Виконавці – СКЛАД: Жіночий
СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ, З РАЮ (весільна)
Світи, місяченьку, з раю (2)
До нашого короваю!
Отакий наш коровай красний,
Як на небі місяць ясний.
Та ніхто не вгадає, (2)
Що є в нашім короваю:
З трьох криниць водиця,
З трьох стіжків пшениця,
Ще й з трьох корів масла
Та яєць півтораста.
Крайте коровай, крайте, (2)
Та нікого не минайте –
І старому, і малому
По шматочку дайте!
СВІТИТЬ МІСЯЦЬ, СВІТИТЬ ЯСНИЙ, А ЗІРОНЬКИ МИГОТЯТЬ (лірична)
Галичина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Світить місяць, світить ясний,
А зіроньки миготять.
Не пускає мати дочку
В сад вишневий погулять.
Пусти ж мене, моя мамо,
Я в садочку постою,
Заспіває соловейко –
Я його послухаю.
Не просися, моя доню,
Не поможе твоя річ.
Відчини своє віконце,
Слухай його цілу ніч.
Піли півні, піли другі,
Дочка плакала в вікні,
Мати зятя вибирала,
Дочка думала, що ні.
СВЯТИ, БОЖЕ, ВЕЧЕРОНЬКУ (колядка господареві)
Текст з друкованих джерел, мелодія Ярослави Музиченко.
Комп’ютерне відтворення нот (mp3):
Святи, Боже, вечероньку. На Святий вечір!
Ходить сам господар по світлоньці. На Святий вечір!
Ставить столики в три рядочки. На Святий вечір!
Кладе обруси все шовковії. На Святий вечір!
Кладе ножики все сталевії. На Святий вечір!
Просить Боженька на вечеройку. На Святий вечір!
Посадив Бога посеред стола. На Святий вечір!
Святу Пречисту при другім столі. На Святий вечір!
Усі святії та коло неї. На Святий вечір!
Continue reading “СВЯТИ, БОЖЕ, ВЕЧЕРОНЬКУ (колядка господареві)”
СЕРЕД СЕЛА ДИЧКА (лірична)
Закарпаття.
Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):
Серед села дичка, гоя-я,
Обсіяна маком, чуга-я,
Болить ми головка, ге-я, гоя-я,
За тим єдинаком, чугая!
Ой ти єдинаку, гоя-я,
Маю на тя дяку, чуга-я,
Любити тя важу, ге-я, гоя-я,
Лем ти ніц не кажу, чуга-я.
Серед села дичка, гоя-я,
Під дичков криничка, чуга-я,
Мене хлопці люблять, ге-я, гоя-я,
Бо я єдиничка, чуга-я.
Прийде до ня милий, гоя-я,
Коси ми пов’яже, чуга-я,
Любила-м та й буду, ге-я, гоя-я,
Хто мені закаже, чуга-я!
Ноти є також у збірнику:
- Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.119.
СИДЖУ ТА Й ДУМАЮ (історична)
Пісня остарбайтерів, вивезених на примусові роботи до Німеччини під час ІІ Світової війни. Співалася на мелодію “Ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька”
Сиджу та й думаю: (2)
Коли ж я вернуся (2)
До рідного краю?
До рідного краю,
До любої рідні,
Що я так далеко (2)
У чужій стороні.
А в чужій стороні
Тяжко працювати,
Навіть нема коли (2)
Листа написати.
Листа написала
Та й стала плакати:
Ой що ж там думає,
Ой що ж там гадає
Моя рідна мати?
Чи вона думає,
Що я ще є жива,
Чи вона думає,
Чи вона гадає,
Що мене вже й нема?
СИДІЛА РУСАЛКА НА БІЛІЙ БЕРЕЗІ (русальна)
Сумщина. З друкованих джерел.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Сиділа русалка
На білій березі. (2)
Просила русалка
В дівочок сорочки. (2)
Дівочки-сестрички,
Дайте мні сорочки! (2)
Хоч не біленької,
Аби тоненької. (2)
…………………………………..
Сиділа русалка
На білій березі. (2)
Просила русалка
В жіночок намітки. (2)
Жіночки сестрички,
Дайте мні намітки! (2)
Хоч не тоненької,
Аби біленької. (2)
СИЗИЙ КАЧУРЕЦЬ (лірична)
Тернопільщина. Записав Леопольд Ященко від працівників Київметробуду.
Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):
Сизий качурець, чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (2)
Ще вчора була качечка моя,
Сьогодні нема, бо застрілена. (2)
Не жаль би мені, якби на воді,
А то на горі, в шовковій траві. (2)
Молодий козак, чого сумуєш,
Чого сумуєш, пари не маєш? (2)
Ще вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема, бо заручена. (2)
Не жаль би мені, якби на селі,
А то через двір, ще й товариш мій. (2)
Товаришу мій, загороди двір,
Щоб твоя жона по воду не йшла. (2)
По воду іде, добридень дає,
Мені, козаку, жалю завдає. (2)
Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю відерця! (2)
СКРИПЛИВІЇ ВОРІТЕЧКА (лірична)
Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька. Записано 1955 року. Розшифрував Леопольд Ященко
Скрипливії ворітечка, брехливії люди,
На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде? (2)
Брешіть, брешіть, воріженьки, наберетесь лиха!
А ми собі, моє серце, любімося стиха. (2)
Любилися, кохалися, як зерня в горісі,
Прийшла пора − розійшлися, як туман по лісі. (2)
Любилися, кохалися, як голубів пара,
Прийшла пора − розійшлися, як чорная хмара. (2)
Чорна хмара неаступає, дрібний дощик іде,
А з нашого коханнячка нічого не буде. (2)
Скрипливії ворітечка − тяжко відчиняти,
Кого люблю − не забуду, хоч вік буду ждати! (2)
