ЖАНР: Історичні

Слова і музика Левка Лепкого

Колись, дівчино мила,
То був чудовий час,
Як ще любов носила
Ген попід небо нас.
Ми мріяли, зітхали,
В коханні присягали,
А соловейко тьохкав
Все тьох та й тьох, та й тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Нам тьохкав на калині,
Все тьох та й тьох, та й тьох.

Аж десь війна взялася
І ось такий кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Все ох та й ох, та й ох!

Варіант тексту на схожу мелодію: “У неділю рано”.

– Куди їдеш, орле, куди від’їжджаєш?
На кого милу, да гей, свою покидаєш? (2)

– Покидаю тебе ще й рідну матусю.
Будь здорова, мила, да гей, може й не вернуся! (2)

– Ой вернися, милий, гроза наступає,
А може в дорозі, да гей, ворога спіткаєш? (2)

– Не злякають громи, ані лихі бурі,
А ворог посміє, да гей, люто битий буде! (2)

– Де зупиниш коня свого вороного?
Звідки виглядати, да гей, тебе, молодого? (2)

– Зупинюсь я в полі, а ще, може, в лузі…
Будь здорова, мила, да гей, бо чекають друзі. (2)

Хрестоматійна пісня з Наддніпрянщини. Побутувала також у середовищі українців за межами України – в таборах та на примусових роботах у Німеччині під час ІІ Світової війни.

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати. (2)

Ой ти зозуленько, чого рано куєш,
Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш? (2)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (2)

Якби мати знала, яке мені горе,
Вона б прилетіла за синєє море. (2)

Якби мати знала, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (2)

Горобчиком хліба, синичкою солі…
Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі! (2)
Варіант:
Ой мамо, ой мамо, як тяжко в неволі! (2)
 

Наддніпрянщина

Максим козак Залізняк,
Козак з Запорожжя,
Як виїхав на Вкраїну,
Як повная рожа.

Зібрав війська сорок тисяч
В місті Жаботині,
Обступили город Умань
В обідній годині.

Обступили город Умань,
Покопали шанці
Та вдарили з семи гармат
У середу вранці.

Як вдарили з семи гармат
У середу вранці –
Накидали воріженьків
Повінісінькі шанці.

Отак козак Залізняк
Із панами бився,
Та й за теє доброї
Слави заручився.

Слова і музика Романа Купчинського. З репертуару чоловічого хору “Гомін” м.Манчестер, Великобританія.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Марширують вже повстанці,
Як давно колись стрільці.
Сяє зброя їх на сонці,
Грає усміх на лиці.

Приспів (двічі):
Хто живий – в ряд ставай!
Йдемо визволяти рідний край!

Тільки зброя дасть нам волю!
Гей, юначе, не барись!
В тихих водах ясні зорі
Знов засяють, як колись.

Приспів (двічі).

Перед нами, молодими,
Простелився волі шлях.
Пісня лине в небо синє,
Переможно має стяг!

Приспів (двічі).
 

Слова і музика Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ставаймо всі, хто серцем юний,
В кому живе козацький дух!
Сміливо підіймаймо всюди
Народний Рух! (2)

Явім свою відвагу й силу
І боронім свої права!
Рятуймо нашу землю рідну,
Поки вона іще жива, іще жива!

Ми віримо – прозріють люди
І доживуть до днів ясних,
Коли у світі правда буде
Одна для всіх! (3)

Тож будьмо як одна родина,
Хай чесні люди з нами йдуть!
За вільну, незалежну Україну
Рушаймо в путь! (3)
 

Редакція хору “Гомін”.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Ми гайдамаки, ми всі однакі –
Ми ненавидим вороже ярмо!
Йшли діди на муки, підуть і правнуки –
Ми за народ життя своє дамо!

Знай, лютий враже: сотня поляже –
Тисяча натомість стане до борби!
І мечі свячені на серця скажені
Піднімуть знов потоптані раби!

Наша присяга – Бог, честь, відвага,
Воля України, скривджених добро!
Ними ся клянемо – поки жить будемо,
Ломить, палить кайдани і ярмо!

Рвімо ж кайдани, що їх тирани
На нашу волю сковують щодня,
Бо ми гайдамаки, бо ми всі однакі –
Не боїмось ні кулі, ні огня!
 

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Мов той олень, загнаний у болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться знеможена піхота,
Кіннота йде за нею по слідах.

Паде з утоми військо на дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в рваних онучках.

А бій кипів – останній, може, з боїв,
За полком полк все суне з вражих сил,
І хтось гукнув: “У нас нема набоїв!..”
З полудня стихло, впав останній стріл.

Continue reading “МОВ ТОЙ ОЛЕНЬ, ЗАГНАНИЙ У БОЛОТО, або ПІСНЯ ПРО БАЗАР (історична)” →

Слова і музика Кирила Трильовського – народний варіант. Записали Леопольд Ященко і Михайло Гуць у с.Шипинці Кіцманського р-ну Чернівецької обл., 1959 р. Гармонізація Леопольда Ященка.

Хор “Гомін” на станції київського метро “Золоті ворота”, осінь 2014 року:

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

На вулиці сурма грає, (2)
До походу закликає. (2)

Пусти ж мене, моя мати, (2)
Та й до Січі погуляти! (2)

Буду тобі день орати,
День орати, день косити,
Три дні ціпом молотити. (2)

Летять орли небесами, (2)
Та й над нами, козаками. (2)

Ой ви орли, ви соколи, (2)
Занесіть ня в чисте поле. (2)

Та й за нашу Україну (2)
Будем битись до загину! (2)
 

Про історію цієї пісні є гарна довідка ось тут: http://nashe.com.ua/song/16352 (pdf)

Слова Максима Гриви (Загривного), мелодія народна; редакція тексту і гармонізація Леопольда Ященка.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Нас питали, якого ми роду,
І куди ми торуєм шляхи.
Тож то ми на вратах Царгороду
Залишили черлені щити!

То ж то нами воздвигнутий Київ
Над віками твердинею став,
І від полчищ лихого Батия
Всю Європу грудьми захищав!

Пам’ятають Стамбул і Варшава
Нашу силу і славу гучну,
Як воскресла козацька держава,
Піднялась на визвольну війну.

А чи знаємо ми й наші діти
Щиру правду про подвиг дідів?
То ж то їхньою кров’ю политі
Наші землі з прадавніх віків!

Тож лишатись байдужим негоже,
Із колін, наш народе, вставай!
Хай нам розум і праця поможе
Відродити знедолений край!