РЕПЕРТУАР: Теремки

Словаччина. Записав Леопольд Ященко від Надії Коломієць, яка працювала екскурсоводом з словацькими групами і від однієї з них перейняла пісню

Із-за Бихлова вітер віє,
Вже той Каченце пантлов берут.
Вчера невіста – завтра жена,
Днесь вечер будеш зачепена.

Ой ти Каченко, біла ружа,
Тобі не було треба мужа,
Ти-сь могла ходит на свободі,
Як та рибічка в бистрой воді.

Ой ти Мартіне, стром зелений,
Тобі не було треба жени,
Ти-сь мог ходит по галанках,
Як тен голубек по амбарках.

Від переселенців з Лемківщини. Запис, гармонізація і обробка Леопольда Ященка

Гармонізація – ноти з архіву Леопольда Ященка. Комп’ютерне відтворення (PDF, mp3):

Обробка для чотирьох солістів і мішаного хору, опублікована в журналі “Народна творчість та етнографія”, 1967 рік, №4 (PDF, mp3):

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками,
Розмахавши ручками,
Ручками, ручками, ручками.

Несло грушки і сливки,
І сливки, і сливки, і сливки,
Ще й солодкі ягідки,
Ягідки, ягідки, ягідки.

Continue reading “ІШЛО ДІВЧА ЛУЧКАМИ (лірична)” →

Буковина

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Звідки гості мала?

− Соловій − із Дубівця, його брат − із Чубранця,
А мій милий, чорнобривий −
Таки з цього села.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Що-сь їм їсти дала?

− Соловій їв курку, його брат їв гуску,
А мій милий, чорнобривий −
Таки собі качечку.

− Катеринко моя, чорнобривко моя,
Скажи ж мені, Катеринко,
Де-сь їх спати клала?

− Соловій − у подушках, його брат − на дошках,
А мій милий, чорнобривий −
Таки в мене на ручках.

Лемківщина, Закарпаття.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –
Йди за мене служить на ту войну!

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш –
Най си погуляю в сей молодий час!

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей лляти.
Ніхто не заплаче – ні отець, ні мати,
Лем за мнов заплачуть три дівчати.

Що перша заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват.
А третя заплаче, третя заголосить,
Бо вона від мене перстень носить!
 

Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Довге. Запис 1956 р. Розшифрував В.Матвієнко

Місяцю-королю, засвіти по полю –
Най я си уберу, гей, пшеницю з куколю. (2)

Місяченько б світив − хмари налягають,
Ми би ся любили, гей, − люди нам не дають. (2)

Люди нам не дають, мамка ніц не каже, –
Любімся, серденько, гей, най нам хто розкаже! (2)

Закарпаття

Не буду, не буду з студня воду пити,
Мусить мій миленький з Дунаю носити.
Мусить мій миленький, (2)
Мусить мій миленький з Дунаю носити!

Дунаю, Дунаю, зимна твоя вода,
Молодий шугаю, файна твоя врода!
Молодий шугаю, (2)
Молодий шугаю, файна твоя врода!
Continue reading “НЕ БУДУ, НЕ БУДУ З СТУДНЯ ВОДУ ПИТИ (лірична)” →

Закарпаття

Не сію, не орю – само жито родить, (2)
Таку маю фраїрку, ружа біла, лелія,
Сама за мнов ходить!

Мамко моя, мамко моя, скоро ся оженю! (2)
Таку маю фраїрку, ружа біла, лелія,
Що стане в кишеню.

Поклав би ї у кишеню – в кишені помнеться, (2)
Посадив би на долоню, ружа біла, лелія, –
До хлопців сміється!

Сумна гора без явора, явір – без калини. (2)
Ой так сумно шугайови, ружа біла, лелія,
Без своєй дівчини.

Та як нам си не любити, кой ми собі близько – (2)
Ворота нам легко ходять, ружа біла, лелія,
Перелази низько.

Попід гору високую дівча воду несло, (2)
Золотії коновочки, ружа біла, лелія,
Срібне коромесло.

Скоком, коню, скоком, скоком горі тим потоком, (2)
Коби дівчину видіти, ружа біла, лелія,
Хоч би одним оком!

Гарні очі, гарні очі, але не в кажного, (2)
Лем у того одного, ружа біла, лелія,
У фраїра мого!

Закарпаття.

Хор “Гомін” ім.Леопольда Ященка в Гідропарку, 6 липня 2018 – фрагмент пісні:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой відси гора, ой відти друга,
Межи тими гороньками ясная зоря. (2)

Ой то ж не зоря – дівчина моя
З новенькими відерцями по водицю йшла. (2)

Дівчино моя, напій ми коня
З студеної кирниченьки, з повного відра. (2)

Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за поводи та й напоїла. (2)

Як буду твоя, напою ти два
З студеної кирниченьки, з повного відра. (2)

Continue reading “ОЙ ВІДСИ ГОРА, ОЙ ВІДТИ ДРУГА (лірична)” →

Карпати

Ой, гей, тили-тили-тили,
Дівки ня любили.
Ой, гей, тили-тили-тили,
Любили чотири.
Єдна була Ганічка,
Друга була Марічка,
Ой, гей, третю забуваю,
Четверту лишаю!

Ой, гей, тили-тили-тили,
Хлопці ня любили.
Ой, гей, тили-тили-тили,
Любили чотири.
Єден був Іваночко,
Другий був Степаночко,
Ой, гей, як же вас забути,
Хлопці-баламути?

Ой дощик іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (2)

Ой клич хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (2)

Так не велить батько, вся моя родина,
Дівчино моя, личко як калина! (2)

Личко як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш. (2)

І націлувався, і намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (2)

В саду соловейко щебече раненько,
Як мій милий коло мене, мені веселенько. (2)

Мені веселенько, веселіше буде
Як мій милий коло мене – за другу забуде. (2)

Нема соловейка – нема щебетання,
Нема мого миленького – не буде й гуляння. (2)