ЖАНР: Побутові

Ой у полі дві тополі,
Одна одну перехитує,
А в козака дві дівчини,
Одна одну перепитує:

Подруженько любесенька,
Чи бачила мого милого?

Ой бачила, ще й виділа,
Ще й трошечки з ним постояла.
Тяжко зітхав, тебе питав:
Чого вчора не виходила?

Ой на ж тобі, подруженько,
На рукава полотенечка –
Не стій, не стій з моїм милим,
Та й не суши ж мого серденька!

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.

Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.

Роман воли покидає,
Катерину переймає.

Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати.

Ой Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку!

Бо сердиту матір маю,
Буде бити – добре знаю.

Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти.

Continue reading “ОЙ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА (лірична)” →

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у полі нивка, кругом материнка,
Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. (2)

Жала ж вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти. (2)

Мусив шапку зняти, “день добрий” сказати, –
Помагай Біг, дівча гоже, тобі жито жати! (2)

А дівчина стала, йому одказала,
Вона ж йому одказала – серденьком назвала. (2)

Як ідеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть цеє люди, як вітер солому. (2)

А вітер тихенький, солома легенька –
Візьмуть мене люди в зуби, я ще ж молоденька. (2)

А вже ж тая слава по всім світі стала,
Що дівчина козаченька серденьком назвала. (2)

А вже ж тая слава по всім городочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку. (2)
 

Записала Катерина Ковтун

Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко.
Плавало одне,
Ой плавало двоє,
Виринали із водою.

Ти козаче молоденький,
В тебе коник вороненький.
Сідлай коня
Да їдь з двора,
Бо ти не мій, я не твоя!

Козак коника сідлає,
До коника промовляє:
Риссю, мій коню,
Риссю, вороненький,
Аж до тихого Дунаю!

Коло тихого Дунаю
Там я стану подумаю:
Чи мені втопиться,
Чи з коня вбиться,
Чи назад воротиться?

Continue reading “ОЙ У ПОЛІ ОЗЕРЕЧКО (лірична)” →

Ой у полі та буйний вітер віє,
Ой там удівонька та й пшениченьку сіє. (2)

Ой а посіявши та й стала волочити,
А заволочивши стала Бога просити: (2)

Ой зароди, Боже, та пшениченьку яру
На вдовиних діток та й на вдовину славу! (2)

А ще удівонька та й додому не дійшла,
А вже люди кажуть, що пшениченька зійшла. (2)

А ще удівонька та й на лаву не сіла,
А вже люди кажуть, що пшениця поспіла. (2)

Ой у полі три тополі,
Та всі зеленіють.
За одною дівчиною
Усі хлопці мліють.

Ой не млійте ви, молодці,
Не сушіть голівоньки –
Наїхали чужі хлопці,
Взяли дівчиноньку.

Наїхали чужі хлопці
Сивими конями,
Та й забрали дівчиноньку
З чорними бровами.

Тепер в тої дівчиноньки
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому
Піють соловейки.

Пійте, пійте, соловейки,
Всіма голосами,
А я піду в сад вишневий,
Вмиюся сльозами!

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Кобаки. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть,
Там молоді жовнярики
Мед-горілку п’ють.

Continue reading “ОЙ ХМАРИТЬСЯ, ТУМАНИТЬСЯ (вояцька)” →

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой хмелю ж мій, хмелю,
Хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?

Зимував я зиму,
Зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині,
Та й не розвивася.

Ой сину ж мій, сину,
Сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Що й не роззувався?

Ночував я нічку,
Ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці,
Що сватати буду.

Continue reading “ОЙ ХМЕЛЮ Ж МІЙ, ХМЕЛЮ (лірична)” →

Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі. Від учасниці “Гомону” Віри Глушко.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Ой ходила тая удівонька
По крутій горі,
Та й збирала трояноє зілля
На чари мені.

Ой ти сину, ти моя дитино,
Ти моє дитя,
Не женися на тій удовиці,
Не буде життя.

Continue reading “ОЙ ХОДИЛА ТАЯ УДІВОНЬКА (лірична)” →

Рівненська обл., Гощанський р-н. Записав Леопольд Ященко у 1960-х рр. від бригади механізаторів, що приїздили до київського театру ім.І.Франка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой чиє то сіно лежить на покосах?
Чия то дівчина розпустила коси? (2)

Козакове сіно лежить на покосах,
Козакова дівчина розпустила коси. (2)

Мати ж моя, мати, що маю діяти?
Вже й літа минають, а я й нежонатий. (2)

Вже й літа минають, а я й нежонатий −
Насіяв пшениці − нема з ким збирати. (2)

Насіяв пшениці − нема з ким збирати,
Прийде темна нічка − ні з ким розмовляти. (2)