НАСТРІЙ: Стримані

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН”; супровід – МУЗИКИ, родина Вербовецьких (mp3):

Етнографічний хор “Гомін”, Академічний камерний хор “Хрещатик”; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Збираймо всю родину!
Ставаймо всі водно!
За нашу Україну,
Під наше знамено!

За нашу Україну,
Під синьо-жовтий стяг!
У нас мета єдина
І віра одна в серцях!

Скликаймо всіх на раду,
Як далі в світі жить
І як навчити владу
Народові служить?!

Щоб ми не йшли шукати
Добра на чужині,
Щоб ми у власній хаті
Жили неокрадені!

Тож уставай, народе,
Єднайся в боротьбі!
Незламний дух свободи
Пробуджуй у собі!

І знай – прийде година,
Сподівана весна,
І рідна Україна
Воскресне оновлена!
 

Слова Тараса Шевченка, мелодія народна; гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “Гомін”, 1990-і рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Збираймо воєдино усю свою родину,
Скликаймо на пораду усю свою громаду. (2)

Та й себе запитаєм, що стало з нашим краєм,
Яких батьків ми діти і як нам далі жити? (2)

Вони ж бо нам віддали поля, ліси і ріки,
А ми, мов ті вандали, руйнуєм їх навіки. (2)

А вся біда від того, що ми забули Бога,
А все ж то наше горе від рабської покори. (2)

І доки всякі зайди в нас будуть панувати,
Ані добра, ні правди не ждіть у рідній хаті! (2)

Збираймо воєдино усю свою родину,
Борімося за вільну, соборну Україну! (2)
 

Від учасників стихійних співів у Гідропарку, Київ, 1990-ті рр.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зелене листя, білі каштани, (3)
Тяжко на серці, як вечір стане.

Ой тяжко-важко, ой тяжко-нудно − (3)
Любила хлопця, забути трудно.

Любила хлопця півтора року, (3)
Поки не взнали сусіди збоку.

А як узнали − розщебетали, (3)
Бодай же вони щастя не мали!

Сусіди близькі, вороги тяжкі, (3)
Пийте, гуляйте, як самі знайте.

Пийте, гуляйте, як самі знайте − (3)
Де двоє ходять, не розлучайте!

Continue reading “ЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯ, БІЛІ КАШТАНИ (лірична)” →

Слова Олеся Бабія, мелодія народна. Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум’я вогнів.
З’єднав нас біль по втраті України,
Підняв нас гнів на клятих ворогів.

І ось ми йдем у бою життєвому,
Міцні й тверді, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець – той здобуває світ!

Нас кличе в бій борців полеглих слава,
Для нас закон найвищий – то наказ!
Соборная Вкраїнськая держава,
Одна, міцна, від Сяну по Кавказ!
 

З друкованих джерел.

“Сєдовський” гурт Київського Кобзарського Цеху, Щедрий вечір 1998 року, Ірпінь (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Іде звізда чудна
З восток на полудне.
Над вертепом сіяє,
Трьом царям путь являє.

Шедше тріє царі,
Несуть Христу дари.
Ірод їх пригласив,
Куда йдьотє? – он спросив.

Отвічаше йому:
Ми йдем к Рожденному!
К Рожденному йдітє
І мнє путь возвістітє!

Ангел їх стрічає,
На путь наставляє:
Іним путєм йдіте,
Возлі Ірода не йдіте.

Ірод як услишав,
Вельми засмутився,
Що нам в Віфлеємі
Наш Цар народився.
 

Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Василівка. Записав Леопольд Ященко в “Гомоні” від Людмили Заковоротньої.

З архівного запису: Тріо “ТРОЯНЬ” – народні пісні, 2003. Заспівує Людмила ЗАКОВОРОТНЯ:

Дивитися / завантажити на Vimeo »

Тріо “ТРОЯНЬ”: Віра Глушко, Людмила Заковоротня, Марія Мельниченко. Заспівує Людмила Заковоротня (mp3):

Із-за моря, ой із-за моря та й вітер повіває,
А мати в дочки та й про життя пита(є).

Мати в дочки, ой мати в дочки та й про життя питає.
Ой спитай, мати, та й сірого утя(ти).

Спитай, мати, ой спитай же ж, мати, та й сірого утяти −
Ой сіре утя та й по морю плава(є).

Сіре утя, ой сіре утя та й по морю плаває −
Ой воно ж моє та все горечко зна(є).

Перше горе, ой перше горе − та й свекруха лихая,
А друге горе − та й дитина мала(я).

Третє горе, ой третє горе − та мій милий ревнивий,
Ой сам поїхав та й у поле ора(ти).

Сам поїхав, ой сам поїхав та й у поле орати,
А мене й узяв та й воли поганя(ти).

Цабе, воли, ой цабе, воли, ой цабе, половії!
Ой пройшли ж мої та й літа молоді(ї)!
 

Слова і музика Семена Климовського.

Їхав козак за Дунай,
Сказав: дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
Вийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши:
– Як ти мене покидаєш,
Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного!
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!

Свиснув козак на коня:
– Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся
Через три года!
 

Хрестоматійна пісня з Центральної України.

Співають “гомінчани” після репетиції ансамблю “Криниця” на платформі київського метро “Театральна”, 21.04.2010 р. Відео – Олександр Зайченко:

Комп’ютерне відтворення нот за стихійним розспівом Звіринецької майстерні Київського кобзарського цеху:

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.

Куди їдеш, від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?

Пригортайся, моя мила,
Товаришу мому,
Та й не кажи тої правди,
Що мені самому.

Як же мені, мій миленький,
Правди не казати –
Вечір прийде, сумно стане,
Ні з ким розмовляти…

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля,
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.
 

Слова невідомого автора, записані Миколою Костомаровим; музика Віктора Лісовола.

Віктор ЛІСОВОЛ (mp3):

Кину пером, лину орлом,
Конем поверну,
Та до свого отамана
Таки прибуду.

Чолом, пане наш гетьмане,
Чолом, батьку наш!
А вже ж твого товариства
Багато нема…

Ой як же ви, панове козаки-молодці,
Ой як ви ставали,
Що ви своє товариство
Навіки втеряли?

Становились, пане гетьмане,
Плечем о плече,
Ой як крикнуть воріженьки:
Упень посічем!

Ой то ж то вас, панове козаки-молодці,
Завжди враг мордує,
Що козацтво України
Сили не згуртує!

Continue reading “КИНУ ПЕРОМ, ЛИНУ ОРЛОМ” →