ЖАНР: Ліричні
БУКОВИНО ТИ ЗЕЛЕНА (лірична)
Чернівецька обл., Заставнівський р-н, с.Брідок. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Буковино ти зелена, дана,
Буковино ти зелена,
На три часті розділена, дана.
Скілько я по тобі ходжу, дана,
Скілько я по тобі ходжу,
Ніде щастя не знаходжу, дана.
Лиш знайшов я три листочки, дана,
Лиш знайшов я три листочки
З червоної калиночки, дана.
Перший візьму та й заграю, дана,
Перший візьму та й заграю –
Отця й неньки я не маю, дана.
Другий візьму та й заграю, дана,
Другий візьму та й заграю –
Сестри й брата не видаю, дана.
Третій візьму та й заграю, дана,
Третій візьму та й заграю –
На чужині пропадаю, дана.
ВАСИЛЮ, ВАСИЛЮ, Я Ж ТОБІ НЕ ВІРЮ (лірична)
Записав Леопольд Ященко в 1990-х рр. в київському Гідропарку від учасників стихійних співів.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Василю, Василю, я ж тобі не вірю: (2)
Зламав ти калину, зламав ти зелену
На моїм подвір’ю.
Зламав ти калину гілляву, гілляву, (2)
Зрадив ти дівчину, зрадив ти дівчину
Біляву, біляву.
Не я її зрадив − сама ся зрадила: (2)
Нічка була темна, нічка була темна −
Вона виходила.
Я вів коня пасти на росу, на росу, (2)
Вона виходила, вона виходила
Набосо, набосо.
Я вів коня пасти, коня вороного, (2)
Вона виносила, вона виносила
Вина червоного.
А я вина не пив − коню під ноги лив, (2)
Щоби вона знала, щоби вона знала,
Що я ї не любив!
ВЕЧІР НАДВОРІ, НІЧ НАСТУПАЄ (лірична)
Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Цісарук Оксани Устимівни 1910 р.н., березень 1989 р. Гармонізував Леопольд Ященко.
Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вечір надворі, ніч наступає,
Вийди, дівчино, серце бажає.
Вийди, дівчино, не бійсь морозу −
Я твої рученьки в шапочку вложу.
В мене шапочка недорогая −
Чотири воли заплаченая.
Чотири воли ще й дві корови
За біле личко, за чорнії брови.
ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка.
Гурт “РУШНИЧОК” (Монреаль, Канада), 1970-і рр. (mp3):
ПЛАСТОВИЙ ХОР під керівництвом Ярослава Бабуняка, 1970-і рр. (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот − авторський варіант (PDF, mp3):
На тихі гірські долини
Багряний місяць перший промінь опустив…
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів,
Де тихі верби гілля схилили,
І сині води розлились вдалині,
Де ясні очі, так серцю милі,
Усмішку ніжну дарували мені.
Continue reading “ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ, або НА ТИХІ ГІРСЬКІ ДОЛИНИ (лірична)” →
ВЖЕ ВЕЧІР ВЕЧОРІЄ, ДО ДІВЧИНИ СПІШУ (лірична)
Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с.Рожнів. Записав Леопольд Ященко.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?
Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.
Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.
Спочатку каже: “Ваня!”, а потім каже: “Ви…”,
А потім каже: “Милий, прийди, прийди, прийди!”
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!
І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:
Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!
ВЖЕ СІЛО СОНЕЧКО ЗА ГАЄМ (лірична)
Слова Романа Савицького, музика Ярослава Барнича.
Вже сіло сонечко за гаєм,
І соловей в саду співає,
А я весь вечір виглядаю
Кохану дівчину свою.
Приспів:
О, соловію! Чому я так співать не вмію,
І не зумію я про кохання розказать!
А вечорами своїми спраглими вустами
Я про кохання, я про кохання розкажу.
А соловейко на калині
Чудові трелі вигравав,
Своїй коханій любій пташці
Чарівну пісню все співав.
І знов над бистрою рікою
Стою у парі із журбою,
А там стежиною крутою
Вже з іншим любка моя йде.
Так знай же, любко, без вагання −
На двох не ділиться кохання!
Отож кажу на прощавання:
Люби його, як я тебе!
Про Ярослава Барнича на сайті uahistory.com (PDF)
ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)
Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Спас. Записав Михайло Іванюк.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Виїжджали козаки до бою, (2)
Напували коней над водою. (2)
Прив’язавши коня до калини, (2)
Пішов козак до любої дівчини. (2)
Ти, дівчино личка рум’яного, (2)
Переночуй мене, молодого. (2)
Я би тебе переночувала, (2)
Коби зради я ся не бояла. (2)
Ти, дівчино, не бійся нічого, (2)
Я ще в світі не зрадив нікого. (2)
Не зрубав я у полі тополі, (2)
Та й не зраджу тебе, молодої. (2)
Не зламав я у лузі калини, (2)
Та й не зраджу я любої дівчини. (2)
А дівчина, як ті слова вчула, (2)
Козакові на грудях заснула… (2)
Continue reading “ВИЇЖДЖАЛИ КОЗАКИ ДО БОЮ (лірична)” →
ВИРОСТАЙ, НАШ КИЄВЕ, або НАД ШИРОКИМ ПЛЕСОМ (лірична)
Слова і музика Леопольда Ященка
Над широким плесом,
На високій кручі,
У короні пишній, золотій,
Ти цвітеш довкола,
Наче сад квітучий, –
Вічно древній, вічно молодий.
У далеку пору
На щасливу долю
Будівник-народ тебе воздвиг,
І стоять понині
Кам’яні твердині
Легендарних витязів твоїх.
Приспів:
Все вдаль та вдаль Дніпро пливе,
До моря свій торує шлях…
Виростай, наш рідний Києве,
І слався у віках!
Над тобою плинуть
Величаві весни,
Манять нас у сонячні світи…
На планеті нашій
Є міста чудесні,
Та нема милішого, ніж ти!
Приспів.
ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)
Мелодія народна, з Лемківщини; слова та обробка Леопольда Ященка.
Етнографічний хор “ГОМІН” (ансамбль “КРИНИЦЯ”); солісти Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ і Леопольд ЯЩЕНКО; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких; сопілки – Леопольд Ященко, Людмила Іваннікова; 10 січня 1991 року (mp3):
Відеозапис із концерту “Гомону” − Щедрий вечір у Будинку вчителя 13.01.2002. На сцені ансамбль “Криниця” зі складу хору. Заспівують Володимир Мусієнко і Валерій Левандовський. Супровід – музики: Уляна й Марко Вербовецькі – скрипки, Богдан Вербовецький – гітара, Леопольд Ященко й Катерина Міщенко – сопілки.
Ноти – рукопис Леопольда Ященка:
Високо мій сусід
Плоти погородив,
Щоб я до дівчини
Щовечір не ходив.
Хоч як не городи,
Журитись не буду −
До її садочка
Я стежечку знайду!
Хоч як не городи,
Кохана мене жде,
Не гнівись, сусіде,
Вона моя буде!
Continue reading “ВИСОКО МІЙ СУСІД ПЛОТИ ПОГОРОДИВ (лірична)” →
В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ (лірична)
Наддніпрянщина.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
В кінці греблі шумлять верби,
Що я й насадила.
Нема того козаченька,
Що я й полюбила.
Нема його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала…
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Плаче, очі, плачте, карі –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька
При місяці стоя.
Розіграно на бандурці – мамаївській кобзі »