ЖАНР: Літературні

Слова і музика Семена Климовського.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
Вийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши:
– Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного!
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

Свиснув козак на коня:
– Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!
 

Волинь.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Карі очі, чорні брови,
Не забуду вас ніколи!
Уві сні я вас бачу –
Ви смієтесь, а я плачу.

Приспів:
Очі, ви чарівно глибокі,
Ви мої одинокі,
Ой як я люблю вас!

Біля неньки своєї
Я росла-виростала,
Від очей твоїх карих
Свою вроду ховала.

Та заглянули очі
В моє серце і душу,
І тепер я щоночі
Про вас думати мушу.

Карі очі, чорні брови,
Ви безцінний дар любови,
Ви найкращий дар кохання
І надій, і сподівання!

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка

З квітами всіх кольорів
Лине весна в сади…
Скільки чарівних вінків
Можна б із них сплести!
Та не спішім їх зривать –
Квіти для того й ростуть,
Щоб устеляти, не в’янучи
Нашу життєву путь!

Приспів:
Тож хай нам квітами дорога стелиться,
До щастя й радості, навстріч весні!
А як захмариться ще й захурделиться,
Нас зігріватимуть ці незабутні дні!

Як налетить листопад
Та й на семи вітрах,
Чари весняних принад
Геть рознесуться в прах!
Та не впадаймо в журбу:
Знову настане весна!
Все, що судьбою накреслено,
Вернеться нам сповна!

Приспів.

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

У добрий час
З дороги дальньої
Я знову прийшла
На рідні кручі твої,
    Мій Києве.
І береги,
З дитинства пам’ятні,
Відкрились мені
У буйноцвітті весни
    Жаданої,
Збудивши спогади
Про ті далекі дні.

Приспів:

І я стою
Над цими древніми схилами,
І весняними надіями
Твій день мені в очах сія.
І я живу
Цією миттю щасливою,
Що бачу знову красу твою,
Бо ти,
Бо ти любов моя!

Continue reading “КИЇВ – ЛЮБОВ МОЯ, або У ДОБРИЙ ЧАС (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Василь Бокоч (баритон), Ніна Стрельнікова (сопрано). Інструментальний супровід: Олександр Ткаченко (альт), Володимир Гонтар (скрипка І), Ірина Головач (скрипка ІІ), Олена Ульянова (віолончель), Ірина ____ (фортепіано), Леопольд Ященко й Катерина Міщенко (сопілки) (mp3):
Запис у студії “Комора” здійснено за сприяння родини Григорія та Ірини Садових, ПП “Верещинські”

Олександр ВАСИЛЕНКО, Ніна СТРЕЛЬНІКОВА; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

А вже над кручею Дніпровою горять вогні…
Ми йдемо стежкою знайомою, як в юні дні,
І знов у пам’яті зрина та дивна музика,
Що нас манила вечорами в тишині…

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
На хвилях радості нестримної кружляли нас,
І цілий світ здавася нам, мов сад розквітчаний, –
Така весна в житті бува один лиш раз!

Приспів:
Пройшли літа, та не зів’яли теплі спомини
Про юні дні, найкращі дні далекої весни,
І давня музика ще й нині манить нас,
Хоча весна в житті бува один лиш раз.

Що проминуло, то не вернеться, хоч як не жди,
Та не змовкають проти місяця розмай-сади!
І в нових ритмах ожива стара мелодія –
Вона у серці залишилась назавжди.

І звуки танго чарівливії, і мрійний вальс
Новими думами-надіями сповняють нас.
І знову світ здається нам, мов сад розквітчаний,
Хоча весна в житті бува один лиш раз!

Приспів (двічі).
 

Слова невідомого автора, записані Миколою Костомаровим; музика Віктора Лісовола.

Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):

Кину пером, лину орлом,
Конем поверну,
Та до свого отамана
Таки прибуду.

Чолом, пане наш гетьмане,
Чолом, батьку наш!
А вже ж твого товариства
Багато нема…

Ой як же ви, панове козаки-молодці,
Ой як ви ставали,
Що ви своє товариство
Навіки втеряли?

Становились, пане гетьмане,
Плечем о плече,
Ой як крикнуть воріженьки:
Упень посічем!

Ой то ж то вас, панове козаки-молодці,
Завжди враг мордує,
Що козацтво України
Сили не згуртує!

Continue reading “КИНУ ПЕРОМ, ЛИНУ ОРЛОМ” →

Козак од’їжджає,
Дівчинонька плаче:
Куди їдеш, козаче?
Козаче-соколю,
Візьми мене із собою
На Вкраїну далеку!

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш робила
На Вкраїні далекій?
– Буду хусти прати,
Зеленеє жито жати
На Вкраїні далекій.

– Дівчинонько мила,
Що ж будеш ти їла
На Вкраїні далекій?
– Сухарі з водою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

– Дівчинонько мила,
Де ж будеш ти спала
На Вкраїні далекій?
– В степу під вербою,
Аби, серце, із тобою
На Вкраїні далекій!

Слова і музика Левка Лепкого

Колись, дівчино мила,
То був чудовий час,
Як ще любов носила
Ген попід небо нас.
Ми мріяли, зітхали,
В коханні присягали,
А соловейко тьохкав
Все тьох та й тьох, та й тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Нам тьохкав на калині,
Все тьох та й тьох, та й тьох.

Аж десь війна взялася
І ось такий кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Все ох та й ох, та й ох!

Мелодія запозичена у 1970-ті рр. з одного з американських спірічуелсів. Переклад з російської та гармонізація Леопольда Ященка.

“Гомін” на обжинках у Національному музеї народної архітектури та побуту України – 25.07.1992:

Дивитися на YouTube »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Коли у путь, коли у путь
Твоя судьба тебе покличе,
Ти пригадай наш добрий звичай –
Веселу пісню починай!

Приспів (двічі):
Бий, барабан! Бий, барабан!
Бий, барабан! Лунайте, труби!
Цілуй дівчину прямо в губи
І келих повний наливай!
(за другим разом:
…І келих повний випивай!)

Continue reading “КОЛИ У ПУТЬ, або БИЙ, БАРАБАН (жартівлива)” →

Наддніпрянщина. Записав Микола Лисенко.

Надія ЗЯБЛЮК; супровід на фортепіано – Людмила Скірко. Гармонізація Георгія Майбороди. Запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Коло млина, коло броду (2)
Два голуби пили воду.

Вони пили, вуркотіли, (2)
Ізнялися, полетіли.

Ізнялися, полинули, (2)
Крилечками стрепенули.

Крилечками стрепенули, (2)
Про кохання спом’янули.

Горе ж тому козакові (2)
Ще й сивому коникові.

Горе ж тому, хто кохає, (2)
З стремен ніжок не виймає.