Волинь, м.Звягіль. Записав Климент Квітка з голосу Лесі Українки. Редакція хору “Гомін”.
Водить “Козу” “сєдовський” колядницький гурт Київського Кобзарського Цеху. Щедрування в Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ, с.Пирогів), січень 1994 р.
Гарно, що наша Коза мандрує по цілому світу… :) Отак її водять у США − український гурт “КОЛЯДА”, різдвяний концерт 10 грудня 2009 р. у м.Берклі, штат Каліфорнія.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Добрий вечір вам, та й господарям,
Ми не самі йдем, ми Козу ведем –
Від хати до хати, сіру, волохату,
З довгими ногами, з крутими рогами.
Го-го-го, Коза, го-го, сірая,
Го-го, білая, го-го, бистрая!
Ой розходися, розвеселися
По сьому дому по веселому!
А в Михайлівці всі хлопці стрільці –
Встрелили Козу в правеє вушко,
В правеє вушко, в саме сердушко!..
Лунає “постріл”, Коза падає. Далі розігрується імпровізована інтермедія: Дід-поводир звертається до присутніх: чи немає серед них лікаря-аптекаря, який би порятував Козу? Нарешті з-поміж самих щедрувальників знаходиться Лікар, який після торгів-перемовлянь Козу “виліковує”.
…Надулась жила, Коза ожила
Та й підвелася, та й піднялася,
Та й пішла Коза, та й гуляючи,
Та й стрибаючи,
Усіх діточок звеселяючи!
Го-го-го, Коза, го-го, сірая…
При тому промовляють:
Де Коза ходить, там жито родить!
Де Коза ногою, там жито копою!
Де Коза рогом, там жито стогом!
Де Коза хвостом, там жито кустом!
А де не буває – там все вилягає!
Скачи, Кізонько, через поріг –
Дасть тобі господар пшеничний пиріг!
Пісня надрукована у книзі: Леся Українка. Зібрання творів у 12-ти томах. – Т.9. Фольклорні записи Лесі Українки. – К.: Наукова думка, 1977. – с.228.
