ХАРАКТЕР: Швидкі
ВЖЕ ВЕЧІР ВЕЧОРІЄ, ДО ДІВЧИНИ СПІШУ (лірична)
Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?
Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.
Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.
Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!
І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:
Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
ВИЙДУ НА ВУЛИЦЮ – НА ВУЛИЦІ ХЛОПЦІ (жартівлива)
Закарпатська обл., Перечинський р-н. Записала Надія Шумада.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вийду на вулицю – на вулиці хлопці,
Та й того я люблю, що в білій сорочці. (2)
Василю, Василю, біда б тя побила,
Скілько хлопців було – лем тебе любила. (2)
Бодай тя, Василю, в курнику закрили,
Аби тя, крім мене, другі не любили. (2)
Василю, Василю, як будемо жити,
Що я люблю спати, а ти любиш пити! (2)
Ой казав Василько – гуляти охота,
Чекай до неділі, бо нині субота. (2)
Тече річка, тече, на камені гучить,
Нас, Васильку, з тобов ніхто не розлучить! (2)
ВИЙШЛА ЗАМІЖ МОЛОДОЮ (жартівлива)
Наддніпрянщина. Гармонізація Леопольда Ященка
Вийшла заміж молодою, о-йо-йой,
Вийшла заміж молодою,
Та й зустрілася з бідою,
А зозуля все кує. Ку-ку!
Мажу хату − щітки знати, о-йо-йой,
Мажу хату − щітки знати,
Не навчила мене мати,
А зозуля все кує. Ку-ку!
Раз милому догодила, о-йо-йой,
Раз милому догодила −
В горшку кави наварила,
А зозуля все кує. Ку-ку!
Він до мене з кулаками, о-йо-йой,
Він до мене з кулаками:
Чого кава з буряками?
А зозуля все кує. Ку-ку!
То за борщ, то за каву, о-йо-йой,
То за борщ, то за каву
Загнав мене аж під лаву,
А зозуля все кує. Ку-ку!
За що б’єш, за що лаєш, о-йо-йой,
За що б’єш, за що лаєш?
Яку взяв − таку й маєш!
А зозуля все кує. Ку-ку!
ВІНЕЦЬ, або ЗАВ’ЯЖЕМ, ЗАВ’ЯЖЕМ, ЗАВ’ЯЖЕМ ВІНЕЦЬ (веснянка-гра)
Західне Поділля. Від Товариства “Вертеп”, м.Тернопіль, 1990 р.
Молодь стає в ряд, узявшись за руки. З одного боку крайнім стає хлопець або дівчина високого зросту, з другого – хтось, хто швидко бігає. Перший крайній стоїть на місці, другий починає якомога швидше бігати по колу, “намотуючи” усіх гравців довкола першого. Коли всі “намоталися”, Вінець зв’язано. Далі уся група розгойдується, часом переступаючи, і співає швидку частину пісні. Насамкінець, коли починають співати “Розв’яжем, розв’яжем…”, усі гравці піднімають руки над головою, не розчіплюючи їх; тоді високий крайній попід руками знаходить собі дорогу назовні Вінця і виводить за собою решту – розв’язує Вінець.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Зав’яжем, зав’яжем, зав’яжем вінець…
(співають, поки в’яжуть)
Зв’язали, зв’язали, зв’язали вінець. (2)
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не ячмінка,
Як дівчину не любити, коли українка!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не гречанка,
Як дівчину не любити, коли галичанка!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не полова,
Як дівчину не любити, коли чорноброва!
Жито, мамцю, жито, мамцю, жито не пшениця,
Як дівчину не любити, коли білолиця!
Очерет, осока, чорні брови в козака,
На те мати родила, щоб дівчина любила!
Розв’яжем, розв’яжем, розв’яжем вінець…
(співають, поки розв’яжуть)
ГАННУНЮ, ДОНУНЮ (жартівлива)
Галичина. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
Звідки в тебе вчора гості були? (2)
− Був Василько ізі Львова, а Омелько − з Василькова,
А Михайло-придибайло − із самого Києва! (2)
− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А що в тебе твої гості пили? (2)
− А Василько пив сметану, а Омелько − молоко,
А Михайло-придибайло пив зі мною мед-вино! (2)
− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А що в тебе твої гості їли? (2)
− А Василько їв капусту, а Омелько − галушки,
А Михайло-придибайло їв зі мною пампушки! (2)
− Ганнуню, донуню, скажи мені правдуню: (2)
А де в тебе твої гості спали? (2)
− А Василько спав на лаві, а Омелько − на дошках,
А Михайло-придибайло, мому серцю сподобайло −
та й на білих подушках!
А Михайло-придибайло − та й на білих подушках!
ГРЕЧАНИКИ (танець)
Центральна Україна. Хід танцю від Анатолія Богорода.
Комп’ютерне відтворення нот (mp3):
Пішла мати на село
Грецькой муки добувати,
Гречаники учиняти,
Своїх діток годувати.
Приспів:
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі!
Чогось мої гречаники
На скорині сіли.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої смачні!
Чогось мої гречаники
Не вдалися вдачні.
Continue reading “ГРЕЧАНИКИ (танець)”
ГУЦУЛЬСЬКІ МЕЛОДІЇ
Гармонізація Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” – МУЗИКИ, родина Вербовецьких: скрипка І – Андрій Вербовецький, скрипка ІІ – Соломія Вербовецька, цимбали – Марко Вербовецький, гітара – Богдан Вербовецький, ударні – Данило Вербовецький; дует сопілок – Леопольд Ященко й Катерина Міщенко; 1990-і роки (mp3):
ДА ЗА ГОРОДОМ КОЗИ ПАСЛА (жартівлива)
Сумська обл., Путивльський р-н. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Да за городом кози пасла,
Да назбирала горщик масла.
За вар-ва горо-вор-во-дом
Ко-вор-во-зи па-вар-ва-сла,
На-вар-ва-збира-вар-ва-ла
Го-вор-во-рщик ма-вар-ва-сла.
Да горщик масла, миску сиру,
Да вареників наварила.
Го-вор-во-рщик ма-вар-ва-сла,
Ми-вир-ви-ску си-вир-ви-ру,
Ва-вар-ва-рени-вир-ви-ків
На-вар-ва-вари-вир-ви-ла.
Да вареників наварила,
Да в гості хлопців запросила.
Ва-вар-ва-рени-вир-ви-ків
На-вар-ва-вари-вир-ви-ла,
В го-вор-во-сті хло-вор-во-пців
За-вар-ва-проси-вир-ви-ла.
Да їжте, хлопці, й умочайте,
Да за горілку вибачайте.
Ї-вір-ві-жте, хло-вор-во-пці,
Й у-вур-ву-моча-вар-ва-йте,
За вар-ва горі-вір-ві-лку
Ви-вир-ви-бача-вар-ва-йте!
Continue reading “ДА ЗА ГОРОДОМ КОЗИ ПАСЛА (жартівлива)”
