СТАТТІ
Збірник “БУКОВИНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1963
Буковинські народні пісні: Збірник / Упорядкування, вступна стаття та примітки: Леопольд Ященко. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1963. – 680 с., нот. − pdf, djvu.
У цій книжці близько трьохсот мелодій і текстів пісень та коломийок, створених людьми протягом віків. У них – і незрівнянна краса природи Буковини, і відгомін історії цього багатостраждального краю, і закарбовані у піснях людські долі…
Більшу частину збірника становлять ліричні та жартівливі пісні, які український народ створював і створює завжди – від усієї щедрості свого таланту і любові до життя.
З журналу “Народна творчість та етнографія” – Леопольд ЯЩЕНКО
Тут публікуємо окремі статті та добірки пісень з відомого академічного журналу Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
- Леопольд Ященко. Основні структурно-стилістичні типи українського народного багатоголосся // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1958. − №2. − С.109-124. – PDF.
- Багатоголосні українські народні пісні. Упорядкування та примітки Леопольда Ященка. На допомогу художній самодіяльності: добірка пісень // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1959. − №3. − С.117-121. – PDF.
• Вступ
• Ой з-за гори вітер віє
• Ой три літа, три неділі
• Та повій, вітре, та повій, буйний
• Місяцю-королю
• Є в селі одна дівчина - Леопольд Ященко, Михайло Гуць. Фольклорна експедиція на Станіславщину та Буковину // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1960. − №1. − С.149-150. – PDF.
- Леопольд Ященко. Про деякі особливості розвитку сучасного пісенного фольклору України // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1960. − №3. − С.29-34. – PDF.
- Багатоголосні народні пісні. Записи, розшифровка та вступна замітка Леопольда Ященка. На допомогу художній самодіяльності: добірка пісень // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1962. − №3. − С.125-130. – PDF − 2,1 Mb.
• Вступ
• Ой у полі грушечка
• Гей, по синьому морю
• Як ішов я від своєй дівчини
• Закувала зозуленька на стодолі на розі
• Ой якби я, молодая
• Ой чиє то сіно
• Ой гуляв донець
• Коло річки, коло броду - Леопольд Ященко. Традиції і новаторство в музичному фольклорі // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 1963. − №3. − С.18-26. – PDF.
“СПІВАЙМО РАЗОМ!..”
(З ІСТОРІЇ ТА ЖИТТЄВОЇ ФІЛОСОФІЇ ХОРУ “ГОМІН”)
Леопольда Івановича ЯЩЕНКА сьогодні добре знають і в столиці, і в далеких куточках України, і за кордоном. Його складна доля, непересічний талант композитора, любов до народної пісні і безмежна доброзичливість до людей вилилися в унікальне явище сучасної української культури – етнографічний хор “Гомін”, або, як його частіше називають кияни, “хор Ященка”. І для багатьох сьогодні Ященко вже невіддільний від “Гомону”, повсякденними клопотами якого він живе ось уже понад сорок років.
Continue reading ““СПІВАЙМО РАЗОМ!..”” →
Окремі публікації про хор “Гомін” і Леопольда Ященка
Тепер маємо СТОРІНКУ, де можна завантажити або просто почитати окремі публікації про хор “Гомін” та його керівника.
Програма для перегляду формату DJVU –
WinDjvu 1.0.3 Portable.
Стаття “ДИВАК” − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 1991
Валерій Ясиновський. Дивак (про Леопольда Ященка) // журн. Дніпро. − 1991. − №6. − С.108-118.
Це одна з перших ґрунтовних публікацій про Л.Ященка і хор “Гомін”, написана на основі багатьох інтерв’ю та архівних матеріалів талановитим журналістом, учасником “Гомону”, одним з найяскравіших солістів хору. Тепле й проникливе слово про людей і пісню поміж ними…
Щовечора університетське студмістечко біля ВДНГ гриміло магнітофонами: то з одного, то з іншого вікна гуртожитків двори і вулиці прострілювали шалені ритми супермодних груп та російських ВІА. І коли врешті цунамі децибелів знеможено спадало, над містечком здіймався легіт, повертаючи деревам і квітам їхні аромати, вимітаючи геть із глухих закапелків скляне помираюче відлуння, − то десь співали “канадці”:
Continue reading “Стаття “ДИВАК” − Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ, 1991″ →
НАРОДНИЙ ХОР “ГОМІН”, ОДНЕ З САМОБУТНІХ ЯВИЩ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ 20-го СТОЛІТТЯ
Джерело: http://vostok-zapad.com.ua/
Що таке історія для нас? – як правило, це події, на які ми озираємося, які записуємо у книжки. Не записане, сьогоденне – часто не сприймається як історія, як явище, бо ми ще тут, у цих подіях, які для нас і є нашим життям.
Народний хор “Гомін” з його незмінним керівником Леопольдом Івановичем Ященком, до якого мені довелося торкнутися маленьким таким краєчком свого життя, є, на мою думку, одним із самих цікавих, самобутніх, ніким не керованих “зверху”, явищ в іcторії української культури і національної свідомості (не побоюся цього голосного слова) як киян в першу чергу, так і всієї України. Хоча б тому, що переважна більшість киян – вихідці з різних регіонів України, якщо не самі то принаймні їх батьки мають коріння інших регіонів держави. Явищем ще не вивченим, не записаним в книжки, не канонізованим, ще не зловжитим – може й на краще… а може й ні.
В мене виникло бажання поділитися як розповіддю про історію і творчість цього колективу – як з джерел людей, що довгий час були учасниками “Гомону”, фотографіями з інтернету, так і своїми власними скромними спогадами очевидця, а також унікальними любительськими фотографіями і декількома аудіозаписами […] в тому числі.
Continue reading “НАРОДНИЙ ХОР “ГОМІН”, ОДНЕ З САМОБУТНІХ ЯВИЩ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ 20-го СТОЛІТТЯ” →
СЛОВО ДО УКРАЇНЦЯ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1998
(ЩО ТРЕБА ЗНАТИ І ПАМ’ЯТАТИ КОЖНОМУ З НАС)
Ми переживаємо нині дуже відповідальний період нашої історії – вирішується доля держави, нації і мови. І це справді так, бо без мови, як відомо, немає нації, а без нації не буде й нашої незалежної держави: вона виявиться нежиттєздатною.
Не будемо торкатися тут питань економіки, культурної та мовної політики, які вирішуються у вищих владних структурах – то є окрема розмова. Спинимося на тому, що залежить від нас самих: адже кожен з нас бере участь у повсякденній мовній практиці суспільства.
Continue reading “СЛОВО ДО УКРАЇНЦЯ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1998” →
СЛОВО К УКРАИНЦУ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1998
(О ЧЁМ СЛЕДУЕТ ЗНАТЬ КАЖДОМУ ИЗ НАС)
Мы переживаем очень ответственный период нашей истории – решается судьба государства, нации и языка. И это действительно так, ибо без языка, как известно, нет нации, а без нации не будет и нашей независимой державы: она окажется нежизнеспособной.
Не будем здесь касаться вопросов экономики, культурной и языковой политики, которые решаются в высших структурах власти – это тема особая. Остановимся лишь на том, что зависит от нас самих: ведь каждый из нас участвует в повседневной языковой практике общества.
Continue reading “СЛОВО К УКРАИНЦУ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1998” →
СТОЛИЦЯ ГОМОНИТЬ ПІСНЯМИ
(ДО 30-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ ЕТНОГРАФІЧНОГО ХОРУ “ГОМІН”)
1999 рік
Минуло вже тридцять літ відтоді, як на київських Дніпрових схилах вперше “загомоніла” весна. Молодь, вбрана у барвисті народні строї, водила хороводи і співала веснянки – Великдень 1969 року віщував киянам оновлення життя і повернення до народних традицій.
Так народився відомий нині етнографічний хор “Гомін”, який за всі роки свого існування не розгубив отого весняного запалу і невгасимої любові до народної пісні. Він виник як явище самозбереження народу в скрутний для України час, і постав не фольклорним колективом із радянізованим репертуаром, а стихійним, некерованим “згори” середовищем, у якому росла й ширилася народна пісня, вільне слово, патріотичні настрої.
Continue reading “СТОЛИЦЯ ГОМОНИТЬ ПІСНЯМИ” →
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВЛАШТУВАННЯ НАРОДНИХ ТА ДЕРЖАВНИХ СВЯТ У КИЄВІ – Леопольд ЯЩЕНКО, 1999
Документ був поданий у червні 1999 року Голові Комісії з питань культури Верховної Ради України п.Л.ТАНЮКУ, копія – Начальнику Головного управління культури Київської міської Держадміністрації п.О.БИСТРУШКІНУ
ЗМІСТ
• Пропозиції щодо стимулювання масової пісенної культури в Києві