РЕПЕРТУАР: Теремки

Буковина.

Ще один текст на цю мелодію: “Перепілонько біла”.

Хоровий варіант пісні – на іншу мелодію: “Світи, місяченьку, най перейду річку”.

Надія ЗЯБЛЮК – запис з аудіоальбому “Родимий край”, 2004 (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой світи, місяченьку, понад биструю річку.
Най я переїду, най я перебреду
До милої на всю нічку.

Річку перескочу, то й ніг не намочу,
Най ніхто не знає, най ся не питає,
До котрої дівки ходжу.

Прийшов під віконце, вечеряти сіли,
А моя миленька, голубка сизенька,
Вечеряти не сідає.

Вечеряти не сідає та дрібні листи пише,
Дрібні листи пише, дитину колише,
З буйним вітром розмовляє.

Ой вітре, вітроньку, скажи ми правдоньку,
Чи він мене любить, чи він мене дурить
І лиш ходить на зрадоньку?

Як він мене любить, най Бог помагає!
Як він мене дурить, як він мене дурить,
То йго тяжко покарає.
 

Вінницька обл., Ямпільський р-н, с.Миронівка. Записав Леопольд Ященко, 1950 р.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у полі грушечка кругом кучерявая,
Да гей, гей, кругом кучерявая!

А з-під тої грушечки все туман качається,
Да гей, гей, все туман качається.

Все туман качається, сонце й оглядається,
Да гей, гей, сонце й оглядається.

А дівчина журиться, що ні з ким не любиться,
Да гей, гей, що ні з ким не любиться.

Полюбила б молодця – молодець ожениться,
Да гей, гей, молодець ожениться.

Молодець ожениться, а дівчина лишиться,
Да гей, гей, а дівчина лишиться!

Ой у полі грушечка кругом кучерявая,
Да гей, гей, кругом кучерявая.
 

“Козачок” – з Наддніпрянщини; “Іванку, Іванку” – з Закарпаття; перегра №3 – походження невідоме (від Леопольда Ященка); закінчення – імпровізація “на ходу” :)

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Записав Леопольд Ященко від хору з с.Топорівка Новоселицького р-ну Чернівецької обл. на республіканському огляді художньої самодіяльності у Києві, 1956 р.

Оригінальний запис цієї пісні надруковано у збірнику “Буковинські народні пісні”, стор.261-262.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повій, вітре, яром, яром, (2)
На ту пшениченьку яру. (2)

Повій, вітре, по долині, (2)
По червоній калині. (2)

Там дівчина стояла, (2)
Цвіт калини ламала. (2)

До личенька прикладала, (2)
Свої матінки питала: (2)

Ой чи буду я такая, (2)
Як калинонька цяя? (2)

Ой будеш, доню, будеш, (2)
Доки коло мене будеш! (2)

А як підеш від мене, (2)
Спаде красонька з тебе. (2)

Спаде з личенька красиця, (2)
Як із листячка росиця. (2)
 

Закарпаття.

Покладу, покладу значок на віконце,
Добрий день, мій милий, бо вже сходить сонце! (2)

Приспів:
Долина, долина, долина,
То не дівка, що не має легіня,
То не легінь, що йго дівка лишила!

Цілувала би-м тя, аж ня колька коле,
Прийди до ня, милий, мій сизий соколе! (2)
 

Карпати. Усна редакція Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Порізала-м пальчик, та й болить,
Зелений листочок не гоїть!
Зелений листочок не гоїть, не гоїть −
Поцілує милий − загоїть!

Continue reading “ПОРІЗАЛА-М ПАЛЬЧИК (лірична)” →

Наддніпрянщина.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

По цей бік гора, по той бік друга,
Межи тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря – дівчина моя
З новенькими ой да відерцями по водицю йшла.

Дівчино моя, напій ми коня
З рубленої нової криниці, з повного відра!

Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла!

Дівчино моя, чом заміж не йшла?
Бідна була, по наймах робила, пари не знайшла.

Дівчино моя, сідай на коня
Та й поїдем у чистеє поле до мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла.

Калино моя, чого не цвіла?
Зима була, лютії морози – цвіт зморозила.
 

Закарпатська обл., Перечинський р-н, с.Порошкове. Записав Михайло Кречко.

Комп’ютерне відтворення нот (pdf, mp3):

Серед села дичка, гоя-я,
Обсіяна маком, чуга-я,
Болить ми головка, ге-я, гоя-я,
За тим єдинаком, чугая!

Ой ти єдинаку, гоя-я,
Маю на тя дяку, чуга-я,
Любити тя важу, ге-я, гоя-я,
Лем ти ніц не кажу, чуга-я.

Серед села дичка, гоя-я,
Під дичков криничка, чуга-я,
Мене хлопці люблять, ге-я, гоя-я,
Бо я єдиничка, чуга-я.

Прийде до ня милий, гоя-я,
Коси ми пов’яже, чуга-я,
Любила-м та й буду, ге-я, гоя-я,
Хто мені закаже, чуга-я!
 

Ноти є також у збірнику:

• Закарпатські народні пісні / Упорядник Михайло Кречко. – Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1959. – 288 с., нот. – C.252.
• Закарпатські народні пісні / Упорядник З.І.Василенко. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 372 с., нот. – pdf. – C.119.

Полтавська обл., Гадяцький р-н, с.Лютенька. Записано 1955 року. Розшифрував Леопольд Ященко

Скрипливії ворітечка, брехливії люди,
На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде? (2)

Брешіть, брешіть, воріженьки, наберетесь лиха!
А ми собі, моє серце, любімося стиха. (2)

Любилися, кохалися, як зерня в горісі,
Прийшла пора − розійшлися, як туман по лісі. (2)

Любилися, кохалися, як голубів пара,
Прийшла пора − розійшлися, як чорная хмара. (2)

Чорна хмара неаступає, дрібний дощик іде,
А з нашого коханнячка нічого не буде. (2)

Скрипливії ворітечка − тяжко відчиняти,
Кого люблю − не забуду, хоч вік буду ждати! (2)

Закарпаття.

Тиха вода, тиха вода гей лем на бескиді,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Рада би-м я, рада би-м я ту водицю пити,
Рада би-м я, рада би-м я з милим говорити!

Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.

Бодай же тя, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло!
Не забув я, не забув я, лем собі думаю −
Не з тобою, не з тобою говорити маю!

Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби, та й не люби нараз дві дівчини!
Дві дівчини, дві дівчини − то велика зрада:
Одна плаче, одна плаче, друга тому рада.