ХАРАКТЕР: Повільні

Наддніпрянщина. Записав Микола Лисенко.

Надія ЗЯБЛЮК; супровід на фортепіано – Людмила Скірко. Гармонізація Георгія Майбороди. Запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Коло млина, коло броду (2)
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли, (2)
Ізнялися, полетіли.

Ізнялися, полинули, (2)
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули, (2)
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому козакові (2)
Ще й сивому коникові.

Горе ж тому, хто кохає, (2)
З стремен ніжок не виймає.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Фрагмент пісні – Етнографічний хор “ГОМІН”, текст читає Людмила Іваницька (mp3):

Відеозапис фрагменту пісні на святі Купала в Гідропарку 6.07.2002:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

А вже над плесом гаснуть вогні,
І замовка весела річ…
І буйні лози, й верби сумні
Оповила таємна ніч.

І гори над Дніпром
Заснули мирним сном…
І буйні лози, й верби сумні
Оповила таємна ніч.

І лиш єдиний вогник ясний
Ще мерехтить край бережка,
І хтось блукає в тиші німій,
І, мов сльоза, бринить ріка.

………………….

– А може, то хлопець русалку виглядає?
Кажуть, що в таку ніч вони виходять на берег
і при місяці водять танок.

Continue reading “КУПАЛЬСЬКА НІЧ, або А ВЖЕ НАД ПЛЕСОМ ГАСНУТЬ ВОГНІ (до Купала, лірична)” →

Хрестоматійна пісня з Наддніпрянщини. Побутувала також у середовищі українців за межами України – в таборах та на примусових роботах у Німеччині під час ІІ Світової війни.

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати. (2)

Ой ти зозуленько, чого рано куєш,
Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш? (2)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (2)

Якби мати знала, яке мені горе,
Вона б прилетіла за синєє море. (2)

Якби мати знала, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (2)

Горобчиком хліба, синичкою солі…
Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі! (2)
Варіант:
Ой мамо, ой мамо, як тяжко в неволі! (2)
 

Слова і музика Леопольда Ященка

Минають дні…
І вже в саду зів’яле листя
Облетіло…
І літо…
Отак і літо промайнуло, відцвіло,
І тільки спомини в душі
Лишило…

Лиш пам’ять
Глибоко в серці все живе
І не згасає,
Про юні, далекі дні,
І про усіх, кого між нас
Немає…

Пройшли літа…
І все частіше ми в думках
Себе питаєм:
А далі ж як?
І що в дорогу ми з собою заберем?
І що нащадкам по собі
Лишаєм?

Дай Боже,
Щоб не зігнутися в біді
Нам стало сили!
Хай віра укріпить нас,
Щоб ми достойно свою путь
Звершили!..

Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Довге. Запис 1956 р. Розшифрував В.Матвієнко. Редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Місяцю-королю, засвіти по полю –
Най я си уберу, гей, пшеницю з куколю. (2)

Місяченько б світив − хмари налягають,
Ми би ся любили, гей, − люди нам не дають. (2)

Люди нам не дають, мамка ніц не каже, –
Любімся, серденько, гей, най нам хто розкаже! (2)
 

Ноти є також у збірнику:

• Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.113.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Мов той олень, загнаний у болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться знеможена піхота,
Кіннота йде за нею по слідах.

Паде з утоми військо на дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в рваних онучках.

А бій кипів – останній, може, з боїв,
За полком полк все суне з вражих сил,
І хтось гукнув: “У нас нема набоїв!..”
З полудня стихло, впав останній стріл.

Continue reading “МОВ ТОЙ ОЛЕНЬ, ЗАГНАНИЙ У БОЛОТО, або ПІСНЯ ПРО БАЗАР (історична)” →

Київська обл., Бородянський р-н, с.Немішаїв. Записала Людмила Іваннікова 13 червня 1991 р. на фестивалі “Берегиня”, м.Луцьк.

Співають дівчата з “сєдовської” майстерні Київського Кобзарського Цеху: Ярослава Пришедько, Ярослава Музиченко, Мар’яна Музика, Христина Білан і Євгенія Шевченко; Трійця 1997 року:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

На гряній неділі русалки сиділи,
Ой рано, рано, русалки сиді(ли).

Сиділа русалка та й питала літа,
Ой рано, рано, та й питала лі(та).

Чи бувало літо, чи ще й не бувало,
Ой рано, рано, чи ще й не бува(ло)?

А я, молодая, літа не вгадала,
Ой рано, рано, літа не вгада(ла).

Мене, молодую, горечко приспіло,
Ой рано, рано, горечко приспі(ло).

Горечко приспіло, гулять не пустило,
Ой рано, рано, гулять не пусти(ло)!
 

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.

Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.
 

Західне Поділля. Від товариства “Вертеп”, м.Тернопіль. Записала Людмила Іваннікова, травень 1991 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Налетіли гуси з далекого краю,
Спили-сколотили воду на Дунаю. (2)

Гуси воду пили, люди говорили:
Мусить война бути, бо вже йдуть рекрути. (2)

Бо вже йдуть рекрути, хлопці молодії,
Лишають дівчата і батьки старії. (2)

Вийшла стара мати на високу гору,
Кличе свого сина із війська додому. (2)

Верни, мій синочку, верни додомочку,
Най я тобі змию ще раз головочку. (2)

Як єси не змила, як я був при тобі,
Тепер ми не змиєш, бо я жовняр собі. (2)

Бо я жовняр собі понад жовнярами,
Більше не поверну до рідної мами. (2)

Тепер мене змиють дощі майовії,
Кучері розчешуть кулі сталевії. (2)
 

Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с.Добре. Від Адама Рудчика. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

На нашій юлойці дівочок рядочок.
Гей, дівочок рядо(чок).

Найкраща дівойка – молода Марійка.
Гей, молода Марі(йка).

Грядочку копала, рутойку сіяла.
Гей, рутойку сія(ла).

Рутойку сіяла, та ще й поливала.
Гей, та ще й полива(ла).

А як рута зросла, у віночок звила.
Гей, у віночок зви(ла).

У віночок звила, на Дунай пустила.
Гей, на Дунай пусти(ла)ю

На Дунай пустила та й заговорила.
Гей, та й заговори(ла).

Хто віночок здойме, то той мене озьме.
Гей, то той мене о(зьме).