НАСТРІЙ: Cумні

Галичина. Обробка Леопольда Ященка.

Тріо “ЛЕЛІЯ” – Ніна СТРЕЛЬНІКОВА (сопрано), Тетяна КРАСЮК (альт І), Раїса СОБКО (альт ІІ) (mp3):

Співає тріо “Лелія” – Ніна Стрельнікова, Тетяна Красюк і Раїса Собко. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Піду в садочок, нарву квіточок.
Гей, гей, нарву квіточок.

Сплету віночок, пущу в ставочок.
Гей, гей, пущу в ставочок.

Хто вінка спійме, той мене візьме!..

А козак молодий за вінком поплив…

Та й за вінком поплив, та й по шию вбрів…

Та ой коню ж мій коню, та не стій наді мною…

Та біжи стежечкою аж до самого двору…

Continue reading “ПІДУ В САДОЧОК, НАРВУ КВІТОЧОК (купальська)” →

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!

Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?

Рости, рости, подивися
За синєє море –
По тім боці моя доля,
По цім боці горе.

Там десь милий чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу –
Його виглядаю…

…Отак тая чорнобрива
Плакала, співала,
і, на диво, серед степу
Тополею стала.
 

Записав Леопольд Ященко від хору з с.Топорівка Новоселицького р-ну Чернівецької обл. на республіканському огляді художньої самодіяльності у Києві, 1956 р.

Оригінальний запис цієї пісні надруковано у збірнику “Буковинські народні пісні”, стор.261-262.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повій, вітре, яром, яром, (2)
На ту пшениченьку яру. (2)

Повій, вітре, по долині, (2)
По червоній калині. (2)

Там дівчина стояла, (2)
Цвіт калини ламала. (2)

До личенька прикладала, (2)
Свої матінки питала: (2)

Ой чи буду я такая, (2)
Як калинонька цяя? (2)

Ой будеш, доню, будеш, (2)
Доки коло мене будеш! (2)

А як підеш від мене, (2)
Спаде красонька з тебе. (2)

Спаде з личенька красиця, (2)
Як із листячка росиця. (2)
 

Покуття. Записав Михайло Іванюк; гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз…
Прийшла хвилина – час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному впадали.

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий,
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море,
Широке синіє.

Чумак іде – подивиться,
Та й голову схилить.
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі.

Подивиться – серце мліє:
Кругом ні билини,
Одна, одна, як сирота,
На чужині гине.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка. Пісня присвячена пам’яті Чорнобильської трагедії.

Етнографічний хор “ГОМІН” − ансамбль “КРИНИЦЯ”; заспівують Галина ДОВБЕЦЬКА і Леопольд ЯЩЕНКО. Запис поч. 1990-х рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Покинуті оселі, занедбані поля,
Немов після татарської навали…
Гей, саду ж мій зелений, Вкраїнонько моя,
За віщо ж нас так тяжко покарали?

Вклонімся ж, любі діти, оселям батьків,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

Немає в світі правди – розвіялася в прах,
На цвинтарі спустошеного краю
Стоїть стражденна мати із свічкою в руках –
Синів своїх соколів дожидає.

Вклонімся ж, любі діти, землі матерів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

О земле наша, земле, прости ж ти нам, прости, –
Тебе ми не зуміли захистити!
Зостались біля церкви похилені хрести –
Вклонімся ж їм іще раз, любі діти!

Вклонімся ж, любі діти, могилам дідів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Порвалась остання струна,
Її вже повік не з’єднати…
Лиш болем гіркої утрати
Подзвіння у серці луна.

В далеку незвідану путь
Пішли молоді побратими…
Хай наші молитви над ними
Розраду душі принесуть.

Надходить рокований час,
Схилімо в жалобі знамена!
Згадаймо усіх поіменно,
Кого вже нема серед нас…
 

Від Анатолія Богорода.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Посіяли, поорали,
Нікому збирати,
Як погнали наших хлопців
В місто, в місто присягати.

В Житомирі, славнім місті,
Побиті кілочки,
А вже в наших славних хлопців
Забра’, забрали сорочки.

Материнські поздіймали,
Московські побрали,
Гірко стали заплакали,
Роди’, родину згадали.

Чи ми в Бога заслужили,
Чи в свої громади,
Що нас, хлопців молоденьких,
Заби’, забито в кайдани?
 

Слова Дмитра Павличка, музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Марширує військо кроком молодим,
Синьо-жовтий прапор сяє понад ним.
Плаче сива жінка в глибині вікна,
За той прапор долю віддала вона.

За той рідний прапор, синій золотець,
Батько їй загинув, січовий стрілець.
За те сонце й небо, за той рідний стяг
Два сини-повстанці полягли в боях.

Марширує військо кроком молодим,
Синьо-жовтий прапор сяє понад ним.
Плаче сива жінка в глибині вікна,
А в сльозі відбилась вся Галичина.
 

Пісня походить з Кубані, була перероблена січовими стрільцями. Записана на Покутті. Гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Прощай, дівчино, бо я вже йду,
Благослови ня на ту війну!

Прощай, дівчино, прощай, прощай –
Я йду до бою за рідний край!

Летіла куля попід гору
Та й ударила у грудь мою!

Потекла кровця річенькою,
Аж до тихого та й Дунаю.

А в тім Дунаю бистра вода,
Вже ж того хлопця в світі нема…