Історія хору Гомін
ОБЛІК ВИСТУПІВ етнографічного хору “Гомін”− Леопольд ЯЩЕНКО, 1990−2000-і
Починаємо публікувати щоденники хору “Гомін”, писані його засновником і незмінним керівником Леопольдом Ященком протягом 1990 − 2000-х років. Це три великі зошити 1990−2002 рр. і кілька блокнотів з розрізненими записами пізнішого часу.
Тут зібрано справжній літопис “Гомону” й ансамблів з його складу. Окрім стислих відомостей про виступи, концерти та поїздки хору, нерідко трапляються враження й висновки Леопольда Івановича про різні ситуації, що складалися в “Гомоні” й довкола нього.
Сподіваємося, що ці щоденники допоможуть гомінчанам написати гарні спогади про Л.І. та своє власне пісенне життя.
Continue reading “ОБЛІК ВИСТУПІВ етнографічного хору “Гомін”− Леопольд ЯЩЕНКО, 1990−2000-і” →
НЕЛЕГКИЙ ШЛЯХ НАРОДНОГО ХОРУ – Леопольд ЯЩЕНКО, 2005
Леопольд Ященко. Нелегкий шлях народного хору // Київська весна / Упоряд. і ред. О.Шевченко. – Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – 576 с., іл. – С.73-77. – PDF.
Шлях етнографічного хору “Гомін” доволі складний і драматичний. Народжувався хор двічі, сам із себе, просто неба на землі. Уперше це сталося 1969 року на схилах Дніпра. Вже тоді хор узявся за відродження народних свят і звичаїв, насамперед календарних (новорічні колядки та щедрівки, веснянки, свято Купала).
Нашим ідейним натхненником був відомий український скульптор, художник і етнограф Іван Макарович Гончар, який мешкав неподалік від Лаври у власному будинку. Його колекція старожитностей, яку він збирав майже все життя, була відома не тільки в Україні. До нього в домашній музей сходилися шанувальники народного мистецтва цілими групами. Насамперед це були студенти, небайдужі до справи духовного відродження України.
Отож, не дивно, що садиба Івана Гончара стала тим осередком, де ще з 60-х років формувалися колядницькі ватаги, які утверджували з року в рік народний звичай в умовах великого міста. Поступово визріла думка про те, що час рухатися далі і братися за веснянки, свято Купала, весілля тощо і відроджувати їх не тільки на сцені, але й у побуті.
Continue reading “НЕЛЕГКИЙ ШЛЯХ НАРОДНОГО ХОРУ – Леопольд ЯЩЕНКО, 2005” →
“ВЕСНА КРАСНА, ЗІЛЛЯ ЗЕЛЕНЕНЬКЕ…” – з історії ансамблю “Криниця” хору “Гомін”, 1985
Нечипорук В. Весна красна, зілля зелененьке… // Газ. Сільські вісті. – Київ, 1985. – 19 березня. – PDF.
Ця невеличка публікація, віднайдена в архіві Леопольда Ященка, додала кілька цікавих подробиць до історії нашого ансамблю “Криниця”, який починав свою діяльність у Будинку вчених НАНУ як “Клуб шанувальників народної пісні”. Прикметно, що вирізка, написи й підкреслення найважливіших моментів зроблені самим Л.Ященком – отже, в достовірності інформації сумніватися не доводиться.
Посутеніло, і знов приморозило. Укотре подумалося: забарилася цього року весна. Та раптом долинуло неголосне:
Розлился води на чотири броди,
Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке…
Двоє чоловіків, тихо наспівуючи веснянки, прямували до старовинної споруди – Республіканського будинку вчених. Зацікавлений, увійшов за ними.
Репетиція “Криниці” й День Народження п.Валентини Тригубової 24 грудня 2014 – архівний відеозапис
Неофіційне святкування Дня Народження учасниці хору п.Валентини Тригубової на репетиції ансамблю “Криниця” зі складу хору “Гомін” у приміщенні Київського Будинку вчених. Репетицію проводять Леопольд Ященко й Ніна Шапошнікова.
Дивитися/завантажити на Vimeo »
Протягом репетиції та святкування співали: “Стояла сосна серед Дунаю”, “Шумить-гуде ліщинонька”, “Вічная пам’ять”, “Многая літа”, “Київське танго”, “Козацька слава”, “Скликаймо всіх до наших лав”, “Ой п’є чумак, п’є”.
“В ПІСНІ, В СЛОВІ БУДЕ ВІЧНО ЖИТИ” (світлій пам’яті побратима Леопольда Ященка) – Михайло ГУЦЬ
(ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА)
За публікацією: Михайло Гуць. “В пісні, в слові буде вічно жити” (світлій пам’яті побратима Леопольда Ященка) // Слов’янський світ: щорічник. Вип.15 / [голов.ред. Скрипник Г.А.]; НАН України, ІМФЕ ім.М.Рильського. – Київ, 2016 – 390 с. – С.277-292. – PDF.
За Україну, за її долю,
За честь і славу, за народ!
(Микола Вороний)
Ці священні слова великого майстра українського поетичного слова і театрального діяча Миколи Вороного, розстріляного енкаведистами 1938 року, винесені в епіграф, часто звучать в устах легендарного хору “Гомін” Леопольда Ященка, який, на жаль, 2 квітня цього року відійшов у вічність. Царство йому небесне. З іменем Л.Ященка відійшла ціла епоха раннього відродження Української держави та її культури.
Леопольд Ященко був високий, стрункий, із розкішною чуприною на голові, з ясними очима, котрі щедро випромінювали його доброту, майже завжди у вишиванці. Він приваблював до себе людей вже зовнішнім виглядом. Був закоханий в українські народні пісні, яких знав дуже багато, – і не лише знав і співав їх, але також знав, у якій місцевості та чи та пісня побутує. Він і сам був, наче пісня, зіткана з чарівних мелодій. Тому ті, що знали Леопольда Ященка, влучно говорили: “Де Ященко, там і пісня, яка гуртує людей, а де пісня, там і Ященко”.
А в ці дні 45 років тому…
…У Києві та Львові починалася чергова хвиля арештів і репресій української інтеліґенції. І під прес потрапили учасники новорічних колядувань у Києві та Львові. Про розправу над учасниками львівських ватаг написала Марія Гриців у статті Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972-го.
За цим архівним документом – десятки людських доль і дуже сумна сторінка історії хору “Гомін”.
“31 декабря 1971 года №813-І КГБ при СМ УССР докладывал о намерении ряда националистически настроенных лиц принять участие в новогодних колядках.
Из полученных оперативным путем данных видно, что организацией групп (ватаг) колядников активно занимались известные органам КГБ националистическими настроениями врач ПЛАХОТНЮК Н.Г., инженер РУСИН И.И., художница СЕМЫКИНА Л.Н., бывший руководитель хора “Гомін” ЯЩЕНКО Л.И., научный сотрудник института ядерной физики АН УССР РУДЧИК А.Т. [теж учасник хору “Гомін”] и инженер научно-исследовательского и проектного института градостроительства УССР БИРЮКОВИЧ В.Д.
Участники колядок группами по 10-12 человек 31 декабря 1971 года посетили квартиры отдельных творческих и научных работников, которые, по заявлению ПЛАХОТНЮКА, заранее были уведомлены об этом и согласились принять их у себя”…
Щедрий вечір: “Гомін” у Будинку вчителя – 13.01.2002
Відеоальбом на Vimeo »
Концерт повністю одним фільмом – YouTube, Vimeo.
Щедрий вечір – 13 січня 2002 року. Концерт Етнографічного хору “Гомін” у Київському будинку вчителя (молодіжна зала). Керівник Леопольд Ященко, хормейстер Валентина Команчук, ведуча Наталя Ставицька.
Просимо відгукнутися автора відео!
Зміст концерту:
Continue reading “Щедрий вечір: “Гомін” у Будинку вчителя – 13.01.2002″ →
Різдвяний концерт у Будинку вчених – 2010
Дивитися/завантажити на Vimeo »
Архівний запис фрагментів різдвяного вечора “Гомону” у конференційному залі Київського будинку вчених. Січень 2010 року. Під керівництвом Леопольда Ященка співають Етнографічний хор “Гомін” та ансамблі з його складу: чоловічий гурт “Козаки”, академічний ансамбль “Криниця” та музики – родина Вербовецьких: Богдан (гітара), Соломія (скрипка І), Уляна (скрипка ІІ) і Леопольд Ященко (сопілка).
Власне відео надав учасник хору Микола ЦИБУЛЯ.
Continue reading “Різдвяний концерт у Будинку вчених – 2010” →
Концерт “Гомону” − авторський вечір Леопольда Ященка в Будинку вчених 3 червня 2009 року − ВІДЕО, ФОТО
У віртуальному архіві хору збереглися записи з авторського концерту Леопольда Ященка, який відбувся 3 червня 2009 року в Київському Будинку вчених. Кілька світлин і відеозаписи окремих пісень, які сьогодні викладаємо тут. На сцені етнографічний хор “Гомін” (переважно ансамбль “Криниця” з його складу) та музики − родина Вербовецьких, того разу в неповному складі: Данило (бандура), Соломія (скрипка І) і Марко (скрипка ІІ).
Відео та світлини: Катерина Приходько.
Continue reading “Концерт “Гомону” − авторський вечір Леопольда Ященка в Будинку вчених 3 червня 2009 року − ВІДЕО, ФОТО” →
“Дума про Леопольда” (до 85-річчя Л.Ященка) − Євген ШАФРАНСЬКИЙ, 2013
Цей цікавий текст віднайшовся зовсім недавно − його автор, п.Євген Шафранський, так само, як і Леопольд Іванович Ященко, вже відійшов у інші світи. Прийшовши на ювілейний вечір у червні 2013 року, він мав намір виголосити своє поетичне привітання, але велике “навантаження” на сцені і вроджена скромність не дали йому цього зробити. Проте його дружина, п.Галина Шафранська, таки передала роздрук цього вірша родині Ященків, за що ми теж їй дуже вдячні.
Гомоніла Україна − скільки жива була,
Але “Гомону” такого досі ще не чула.
Ті співці, що нашій Лесі десь колись наснились,
У радянській Україні раптом появились.
У парткомі, у райкомі партократи в комі:
Бо ж збираються на співи люди несвідомі,
Про якусь там незалежність у піснях торочать,
Так вони й перебудову клятую наврочать!
Continue reading ““Дума про Леопольда” (до 85-річчя Л.Ященка) − Євген ШАФРАНСЬКИЙ, 2013″ →