ХАРАКТЕР: Розлогі
КОСИЛИ МИ СІНО (до косовиці, лірична)
Правобережна Україна.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Косили ми сіно, настала негода.
Плакала дівчина, як була молода. (2)
Плакала, плакала, на личку змарніла,
Видно по дівчині – віночка жаліла. (2)
Не жаль мені вінка, ні жодної речі.
Розпустила коси, застелила плечі. (2)
Косу розчесала, плечі застелила,
Вийшла за нелюба – жалю наробила! (2)
Ой жалю мій, жалю, великий печалю,
Що я й наробила – сама ж я й не знаю! (2)
Ой як тяжко-важко самій горювати,
А ще тяжче-важче з нелюбом шлюб брати. (2)
КОТИВСЯ ВІНОК З ЛАНУ (обжинкова)
Черкаська обл., Городищенський р-н, с.Старосілля. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.
“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Котився вінок з лану (2)
До господаря в браму. (2)
З-під брами й у світлицю, (2)
На білі паляниці. (2)
Continue reading “КОТИВСЯ ВІНОК З ЛАНУ (обжинкова)”
КУДИ ЇДЕШ, РОМАНЕ (веснянка)
Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Бистрик. Від Марії Мельниченко.
Співає Марія Мельниченко (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
– Куди їдеш, Романе?
– На ярмарок, мій пане!
– А що везеш, Романе?
– Та все хлопців, мій пане!
– А по чому, Романе?
– По копійці, мій пане!
– Так дешево, Романе!
– Бо ледачі, мій пане!
– Куди їдеш, Романе?
– На ярмарок, мій пане!
– А що везеш, Романе?
– Та все дівок, мій пане!
– А по чому, Романе?
– По сто рублів, мій пане!
– Так дорого, Романе!
– Бо робочі, мій пане!
ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ (лірична)
Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головинка (нове поселення). Записала Катерина Ковтун 9.11.1995 р.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Летить галка через балку,
Літаючи кряче.
Моло’, молодая дівчи’, дівчинонька
Ходить гаєм, плаче.
Не пускає мене мати
Рано до криниці,
Ні жи’, ні жита жать, ні льо’, ні льону брать,
Ні на вечорниці.
Раз ізвечора пізненько,
Як мати заснула,
Вийшла, вийшла слухать соло’, соловейка,
Мов зроду не чула.
Вийшла, стала під вербою,
Та й дивлюся в воду:
Яку, яку, мати, красу, красу дала –
Та й не дала долю!
Було б тобі, моя мати,
Цих брів не давати –
Було, було б тобі, моя, моя мати,
Щастя, долю дати!
МАРУСЮ, МАРУСЮ (лірична)
Поділля.
Співають Ярослава Пришедько, Катерина Міщенко, Євгенія Шевченко – 2018 (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Марусю, Марусю, що мені з тобою,
Не один я вечір простояв з тобою. (2)
Не один я вечір, не одну неділю,
На тебе, Марусю, маю всю надію. (2)
Ой сходить місяць з трьома зірочками,
Приходить Маруся з трьома дружечками. (2)
Ой прийшла Маруся, стала й у куточку:
Прийміть мене, мамо, за рідную дочку! (2)
Своїх дочок маю – чужих не приймаю,
Свого сина маю, з тобою не звінчаю. (2)
Ой візьми, Марусю, рубля золотого,
Відчепись від мене, ще й від сина мого! (2)
Не хочу я, мамо, не хочу я грошей,
Люблю твого сина, бо твій син хороший! (2)
Ой візьми, Марусю, коня вороного,
Покинь мого сина, хлопця молодого! (2)
А я коня візьму, ще й конем поїду –
Твого сина люблю і за нього піду! (2)
Continue reading “МАРУСЮ, МАРУСЮ (лірична)”
МОЄМУ КИЄВУ, або НА БЕРЕГАХ ДНІПРА-СЛАВУТИЧА (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
На берегах Дніпра-Славутича
Ти встав із давнішніх століть,
Проте краса твоя нев’януча
Мене й сьогодні полонить.
І я іду по тихих вулицях
До цих завітних берегів,
І предо мною відкривається
Жива історія віків.
Приспів (двічі):
Я знову в рідному краю
Знайомі гори пізнаю,
І велич сивої минувшини,
І ясну молодість твою.
Чи ж так давно під цими кручами
На штурм піднявшись як один,
Тебе з неволі визволяли ми
В диму пожарищ і руїн?
І я дивлюсь на мирні обрії,
Любуюсь видами Дніпра,
Та горда пам’ять тих буремних днів
В моєму серці не вмира!
Приспів (двічі).
НАДОБРАНІЧ УСІМ НА НІЧ (лірична)
Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.
Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.
Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.
Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.
НАД ЧЕРЕМОШЕМ, або ДЕ ЧЕРЕМОШ ШУМИТЬ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Де Черемош шумить,
І лісами вкриті гори,
Даль потопа в імлі
І смерека з вітром говорить.
Там квітують сонячні долини
У обіймах щедрої весни,
І погожий вітер з полонини
Навіва їм тихі сни.
Ой немає в світі краю, –
Я знаю, я знаю, –
Як мої високі гори,
Як рідна моя земля!
Як мої високі сині гори,
Як рідна моя земля!
Гордо трембіти клич
Лине над зеленим плаєм:
То молодий вівчар
Свою душу розважає.
І здалека тихою луною
Обізвались скелі кам’яні.
І бредуть отари під горою
У надхмарній вишині.
Будь же славна, Верховино,
Моя прекрасна і вільна,
Ви, мої високі гори,
Ти, рідна моя земля!
Ви, мої високі сині гори,
Ти, рідна моя земля!
