Боже Великий, Єдиний,
Нам Україну храни!
Волі і світу промінням
Ти її осіни!
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти!
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости!
Молимось, Боже Єдиний:
Нам Україну храни!
Всі свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю! Дай йому долю!
Дай доброго світа!
Щастя дай, Боже, народу,
І многая, многая літа!
Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.
ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):
На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.
Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.
Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.
А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.
І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.
Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!
Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):
Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.
Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.
Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!
Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!
Воскресни, рідна Україно,
Яви себе – прийшла година!
Пробуджуйся,
Звільняйся з рабських ланцюгів
Для радісних прийдешніх днів!
Розпорядись у власній хаті,
І пригорни, як добра мати,
Своїх дочок, своїх синів
Для радісних прийдешніх днів!
Воскресни ж, мати Україно,
Не зрадь себе, повстань з руїни,
Верни собі забуту славу давніх літ,
З’єднай і возвелич свій рід!
І хай не буде переводу
Ані тобі, ні твому роду!
Ти в нас одна на цілий світ!
Єднаймо ж наш козацький рід!