЕРЖИМІСТЬ: штрихи до портрета Віктора ЗАХАРЧЕНКА, керівника Кубанського козачого хору – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1989
Микола Кагарлицький. Одержимість: штрихи до портрета Віктора Захарченка // Журнал “Дніпро”. – 1989. – №11. – С.87-103.
Якось у розмові Віктор Гаврилович Захарченко, відомий композитор, фольклорист, народний артист РРФСР, лауреат всесоюзних і міжнародних конкурсів, художній керівник уславленого Державного ордена Дружби народів Кубанського козачого хору зронив: “Пам’ятаєте, що відповів Карл Маркс на запитання “Ваше уявлення про щастя?” – “Боротьба”. Так, без боротьби неможливе щастя, бо кожна ідея лише тоді увінчається перемогою, коли ти дуже жадаєш цієї перемоги, якщо ладен за неї піти на плаху. Чудові приклади маємо з життя славетних. Та й мій, хай скромний досвід потверджує цю сентенцію. Адже все життя шукаю найкоротшу дорогу до народної пісні, понад двадцять літ, оббиваючи пороги, шукаю шляхів до України, до дружби з нею. І ось ця дружба, вірю щиро, засвітилася мені насправді. Це для нас, кубанців, украй потрібно, бо звідси коріння чорноморських козаків, які після зруйнування Катериною II Запорозької Січі оселились на Кубані. Це потрібно і вам, бо на нашій землі – частка вашої-нашої історії”.
ХРАМ НАРОДНОЇ ПІСНІ – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1992
Микола Кагарлицький. Храм народної пісні // Журнал “Вітчизна”. – 1992. – №4. – С.149-154.
– Леопольде Івановичу, коли ви почуваєте себе щасливим? – запитую керівника хору народної пісні “Гомін” Л.І.Ященка, дивлячись у його довірливі очі.
– Каверзне запитання, – усміхається кутиками вуст.
Чекаю від нього подальшої відповіді і підсвідомо відчуваю, що в ній важіль моєї оповіді про цього незвичайного, одержимого музику-маестро.
– Коли вже так наполягаєте на відповіді, то скажу: співаючи зі своїм “Гомоном”. Це свято моєї душі.
– А яке із тих свят душі найбільше запам’яталося?
– Це було двадцять років тому, коли наш хор “Гомін” офіційно забороняли як “націоналістичний”. Із самовідданими активістами “Гомону”, яких не лякали ніякі переслідування, ми вирішили зібратися 1 травня й поводити веснянки в Гідропарку. Надвечір’я видалося прохолодним – дівчата й хлопці не могли покрасуватися вишиванками. А мені того дня 1974 року зовсім нездужалося. Проте хіба міг підвести своїх однодумців? Прийшов, щоправда, із запізненням. Дивлюсь – і очам не вірю: на галяві співи, хороводи. І тоді я повірив у живучість народних традицій, у незнищенність української пісні.
Continue reading “ХРАМ НАРОДНОЇ ПІСНІ – Микола КАГАРЛИЦЬКИЙ, 1992”
Радіопередача у програмі “Дзвінке перевесло” на 1 каналі УР: “За Україну, за її волю”: хор “Гомін”
1 канал Українського Радіо, програма “Дзвінке перевесло”: народно-пісенна творчість у виконанні музикантів-професіоналів. “За Україну, за її волю”: хор “Гомін”, 24 серпня 2014 р., повтор 3 травня 2015 р. – 20 хв.
Ведуча: Галина Верес.
У програмі звучать пісні “Гомону”: “За Україну з вогнем завзяття”, “Збираймо воєдино усю свою родину”, “Сховалось сонце за горою”, “Не пора”, “Збираймо, друзі, нашу родину”, “За тебе, рідний краю мій”.
Слухати (mp3):
Радіопередача у програмі “Домінанта” на радіо “Голос Києва”, частина 2 – Леопольд Ященко, Катерина Міщенко
Київська державна регіональна телерадіокомпанія – радіо “Голос Києва”, програма “Домінанта”, 23 серпня 2014 р. – 30 хв.
Про хор “Гомін”, поняття і явище народного хору, фольклористичну діяльність Л.І.Ященка.
Режисер: Лариса Білиць.
Звукооператор: Тетяна Тищук.
Ведуча: Юлія Савченко.
Гості програми: Леопольд Ященко, Катерина Міщенко.
У програмі звучить пісня “Нічко цікавая, нічко лукавая” у виконанні Ігоря БОРКА.
Слухати (mp3):
Радіопередача у програмі “Домінанта” на радіо “Голос Києва”, частина 1 – Леопольд Ященко, Катерина Міщенко
Київська державна регіональна телерадіокомпанія – радіо “Голос Києва”, фрагмент програми “Домінанта”, 17 травня 2014 р. – 21 хв.
Режисер: Лариса Білиць.
Звукооператор: Тетяна Тищук.
Ведуча: Юлія Савченко.
Гості програми: Леопольд Ященко, Катерина Міщенко.
Про хор “Гомін” – історія, колектив, репертуар…
У програмі звучить пісня “Гомону”: “Гей, у дорогу, друже”.
Слухати (mp3):
Концерти військово-патріотичних пісень народного хору “Гомін” Леопольда Ященка на Одещині – Михайло ГУЦЬ, 1997
Про гастролі “Гомону”, які відбувалися протягом 1995-97 років.
Українськi пiснi, якi пропагує Леопольд Ященко зi своїм хором “Гомiн”, – у найкращих своїх вимiрах це символ волi, героїки, мужностi, всiх чеснот i високої моралi.
Репертуар хору “Гомiн” надто багатий (понад 350 пiсень) i розмаїтий. Переважно це суто народнi пiснi, якi широко побутують по всiй Українi. Але є в ньому i оригiнальнi твори композиторiв та їхні обробки народних пiсень (Микола Лисенко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Роман Купчинський та iншi). Чимало народних пiсень хор “Гомiн” виконує в композиторськiй iнтерпретацiї Л.Ященка (“Що за вiйсько iде”, “Ой на горi, на Макiвцi”, “Марширують вже повстанцi”), а також його власнi пiснi (“Вставай, козаче”, “Гей, ви хлопцi-орли”). Пiсня “В сорок другiм роцi” – народна; текст пiснi “Козацькому роду нема переводу” написали Петро Карась та Мирослав Воньо, а музику створив Микола Балема.
