ЖАНР: Побутові

Слова і музика Леопольда Ященка

Минають дні…
І вже в саду зів’яле листя
Облетіло…
І літо…
Отак і літо промайнуло, відцвіло,
І тільки спомини в душі
Лишило…

Лиш пам’ять
Глибоко в серці все живе
І не згасає,
Про юні, далекі дні,
І про усіх, кого між нас
Немає…

Пройшли літа…
І все частіше ми в думках
Себе питаєм:
А далі ж як?
І що в дорогу ми з собою заберем?
І що нащадкам по собі
Лишаєм?

Дай Боже,
Щоб не зігнутися в біді
Нам стало сили!
Хай віра укріпить нас,
Щоб ми достойно свою путь
Звершили!..

Минулася вечеронька,
Що я вчора їла.

Що я вчора їла…
Що я свому миленькому
Коня напоїла.

Коня напоїла…
А кінь ірже, води не п’є –
Він дорогу чує.

Він дорогу чує…
Десь мій милий, чорнобривий
З другою ночує.

З другою ночує…
Ночуй, ночуй, мій миленький,
Та й не роззувайся.

Та й не роззувайся…
А як буде що питати,
То й не признавайся.

Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Довге. Запис 1956 р. Розшифрував В.Матвієнко. Редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Місяцю-королю, засвіти по полю –
Най я си уберу, гей, пшеницю з куколю. (2)

Місяченько б світив − хмари налягають,
Ми би ся любили, гей, − люди нам не дають. (2)

Люди нам не дають, мамка ніц не каже, –
Любімся, серденько, гей, най нам хто розкаже! (2)
 

Ноти є також у збірнику:

• Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.113.

Хрестоматійна народна пісня.

“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:

Дивитися на YouTube »

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує – серденько мре.

Та пісня мила, та пісня люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.

Ой очі, очі, очі дівочі…
Темні, як нічка, ясні як день
Ви ж мене, очі, плакать навчили,
Де ж ви навчились зводить людей?
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Виконує чоловіча група Академічного камерного хору “ХРЕЩАТИК”, керівник Павло СТРУЦЬ; соліст Олександр БІДА:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Місяць із-за хмари промінь покотив,
Золоту дорогу в морі простелив.
Стелеться доріжка у далечині,
Любо йти по морю в легкому човні!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Любо йти по морю в легкому човні!

Я по тій дорозі сам-один пройду,
З буйними вітрами мову поведу.
Хай зрадлива хвиля грає ще й шумить –
Сильних і відважних буря не страшить!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Сильних і відважних буря не страшить!

Дальнії простори манять нас і ждуть,
Піднімай вітрила – нам пора у путь!
Пройдемо крізь шторми, пройдемо крізь ніч,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!
Гей, гей-я-гей, гей, гей-я-гей,
Та й назустріч сонцю, радості навстріч!

Слова і музика Леопольда Ященка

На берегах Дніпра-Славутича
Ти встав із давнішніх століть,
Проте краса твоя нев’януча
Мене й сьогодні полонить.
    І я іду по тихих вулицях
    До цих завітних берегів,
    І предо мною відкривається
    Жива історія віків.

Приспів (двічі):
Я знову в рідному краю
Знайомі гори пізнаю,
І велич сивої минувшини,
І ясну молодість твою.

Чи ж так давно під цими кручами
На штурм піднявшись як один,
Тебе з неволі визволяли ми
В диму пожарищ і руїн?
    І я дивлюсь на мирні обрії,
    Любуюсь видами Дніпра,
    Та горда пам’ять тих буремних днів
    В моєму серці не вмира!

Приспів (двічі).

Київщина. Гармонізація Леопольда Ященка

Молодички молодії, (2)
Чи добрі в вас чоловіки, чи лихії? (2)

А у мене мужичище – (2)
Не пускає на вулицю на ігрище. (2)

А я його обдурила – (2)
В полив’янім горшку каші наварила. (2)

Наварила, накормила, (2)
На припічку білу постіль постелила. (2)

Постелила ще й приспала – (2)
Сама пішла на вулицю, погуляла. (2)

Погулявши, йшла додому – (2)
Зустрічає мій старий з коцюбою. (2)

Continue reading “МОЛОДИЧКИ МОЛОДІЇ (жартівлива)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Мрія в рожевім серпанку
Знову явилась мені…
Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує в тишині.

Ніжну, сумну колисанку
Нічка снує за вікном…
Мрія в рожевім серпанку
Стиха війнула крилом.

Я ж їй сказала: вернися!
Мріє, не зраджуй мене.
Згасне остання зірниця,
Швидко цей сон промайне.

Ранок прийде і розвіє
Чари солодкі нічні…
Люба, закохана мріє,
Згадуй мене хоч вві сні.

Наддніпрянщина

На городі чорнобиль так низенько стелиться,
А мій милий Михайло в третім селі жениться. (2)

Братіку, сідлай коня, коня білогривого,
Та й поїдем в те село шукать мого милого. (2)

Приїхали в те село – щось мені невесело,
Прийшли на подвір’ячко – минуло весіллячко. (2)

Ой дівчино Тетяно, щось до нас наїхало –
Чи твоя родиночка, чи першая жіночка? (2)

Ой дівчино Тетяно, бери мед-горілочку,
Бери мед-горілочку, частуй мою жіночку! (2)

На городі чорнобиль, на нім білі квіточки,
Чом ти мені не сказав, що в тебе є діточки? (2)

Ой дівчино Тетяно, зоставайся дівкою,
Зоставайся дівкою, а я їду з жінкою. (2)

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Клембівка. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” − чоловічий гурт “КОЗАКИ”; солісти − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ (тенор), Ярослав ХОДОРІВ (баритон) і Леопольд ЯЩЕНКО (бас); 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір,
Там я буду та й тебе ждати.

Ой хоч явір, хоч не явір,
Хоч зелена та яворина,
Між усіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила, чи не мила,
А щось мені та й починила:
Кличе мати вечеряти −
Вечеронька мені не мила.

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Лиш дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати.