ЖАНР: Історичні

Галичина. З репертуару ансамблю “Соколи”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у лісі на полянці стояли повстанці.
Посходились до потічка вмиватися вранці. (2)

Декотрі ся повмивали, декотрі ще спали,
Більшовицького нападу ся не сподівали. (2)

Кулемети терескочуть, мовби навіжені,
Крикнув сотник Соловейко: “Хлопці, я ранений!” (2)

Упав Орел, упав Орест, упав Соловейко.
Крикнув: “Слава Україні! Будь здорова, ненько!” (2)

Будь здорова, дівчинонько, і ти, рідна нене,
А ти, славна Україно, не забудь за мене! (2)

Не забудем, не забудем, будем пам’ятати,
Як за волю України мусили вмирати. (2)
 

Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина.
Породила молода дівчина
Хорошого сина.

Вона ж його ой та й породила
В зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Личко й чорні брови.

Та було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,
Щастя й долю дати!

Continue reading “ОЙ У ЛУЗІ ТА ЩЕ Й ПРИ БЕРЕЗІ (козацька)” →

Слова народні, мелодія Степана Чарнецького, гармонізація Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “ГОМІН”, 1990-і рр. (mp3):

Популярне відтворення цього запису на YouTube »

Виступ хору “Гомін” у Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой у лузі червона калина
Похилилася;
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо;
А ми нашу славну Україну,
Гей-гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино –
Маєш білий цвіт,
Не журися, славна Україно –
Маєш добрий рід!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей-гей, розвеселимо!

Continue reading “ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА (історична)” →

Слова Тараса Шевченка, записав на Кубані й гармонізував Віктор Захарченко.

Етнографічний хор “ГОМІН”, 1990-і рр. (mp3):

Коментар Леопольда ЯЩЕНКА про цю пісню на різдвяному концерті “Радуйся, земле!” 10 січня 1991 року (mp3):

Етнографічний хор “ГОМІН”, виводить Надія ТАПЕРИК; запис із різдвяного концерту “Радуйся, земле!” 10 січня 1991 року (mp3):

Виступ “Гомону” в Музеї Голодомору 22.11.2014:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?
Почорніло я од крові
За вольную волю.

Continue reading “ОЙ ЧОГО ТИ ПОЧОРНІЛО (історична)” →

Слова і музика Леопольда Ященка.

Етнографічний хор “Гомін”, Академічний камерний хор “Хрещатик”; супровід – Національний академічний оркестр народних інструментів України. Відео з авторського вечора Л.Ященка до 80-річного ювілею, Національна філармонія, 29.11.2008.

Ноти – рукопис Леопольда Ященка (PDF).
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Проходять над нами
Літа за літами,
Мов хмари на буйних вітрах.
А ми, мов заблуди,
Бредем манівцями,
Шукаєм свій згублений шлях.

Куди ж ми зайшли
І чого досягнули
Під проводом “мудрих вождів”?
Спитаймо себе:
А чи ми не забули
Усе що народ пережив?

Continue reading “ПАМ’ЯТЬ, або ПРОХОДЯТЬ НАД НАМИ ЛІТА ЗА ЛІТАМИ (історична)” →

Слова і музика Романа Купчинського

Пиймо, друзі, грай, музико, – нам вже все одно,
Бо правдиві тільки в світі музика й вино!

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як квітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Приспів.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій”.

Приспів.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Вшанування пам’яті героїв Крут 29.01.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Під Києвом, під Крутами (2)
Був тяжкий бій з моcкалями.(2)

Вісім тисяч на одного, (2)
На студента молодого. (2)

Червоніє сніг на полі, (2)
Де пролили кров герої. (2)

Вони Київ боронили, (2)
Життя своє положили. (2)

Ой не смійся, лютий враже,(2)
Бо ми свого ще докажем! (2)

Нехай світ широкий знає, (2)
Що Вкраїна воскресає! (2)
 

Слова і музика Романа Купчинського. Редакція хору “Гомін”.

Виступ Етнографічного хору “Гомін” у Мистецькому Арсеналі 28.02.2015:

Дивитися/завантажити на Vimeo »

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий –
Йому б лишень кохати,
Він впав, мов той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон,
Та й жалібненько кряче:
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!

Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Бо не одного козака
Сира земля накрила!
 

Покуття. Записав Михайло Іванюк; гармонізував Леопольд Ященко.

Етнографічний хор “ГОМІН” (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз…
Прийшла хвилина – час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ!

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли,
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному впадали.

Бачив я, бачив раненого друга –
Він впав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
В бою за волю України!

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини,
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини!
 

Слова і музика Леопольда Ященка. Пісня присвячена пам’яті Чорнобильської трагедії.

Етнографічний хор “ГОМІН” − ансамбль “КРИНИЦЯ”; заспівують Галина ДОВБЕЦЬКА і Леопольд ЯЩЕНКО. Запис поч. 1990-х рр. (mp3):

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Покинуті оселі, занедбані поля,
Немов після татарської навали…
Гей, саду ж мій зелений, Вкраїнонько моя,
За віщо ж нас так тяжко покарали?

Вклонімся ж, любі діти, оселям батьків,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

Немає в світі правди – розвіялася в прах,
На цвинтарі спустошеного краю
Стоїть стражденна мати із свічкою в руках –
Синів своїх соколів дожидає.

Вклонімся ж, любі діти, землі матерів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!

О земле наша, земле, прости ж ти нам, прости, –
Тебе ми не зуміли захистити!
Зостались біля церкви похилені хрести –
Вклонімся ж їм іще раз, любі діти!

Вклонімся ж, любі діти, могилам дідів,
Бо вже ж нам тут не жити
Во віки віків!