ВИБІРКИ: Для війська
НАС ПИТАЛИ, ЯКОГО МИ РОДУ (історична)
Слова Максима Гриви (Загривного), мелодія народна; редакція тексту і гармонізація Леопольда Ященка.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Нас питали, якого ми роду,
І куди ми торуєм шляхи.
Тож то ми на вратах Царгороду
Залишили черлені щити!
То ж то нами воздвигнутий Київ
Над віками твердинею став,
І від полчищ лихого Батия
Всю Європу грудьми захищав!
Пам’ятають Стамбул і Варшава
Нашу силу і славу гучну,
Як воскресла козацька держава,
Піднялась на визвольну війну.
А чи знаємо ми й наші діти
Щиру правду про подвиг дідів?
То ж то їхньою кров’ю политі
Наші землі з прадавніх віків!
Тож лишатись байдужим негоже,
Із колін, наш народе, вставай!
Хай нам розум і праця поможе
Відродити знедолений край!
НЕ ПОРА (патріотична)
Слова Івана Франка, музика Дениса Січинського; гармонізація Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН”, 1990-і рр. (mp3):
Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:
Дивитися/завантажити на Vimeo »
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Не пора, не пора, не пора
Моcкалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить!
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров,
І любити царя, що наш люд обдира –
Для України наша любов!
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Най пропаде незгоди проклята мара –
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора се великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу, і честь
Рідний краю, здобути тобі!
НЕ СМІЄ БУТИ В НАС СТРАХУ, або МАРШ “ЗАЛІЗНОЇ ОСТРОГИ” (історична)
Слова і музика Романа Купчинського (заспів); слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого (приспів); гармонізація Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” – чоловічий гурт “КОЗАКИ”, запис поч.1990-х рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Не сміє бути в нас страху,
Ні жодної тривоги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!
Приспів:
Кладочка, кладочка вузесенькая – ха-ха!
Дівчино-рибчино молоденькая!
До дівчини мені близько, мені близько –
Та й через стависько.
Вчора дощ, нині дощ –
Завтра буде слизько!
Не страшать нас і в цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!
А до дівочих ніжних серць
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!
Не святкуватиме ніхто
Над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
“Залізної Остроги”!
ОЙ А В ГОРОДІ, ДА ОЙ А В ГОРОДІ (лірична)
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой а в городі, да ой а в городі,
А в городі, там случилася біда. (2)
Ой а в городі, да ой а в городі,
Там убили молодого козака. (2)
Ой поховали, да ой поховали,
Поховали при широкій долині. (2)
Ой насипали, да ой насипали,
Насипали високую могилу. (2)
Continue reading “ОЙ А В ГОРОДІ, ДА ОЙ А В ГОРОДІ (лірична)” →
ОЙ З-ЗА ГОРИ ТУМАН НАЛЯГАЄ (лірична)
Наддніпрянщина. З записів Порфирія Демуцького.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой з-за гори туман налягає,
Гей, ой з-за гори туман налягає,
За туманом нічого не видно.
Тільки видно в степу криниченьку,
Гей, тільки видно в степу криниченьку,
Там холодна ой да водиченька.
Ой там улан коня напуває,
Гей, ой там улан коня напуває,
А дівчина води підливає.
Continue reading “ОЙ З-ЗА ГОРИ ТУМАН НАЛЯГАЄ (лірична)” →
ОЙ НА ГОРІ КОРИТО (жартівлива)
Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гнідин. Записала Людмила Іваннікова.
Співочий гурт Музею Івана Гончара та музики з гурту “Надобридень” тут виконують саме цей варіант пісні…
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой на горі корито
Повне, повне води налито.
Ой там орел воду пив,
Що не, що не випив − сколотив.
Що не випив − сколотив,
Козак, козак дівці говорив:
Не йди, дівко, за вдовця,
Пожди, пожди мене, молодця!
Бо з вдовцем недобре жить −
Буде, буде лаять та ще й бить.
Я вдовцеві догоджу −
Білу, білу постіль постелю.
Під голови камінець,
А під, а під боки кремінець.
А під ноги − кропиви,
Щоб не, щоб не ходив до вдови!
ОЙ НА ГОРІ, НА МАКІВЦІ (історична)
Гармонізація Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН”, 1990-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой на горі, на Маківці
Б’ються січовії стрільці.
Приспів:
Хлопці, підемо боротися за славу,
За Україну, за рівнії права й державу,
Хлопці, підемо, боротися будемо
За Україну, за рівнії права!
Б’ються, б’ються, не здаються,
Йдуть до бою ще й сміються.
Приспів.
Наша сотня вже готова,
Вирушає аж до Львова.
Приспів.
Continue reading “ОЙ НА ГОРІ, НА МАКІВЦІ (історична)” →
ОЙ НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ (козацька)
Наддніпрянщина. Редакція хору “Гомін”.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко − (2)
Веде своє військо, військо запорізьке
Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний!
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.
Continue reading “ОЙ НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ (козацька)” →
ОЙ НА СТАВУ, НА СТАВОЧКУ, НА СТАВІ (лірична)
Східне Поділля. Записав і гармонізував Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой на ставу, на ставочку, на ставі, (2)
На ставі.
Там плавало два козаки на човні, (2)
На човні.
Вийшла дівчина, в відра води набрала, (2)
Набрала.
На козака молодого моргала, (2)
Моргала.
Ти козаче, соколоньку, соколю, (2)
Соколю.
Візьми ж мене в новий човен з собою, (2)
З собою!
Як я буду тебе в новий човен брать, (2)
Човен брать?
А хто ж буде лебедоньки заганять, (2)
Заганять?
Єсть у мене менша сестра від мене, (2)
Від мене.
Вона тії лебедоньки зажене, (2)
Зажене!
Continue reading “ОЙ НА СТАВУ, НА СТАВОЧКУ, НА СТАВІ (лірична)” →
ОЙ ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ШИРОКІМ ПОЛІ (лірична)
Кубань.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Ой при лужку, при лужку, при широкім полі,
При великім табуні кінь гуля по волі! (2)
Ой гуляй, мій коню, поки не спіймаю.
Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою. (2)
Як спіймаю – загнуздаю шовковой уздою,
Вдарю шпорами під боки – кінь летить стрілою! (2)
Ой лети, мій коню, та й вихром несися,
Проти милої двора стойма становися! (2)
Стойма становися та вдар копитами:
Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами? (2)
Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
Здоров, здоров, любий зятю, просимо до хати! (2)
Я не хочу в хату, хочу у світлицю –
Розбуджу солодкий сон, красную дівицю. (2)
Дівчинонька встала, свій сон розказала,
Правою ручкою обняла, ще й поцілувала. (2)