ЖАНР: Ліричні

Слова і музика Леопольда Ященка.

Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):

ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):

На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.

Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)” →

Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?

Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.

Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.

Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!

І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:

Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
 

Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.

Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.

Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.

А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.

І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.

Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!

Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)

Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)

Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)

Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)

Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)

Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)

Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)

Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)

А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)

Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка

Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.

У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.

Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!

Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!

Приспів.

Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):

Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка:

Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.

Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!

Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!

Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.

Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.

Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »

Слова і музика Леопольда Ященка.

Видання: Встають над шляхом явори: Пісня для баритона та чоловічого хору в супроводі фортепіано / Леопольд Ященко // Бібліотечка художньої самодіяльності. – №14. – Київ: Мистецтво, 1968. – 6 с., нот – pdf, djvu.

Авторська версія пісні, підредагована у 2009 році – комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Встають над шляхом явори –
З дитячих літ такі знайомі,
І теплий вітер з-за гори
Мене стрічає в ріднім домі.

Ще так недавно із села
В світи широкі і незнані
Мене дорога ця вела
По срібних росах на світанні.

А ось і стежка поміж трав
І гай зелений край потоку,
Де я востаннє пригортав
Свою дівчину яснооку.

Пройшли літа, немов у сні…
Лиш вітер в лузі все гуляє,
Про дорогі минулі дні
Глибокі думи навіває.

І в чарах мрій бреду я знов
До болю милими стежками:
Чи не знайду свою любов,
Що тут лишив під яворами?
 

Наддніпрянщина. Від Ізольди Пархоменко. Запис і гармонізація Леопольда Ященка.

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

В суботу пізненько, в неділю раненько
Кувала зозуля в саду жалібненько. (2)

Ой то ж не зозуля – то рідная мати,
Вона виряджала синочка в солдати. (2)

Я ж думала, сину, невісточку брати,
А ти від’їжджаєш на фронт воювати. (2)

Ой сину ж мій, сину, моя ж ти дитино,
На кого лишаєш молоду дівчину? (2)

Лишаю я, мамо, товаришу тому,
Котрий повернеться із фронту додому. (2)
 

У “Гомоні” перший куплет співає жіночий хор, сопрано приєднуються до альтів зі слів: “в саду жалібненько”. З другого куплета включається весь хор. Останній куплет заспівують тенори.
 

Підкарпаття. Записана в с.Цигелка, Словаччина, 1923 рік. Запозичена з репертуару сестер Байко.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Гаєм зелененьким вода тече.
А що ж ми дівчатко на то рече?
Ой чи рече, чи не рече −
Гаєм зелененьким
Вода тече.

Не піду до леса без сокири.
Що би я там робив без дівчини?
Візьму дівча та й на ручки,
Буду ю колисав
Помалючки.

Continue reading “ГАЄМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ ВОДА ТЕЧЕ (лірична)” →